Торговий і платіжний баланс країни

Як уже відзначалося, на розвиток національних господарств, на їхні валютні курси, валютну політику країн значний вплив робить стан торгового і платіжного балансів і їхніх окремих розділів. Що таке платіжний і торговий баланси? Чому проблеми платіжного балансу, активного чи пасивного сальдо торгового балансу можуть викликати суспільний інтерес і позначатися на прийнятті політичних рішень?

У платіжному балансі держави знаходять своє відображення всі операції з коштами, що мають зовнішньоекономічні зв'язки. У ньому відбиваються підсумки економічної діяльності країни. На його основі можна дати аналіз цієї діяльності, давати оцінку валютно-фінансовому положенню країни, визначати «по засобах» чи живе та чи інша країна з погляду її зовнішньоекономічних зв'язків.

В умовах планової економіки документом, що узагальнює зовнішньоекономічні зв'язки СРСР, був зведений валютний план. Звіти по виконанню цього плану фактично і виконували роль платіжного балансу країни. Валютний план був закритим документом. В умовах переходу України до ринкової економіки здійснивши переклад ведення бухгалтерського обліку по міжнародних операціях відповідно до прийнятого у світі стандартами і правилами Платіжний баланс України публікується у відкритій печатці.

Слід зазначити, що платіжний баланс відбиває фактичний стан платежів. Поряд з ним складається розрахунковий баланс де відбивають не тільки фактичні платежі, але і не оплачувані в даний момент вимоги і зобов'язання даної країни незалежно від термінів настання платежів.

Облік платежів по віємо зовнішньоекономічним операціям здійснюється протягом визначеного періоду (місяць, квартал, рік). Він ведеться в платіжному балансі за принципом подвійної бухгалтерії. Кошти, що надходять у країну, скажемо, за рахунок експорту, прибуткуються в кредитових статтях балансу (зі знаком «плюс»), що залишають країну допустимо, використані на імпорт іноземних товарів у дебітових (зі знаком «мінус»).

Різниця між сумарними підсумками кредитових і дебітових статей є сальдо платіжного балансу. Ця різниця може бути позитивної, якщо надходження перевищують платежі, і негативної — у протилежному варіанті. В останньому випадку країна має дефіцит платіжного балансу.

Структура платіжного балансу.

Платіжний баланс складається з трьох великих розділів. Це — чи рахунок баланс поточних операцій, чи рахунок баланс операцій з капіталом і роздягнув, що відбиває розрахунки по офіційних міжнародних резервах. У свою чергу, дані розділи містять у собі під розділи й окремі статті. У більшості країн світу статті балансу групуються за зразковою схемою, рекомендованої МВФ:

А. Поточні операції

Товари

Послуги

доходи від інвестицій

Інші послуги і фонди

Приватні однобічні переклади

Державні однобічні переклади

Підсумок: А-баланс поточних операцій

В. Прямі інвестиції й інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

С. Інший короткостроковий капітал

D. Помилки і пропуски Підсумок: А+У+З+D

Е. статті, Що Компенсують

F. Надзвичайні джерела покриття сальдо

G. Зобов'язання, що утворять валютні резерви іноземних органів

Підсумок: А+У+З+D+Е+F+G

Н. Підсумкова зміна резервів

Золото

СДР

Резервна позиція в МВФ

Іноземна валюта

Інші вимоги

Кредити МВФ

Баланс поточних операцій

Перший розділ — баланс поточних операцій (роздягнув А) фіксує процес обміну товарами і послугами, а також однобічні разові платежі, тобто починається баланс із підведення підсумків по зовнішній торгівлі — експорт і імпорт товарів.

Частина платіжного балансу, що відбиває експорт і імпорт товарів, називається торговим балансом країни. Торговий баланс — найбільше часто публикуемая частина платіжного балансу, оскільки інформацію про товарні потоки, що перетинають границю держави в ту чи іншу сторону, нескладно зібрати.

Експорт товарів мінус імпорт товарів дає сальдо торгового балансу. Воно буде вважатися позитивним, чи активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним — у протилежному випадку.

Саме по собі активне чи пасивне сальдо торгового балансу не може служити підставою для остаточних висновків про стан економіки країни. Зрозуміло, якщо экспорт.скорочується внаслідок падіння попиту на товари даної країни в інших країнах, це погана ознака. Але якщо негативне сальдо торгового балансу виникає, допустимо, у випадку збільшення імпорту інвестиційних товарів і росту в результаті цього внутрішнього виробництва, те тоді негативне сальдо не може служити підставою для негативних оцінок стану економіки.

Крім торгівлі товарами в першому розділі платіжного балансу відбивається торгівля послугами, тобто поряд з як би видимими товарними статтями відбиваються і «невидимі» статті. Причому останні в силу росту частки послуг у світовому товарообігу пруть-знаходять усе більш важливе значення. Доходи і витрати, що проходять по статті «послуги», зв'язані з туризмом, роботою радіо комунікацій, змістом військових баз, іноземних представництв, частками некомерційними операціями (переклади родичам, спадщини) і т.п. У розділі відбиваються платежі і надходження транспортного, страхового характеру й інші неторгові платежі, зв'язані, допустимо, з гуманітарною допомогою, що держава робить комусь чи одержує від інших, безвоэмездні субсидії закордонним країнам та інше.

Сумарний підсумок по торговому балансі, обміну послугами і разовими платежами по інших неторгових операціях дає чи підсумок сальдо по поточних чи рахунках сальдо балансу поточних операцій. У Росії в 1992 р. несприятливо склався баланс міжнародних послуг (—1,2 млрд. дол.). І в цілому весь баланс по рахунку поточних операцій мав негативне сальдо (—150 млн. дол.).

Баланс руху капіталів

Другий розділ платіжного балансу (статті В и С) — баланс руху капіталів. Він відбиває купівлю і продаж активів, надання й одержання довгострокових і короткострокових позик і позичок. Наприклад, якщо надходження по експорті недостатні для витрат по імпорті, розраховуватися приходиться за рахунок позик, що будуть відбиті в розділі руху капіталу як приплив капіталу в кредитових статтях. Засобу, надані іншим державам, іноземним підприємствам, будуть відбиті в дебітових статтях і оцінюватися як відтік капіталу.

Відтік капіталу може бути зв'язаний з бажанням власників, наприклад, карбованців обміняти їх на іноземну валюту і помістивши останню на внески в закордонних банках, придбати акції іноземних чи компаній інші цінні папери. Перевага валют і країн, у які вкладається капітал, визначається, зокрема, прогнозами коливань валютних курсів і реальних норм відсотка. За інших рівних умов має сенс зберігати свої активи в тих валютах, обмінний курс яких, згідно з прогнозами, зросте, уникати поміщати їх у ті, обмінний курс яких у перспективі буде знижуватися.

В Україні сумарний підсумок всіх операцій з капіталом у 1992 р. свідчив про його чистий приплив. Увіз капіталу був зв'язаний, в основному, із припливом іноземного капіталу у формі кредитів.

Розрахунки по офіційних резервних счетам.

Статті А, У, З, D, що відбивають рух засобів по поточним операціях і рух капіталів, є основними статтями платіжного балансу. Статті, що залишилися, можна об'єднати в один, третій, роздягнув. Він відбиває розрахунки по офіційних резервних рахунках. У нього також входять купівля і продаж золота.

Відбиті в цьому розділі зміни іноземних активів держави за рубежем і активами іноземних урядів у даній країні виділяються в особливий розділ у силу свого особливого призначення. Вони, як правило, не зв'язані з комерційною діяльністю, а служать засобом зрівноважування складючегося сальдо платіжного балансу.

Для цілей зрівноважування платіжного балансу, зокрема покриття його дефіциту, відповідно до інтересів національної економіки можуть використовуватися продаж золота, залучення нових кредитів, збільшення (якщо згодні кредитори) прострочених платежів по обслуговуванню поточного боргу і зовнішнього імпорту і т.п. Усе це, як відомо, змушена активно використовувати Росія з метою зрівноважування своїх зовнішньоекономічних платежів.

Складна ситуація у валютно-фінансовій сфері, у якій виявилася в даний час Росія, зв'язана крім кризи національного виробництва зі спробою швидкого і часом непродуманого переходу в зовнішньоекономічній сфері від валютної монополії і монополії держави в зовнішній торгівлі до економічних методів регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Але економічні методи в цій сфері будуть діючі, якщо в країні є налагоджена система тарифного регулювання зовнішньої торгівлі, діюча система валютного контролю, внутрішня конвертованість карбованця та інше. Усе це в Україні ще має бути створити.