Б — попит абсолютно нееластичний

Інший крайній випадок являє собою приклад абсолютно нееластичного попиту: зміна ціни не відбивається на величині попиту. Графік абсолютно нееластичного попиту (мал. 5,6) виглядає як пряма, перпендикулярна горизонтальної осі. Прикладом може служити попит на окремі види лік, без яких хворий не може обійтися, і т.п.

Таким чином, абсолютна величина показника цінової еластичності попиту може змінюватися від нуля до нескінченності:

1<│Ер│ ≤∞ ― попит еластичний;

1≤│Ер│ <1 ― попит нееластичний;

│Ер│ =1 ― попит з одиничної еластичності.

 

Як вимірити еластичність попиту за ціною? Для цього необхідно підрахувати процентна зміна величини попиту, процентна зміна ціни і співвіднести їх:

∆Q ∆P ∆Q P

Ер= ——:—— = ——• ——.

Q P ∆P Q

З цієї формули видно, що показник еластичності залежить не тільки від співвідношення приросту ціни й обсягу, чи від нахилу кривої попиту (см. мал.4), але і від їхніх фактичних значень. Навіть, якщо нахил кривої попиту є постійним, показник еластичності буде різним для різних крапок на цій кривій.

Існує ще одна обставина, яке варто враховувати при визначенні еластичності. Який обсяг продукції і який рівень ціни варто використовувати при розрахунку? Який мав місце до зміни чи отриманий після неї?

Приклад 1. Припустимо, що невелика булочна випікає батони і продає їх за вільною ціною. Чим нижче буде обрана ціна, тим більшу кількість батонів булочна зможе продати. Залежність ціни й обсягу продажі відома (табл. 1). Нас цікавить, яка еластичність попиту і як її вимірити в різних інтервалах, обраних нами для аналізу.

Таблиця 1. Розрахунок коефіцієнта цінової еластичності попиту

Число проданих батонів, шт.	Ціна, грн.	Виторг, грн.	Коефіцієнт Еластичності
	1,30		-
	1,10		4,00
	0,90		2,00
	0,70		1,14
	0,50		0,67

Як вимірити зміну величини попиту? Візьмемо другий інтервал від 1000 до 1500 батонів. Величина попиту змінилася на 500 батонів, чи на 50% (500:1000=0,5). Однак якщо ми розглянемо зміну величини попиту в зворотному напрямку, тобто з 1500 до 1000 батонів, то в процентному відношенні це складе лише 33% (500:1500=0,33). Такі розходження створюють складності при розрахунку коефіцієнта еластичності. Тому для виміру процентної зміни кожної розглянутої величини використовується середня крапка інтервалу, обраного нами. У нашому прикладі це (1000 +1500):2=1250 батонів.

Зміна величини попиту в інтервалі від 1000 до 1500 батонів складе 500:1250=0,4 (чи 40%).

У загальному виді формула для визначення процентної зміни

величини попиту Q буде виглядати:

 

Q1 – Q0

∆Q= ———— •100,

(Q1+Q0):2

 

де Q1, Q0 - величина попиту до і після зміни ціни, шт.

Аналогічно для визначення процентної зміни ціни Р в обраному інтервалі одержуємо:

P1 – P0

∆P= ———— •100,

(P1+P0):2

 

де P1, P0 - початкова і нова ціна, грн.

Коефіцієнт еластичності визначаємо як відношення приросту величини попиту до приросту ціни:

 

Q1 – Q0 P1 – P0 Q1 – Q0 P1 + P0

Ep= ———— •100: ———— •100 = ———— • ————

(Q1+Q0):2 (P1+P0):2 Q1+Q0 P1 – P0

 

Розрахувавши коефіцієнти еластичності (див. табл. 1), одержимо кількісні характеристики цінової еластичності попиту в різних цінових інтервалах. У межах перших трьох інтервалів попит еластичний, у четвертому інтервалі — нееластичний.

На ділянках еластичного попиту зниження ціни і ріст обсягу продажів приводять до збільшення загального виторгу від реалізації продукції фірми, на ділянці нееластичного попиту — до зменшення виторгу. Тому кожна фірма буде прагнути уникати тієї ділянки попиту на свою продукцію, де коефіцієнт еластичності менше одиниці.

Важливим моментом, що робить вплив на еластичність попиту, є наявність товарів-замінників. Чим більше на ринку продуктів, покликаних задовольняти ту саму потребу, тим більше можливостей для покупця відмовитися від придбання даного конкретного продукту у випадку підвищення його ціни, тим вище еластичність попиту на даний товар.

Наприклад, попит на хліб відносно нееластичний. У той же час попит на окремі сорти хліба є відносно еластичним, тому що з підвищенням ціни, приміром, на бородінський хліб покупець може перейти на інший сорт житнього хліба і т.п. Попит на сигарети, ліки, мило й інші подібні продукти відносно нееластичний. Однак якщо розглядати еластичність стосовно окремих видів сигарет, сортів мила і т.п., те вона буде вище.

Та ж закономірність застосовна до виробів, що випускаються окремою фірмою. Якщо на ринку присутній значне число конкурентів, що випускають аналогічну чи близьку по призначенню продукцію, то попит на продукцію цієї фірми буде відносно еластичним. В умовах зробленої конкуренції, коли багато продавців пропонують однакову продукцію, попит на товар кожної окремої фірми буде абсолютно еластичним.

Іншою важливою обставиною, що впливає на цінову еластичність, є фактор часу. У короткостроковому періоді попит має тенденцію бути менш еластичним, чим у довгостроковому. Наприклад, попит на бензин з боку індивідуальних власників автомобілів відносно нееластичний, і підвищення ціни, особливо в літній сезон, навряд чи скоротить попит. Однак можна припустити, що восени значна частина автоводіїв поставить свої машини в гараж, попит на бензин скоротиться, скоротиться й обсяг продажі. А до наступного літа частина з них почне користатися приміськими електричками. Незважаючи на те, що попит на бензин відносно нееластичний в обох випадках, у довгостроковому періоді еластичність вище.

Така тенденція зміни еластичності в часі порозумівається тим, що з часом кожен споживач має можливість змінити свій споживчий кошик, знайти товари-замінники.

Розходження в еластичності попиту порозуміваються також значимістю того чи іншого товару для споживача. Попит на предмети першої необхідності нееластичний; попит на товари, які не грають важливої ролі в житті споживача, звичайно еластичний. Дійсно, при підвищенні цін ми можемо відмовитися від додаткової пари взуття, коштовностей, хутр, але навряд чи скоротимо покупки хліба, м'яса і молока. Як правило, попит на продукти харчування нееластичний, і зараз, при рівні життя, що знижується, населення, на їхнє придбання витрачається уся велика частина доходів середньої родини.

Поняття перехресної еластичності попиту використовується для визначення ступеня впливу на величину попиту на даний товар зміни ціни іншого товару. Коефіцієнт перехресної еластичності — це відношення процентної зміни попиту на товар А до процентної зміні ціни товару Б

А А Б Б А А Б Б

Q1 – Q0 P1 – P0 Q1 – Q0 P1 + P0

Eс= ————:———— = ——— • ———,

А А Б Б А А Б Б

Q1 + Q0 P1 + P0 Q1 + Q0 P1 – P0

де «с» в індексі означає перехресну еластичність (англ. cross). Значення коефіцієнта перехресної еластичності залежить від того, які товари розглядають — взаємозамінні чи взаємододаткованні.

Якщо товари є взаємозамінними, коефіцієнт перехресної еластичності буде позитивним. Так, подорожчання вершкової олії викликає збільшення попиту на маргарин, зниження ціни на бородінський хліб приведе до скорочення попиту на інші сорти чорного хліба. Якщо товари є взаємододаткованні, як, наприклад, бензин і автомобілі, фотоапарати і фотоплівка, величина попиту буде змінюватися в напрямку, протилежному зміні цін, а коефіцієнт еластичності буде негативним.

Наприклад, ціна батона білого хліба підвищилася з 1,5 до 2 грн., у результаті попит на чорний хліб збільшився з 2000 до 3000 буханок. Розрахувавши коефіцієнт перехресної еластичності, що у даному випадку дорівнює 1,6, можна зробити висновок, що ці два види хліба є взаємозамінними товарами.

Виміривши перехресну еластичність, можна визначити, чи є обрані товари взаємододаткованними чи взаємозамінними і відповідно, як зміна ціни на якийсь один вид продукції, виробленою фірмою, може відбитися на попиті на інші види продукції тієї ж фірми. Такі розрахунки допоможуть оцінити рішення по зміні цін на продукцію, що випускається.

Для оцінки еластичності попиту може бути обрана не тільки ціна, але й інші економічні перемінні.

Еластичність попиту по доходу виміряється як відношення зміни попиту на товар до зміни доходів споживачів. Виміривши еластичність по доходу, можна визначити, чи відноситься даний товар до категорії нормальних (коли зростання доходів приводить до росту попиту) чи нижчих (коли реакція зворотна).

Основна маса споживчих товарів відноситься до категорії нормальних. З ростом ми більше купуємо одягу і взуття, високоякісних продуктів харчування, товарів тривалого користування. Однак є товари, попит на який назад пропорційний доходам споживачів. До них відноситься вся продукція «second hand», деякі види продовольства (крупи, цукор, хліб і т.п.).

Виміривши еластичність пропозиції за ціною, можемо одержати відповідь на питання, наскільки виробництво тієї чи іншої продукції реагує на зміну ціни. Коефіцієнт цінової еластичності пропозиції розраховується по тій же формулі, що і коефіцієнт цінової еластичності попиту. Розходження лише в тім, що замість величини попиту береться величина пропозиції:

Q1 – Q0 P1 – P0 Q1 – Q0 P1 + P0

Es= ———: ——— = ———— • ———,

Q1+Q0 P1+P0 Q1+Q0 P1 – P0

 

де Q0 і Q1 - пропозиція до і після зміни ціни;

P0 і P1 — ціни до і після зміни; «s» в індексі означає еластичність пропозиції.

Пропозиція, оскільки вона пов'язана зі зміною виробничого процесу, повільніше адаптується до зміни ціни, чим попит. Тому фактор часу є найважливішим у визначенні показника еластичності.

Звичайно при оцінці еластичності пропозиції розглядаються три тимчасових періоди: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий.

1. Під короткостроковим розуміється період, занадто короткий для здійснення фірмою яких-небудь змін в обсязі продукції, що випускається. Наприклад, садівник, що виростив яблука і приїхав на ринок їх продавати, не може змінити кількість пропонованих їм яблук, яка б ні склалася ринкова ціна. У цьому випадку пропозиція є нееластичною.

2. Середньостроковий період достатній для розширення чи скорочення виробництва на вже існуючих виробничих потужностях, але недостатній для введення нових потужностей. Еластичність пропозиції в цьому випадку підвищується.

3. Довгостроковий період припускає розширення чи скорочення фірмою своїх виробничих потужностей, а також приплив нових фірм у галузь у випадку розширення попиту чи відхід їх за умови скорочення попиту на дану продукцію. Еластичність пропозиції буде вище, ніж у двох попередніх випадках.

Теорія еластичності попиту та пропозиції має важливе практичне значення. Проілюструємо застосування цієї теорії на конкретних прикладах. Збільшення виробничих витрат штовхає підприємство на підвищення ціни продукції. Що відбудеться зі збутому? Чи знизиться він чи значно взагалі не зміниться? Чи компенсує ріст ціни скорочення прибутку за рахунок утрати частини споживчого попиту? Щоб відповісти на ці питання і правильно вибрати цінову стратегію підприємства, треба знати еластичність попиту та пропозиції на даний товар. Нижче приведені коефіцієнти цінової еластичності попиту на деякі види товарів і послуг:

Хліб...……………………0,15

Яловичина.…………………0,64

Баранина.......…………… 2,65

Яйця...………………… 0,32

Електрика в будинках....0,13

Тютюнові вироби...…… 0,46

Газети і журнали...…… 0,42

Одяг і взуття...……… 0,20

Приведені дані характерні для економіки США. Для України показники цінової еластичності ринкового попиту будуть трохи іншими в залежності від наявності товарів-замінників і інших обставин, про які говорилося вище.

Для фірми важливо мати на увазі, що еластичність попиту на її продукцію й еластичність ринкового попиту не збігаються. Перша завжди (за винятком абсолютної монополії фірми на ринку) вище другої. Розрахувати цінову еластичність попиту на продукцію фірми досить складно, тому що необхідно приймати в увагу і реакцію конкурентів на підвищення чи зниження фірмою ціни. Допомогти в цьому може використання математичних моделей чи досвід керівників фірми.

Якщо фірма при ухваленні рішення про ціну буде керуватися тільки даними про еластичність ринкового попиту, то втрати збуту від підвищення цін можуть стати більш значними, чим очікувалися. Наприклад, якщо приймемо еластичність ринкового попиту на тютюнові вироби 0,46, те це зовсім не означає, що еластичність попиту на сигарети фабрики «Прима» чи «Космос» буде мати те ж значення. Конкуренція підвищить коефіцієнт еластичності попиту на сигарети кожної з цих фабрик.

Еластичність попиту є важливим чинником, що впливає на цінову політику фірми.

Споживче поводження.

Припустимо, що якась фірма розробила новий, удосконалений вид товару, якість якого перевищує уже вироблені нею вироби. Перед фірмою постає питання, за якою ціною продавати цей товар. Наскільки вище може бути встановлена ціна на цей товар у порівнянні з цінами схожих товарів? Яка ціна виявиться прийнятною для споживачів? Яка кількість нового товару вони придбають?

Для відповіді на поставлені питання фірма повинна провести аналіз попиту на продукцію, зміни цін і доходів покупців, визначити, від яких факторів залежить споживчий вибір.

Головним фактором споживчого вибору є корисність того чи іншого товару. Корисність — поняття сугубо індивідуальне. Те, що корисно для однієї людини, може бути абсолютно даремно для іншої. Однак навіть якщо обраний нами продукт корисний для споживача, існують обставини, що обмежують можливості покупця в його придбанні. Такими обмежниками є ціна і доход. Наприклад, м'ясо є дуже корисним продуктом для більшості людей, однак високі ціни й обмежені доходи не усім дозволяють споживати його у великих кількостях. Разом з тим і самою корисністю міняється зі збільшенням кількості споживаної продукції.

Нагадаємо, що граничною називають додаткову корисність, отриману від споживання кожної наступної одиниці продукції. У сильну спеку перша склянка газованої води буде мати дуже високу корисність, другий — меншу, а п'ята може виявитися абсолютно марною. Таким чином, гранична корисність назад пропорційна обсягу споживання.

Як може бути використаний закон спадаючої граничної корисності при поясненні споживчого вибору? Припустимо, що ми прийшли в магазин за покупками, маючи 35 грн. Припустимо також, що мається всього два товари:

А і Б, ціни яких відповідно 5 грн. і 10 грн. Скільки одиниць товару А і Б ми купимо? Іншими словами, як ми розподілимо наш бюджет на покупку цих товарів виходячи з їхньої корисності?

Оцінимо граничну корисність товарів А і Б у балах виходячи з наших суб'єктивних представлень і помістимо дані у відповідні графи табл.4. Згідно з нашою оцінкою найбільше задоволення нам принесе покупка товару Б. Однак ми враховуємо не тільки граничну корисність, але і ціну товару. А ціна товару Б в два рази перевищує ціну товару А. Ми приймаємо рішення про покупку виходячи з корисності на одиницю витрачених засобів, тобто на 1 грн. Дані граничної корисності на 1 грн. будуть іншими, тому максимально задовольнить наші потреби покупка трьох одиниць товару А і двох одиниць товару Б.

 

Таблиця 2. Вибір сполучення товарів А і Б, максимізуючого корисність

	Товар А (ціна 5 грн.)	Товар Б (ціна 10 грн.)
Кількість, ед.	Гранична корисність	Гранична корисність на 1 грн.	Гранична корисність	Гранична корисність на 1 грн.
		0,1		0,09
		0,08		0,06
		0,06		0,05
		0,04		0,03
		0,02		0,01

 

Будь-яка інша комбінація кількості товарів А і Б при існуючих цінах і визначеному розмірі у наявності засобів (35 грн.) дасть меншу сумарну корисність для покупця.

Споживча рівновага досягається, коли відносини граничних корисностей окремих товарів до їхніх цін рівні.

Позначивши граничну корисність через MU (англ. marginal utility), одержимо рівність:

 

MUA MUБ MUN

——— = ——— = …———...

PA PБ PN

 

У нашому прикладі: 3 6

—— = ——

50 100

 

Що відбудеться, якщо ціна товару Б знизиться вдвічі? Тоді на ті ж 35 грн. ми купимо три одиниці товару А і чотири одиниці товару Б. Таким чином, при зниженні ціни кількість куплених товарів буде зростати.

Спадну форму кривої попиту можна і пояснити не тільки базуючись на теорії граничної корисності.

Так названий ефект доходу полягає в тому, якщо ціна на будь-який товар знижується, то в споживача вивільняється частина доходу для покупки додаткових одиниць даного чи будь-якого іншого товару. Зменшування ціни навіть одного товару впливає, нехай незначне, на загальний рівень цін і робить споживачів відносно багатше.

Відповідно до ефекту заміщення споживач буде купувати більше продукції, ціна якої знизилася, і заміняти нею інші товари, що при цьому відносно подорожчали. Наприклад, зниження цін на курок (чи не такий швидкий їхній ріст) змусить нас купувати більше курок у порівнянні з чи яловичиною свининою.

Для нормальних товарів, про які говорилося вище, дія ефектів доходу і заміщення пояснює збільшення попиту при зниженні цін і скорочення попиту при їхньому підвищенні.

Для нижчих товарів ситуація залежить від ступеня впливу кожного з цих ефектів на споживчий вибір. Якщо ефект заміщення діє сильніше ефекту доходу, то крива попиту на нижчий товар буде мати ту ж форму, що і на нормальний. Наприклад, з ростом цін на вершкову олію ми стали більше купувати дешевого маргарину.

Якщо вплив ефекту доходу вище, ніж ефекту заміщення, то картина спостерігається зворотна: при збільшенні ціни росте споживання нижчого товару.

Більш складним принципом побудови кривих попиту на ту чи іншу продукцію є використання криві байдужності і бюджетні лінії.

Що таке криві байдужності і як їх будувати? Згадаємо, як у застійні роки здобувалися продовольчі замовлення до свята. Звичайно нам пропонували на вибір кілька варіантів цих замовлень. Причому складалися вони таким чином, щоб бути рівноцінними, незважаючи на різний склад включених продуктів.

Для спрощення аналізу представимо, що в кожен набір входить тільки два продукти: олія і сир, і складемо таблицю рівноцінних для нас кількостей обох продуктів:

Олія, кг	4,0	2,5	1,5	1,0	0,5
Сир, кг	0,5	1,0	1,5	2,5	4,0

На підставі цієї таблиці наших смаків (набір по вертикалі нам байдужний) побудуємо графік, чи так називану криву байдужності. Усі співвідношення кількостей олії і сиру, що лежать на цій кривій, для нас рівноцінні (мал. 6).

 

Мал. 6. Крива байдужності (а) і карта байдужності (б)

Взявши інші можливі варіанти сполучення продуктів, ми можемо скласти карту байдужності, що являє собою сімейство криві байдужності при різних кількостях пропонованих товарів. На мал.6, б зображені чотири криві байдужності, але в принципі крива може бути проведена через будь-яку крапку.

Зверніть увагу, що покупець, збільшуючи споживання сиру, готовий відмовитися від усе меншої і меншої кількості олії: при переході від крапки А к крапці Б — від 1,5 кг олії заради додаткових 0,5 кг сиру, від крапки Б к крапці В — лише від 1 кг олії і т.д. Кількість товару X, від якого ми готові відмовитися заради збільшення споживання товару В на одиницю, називається граничною нормою заміщення товару В товаром X:

-∆X

MRS = ——,

∆Y

де МRS — гранична норма заміщення (від англ. marginal rate of substitution).

У розглянутому прикладі гранична норма заміщення буде складати при переході від крапки А до крапки Б -3 (-1.5:0.5) і далі -

-2; -1/2; -1/3.

Виходячи з норм заміщення можна визначити, чи є один товар щодо іншого більш-менш значним для споживача і наскільки він готовий відмовитися від одного товару заради збільшення споживання іншого. На мал.7 а, б показані переваги споживачів А і Б у відношенні олії і сиру:

А віддає перевагу олії, у той час як Б — сиру.

 

 

 

Мал. 7. Переваги споживачів А(а) і Б(б)

Теорія споживчого вибору широко використовується фірмами при розробці нових видів продукції, удосконалюванні уже вироблених. Для ухвалення рішення про поліпшення виробів, що випускаються, треба враховувати не тільки необхідні для цього додаткові витрати, але і споживчі переваги. Яке з властивостей товару є більш значимим для потенційних покупців? На що варто звернути особливу увагу?

Наприклад, для фірми, що випускає взуття, треба знати, що є для споживачів більш важливим у нових моделях: довговічність, зручність, фасон, колір шкіри? Як правило, фірма проводить опитування серед можливих покупців. Криві байдужності по всім чотирьох зазначеним параметрам взуття, розраховані для кожного опитуваного, дозволять виявити переваги більшості з них і визначити, у що варто вкладати кошти в першу чергу. Може бути, інвестиції в розробку більш зручних моделей будуть потрібні менші, чим у дизайн. Однак якщо споживачі віддають явну перевагу дизайну, засобу варто вкладати в першу чергу туди.

Схильність споживача до покупки того чи іншого товару ще не означає, що він цей товар купить. Якщо він явно віддає перевагу олії сиру, але ціна на олію дуже висока, споживач купить сир. Обмежують споживання два фактори: ціна товару і доход споживача.

Припустимо, що в нашому розпорядженні мається 16 грн., що ми витратимо на покупку олії і сиру. Допустимо, що ціна олії складає 2 грн., а сиру — 4 грн. за 1 кг.

Тоді ми можемо графічно зобразити бюджетну лінію, тобто всі можливі варіанти сполучення покупок олії і сиру, сума витрат на який складе 16грн..

Мал. 8. Графічне зображення бюджетної лінії

Будь-яка крапка, що лежить на прямої кількостей закупівель (Мал.8.). задовольняє рівнянню:

PM • QM + PC • Pc =I

де - PM,QM,PC,Pc - відповідно ціни і кількості олії і сиру;

I - доход споживача (англ. income).

Ми можемо купити 6 кг олії і 1 кг сиру (6 2 +1 4), а також 2 кг олії і 3 кг сира (2 2+3 4) і т.д. При будь-якім можливому сполученні на прямій кількостей закупівель цих двох продуктів ми витратили свій доход у 16 грн. Іншими словами, ми можемо вибрати будь-як сполучення кількостей олії і сиру, однак яке ж конкретно ми виберемо?

Щоб відповісти на запитання, як забезпечити максимальне задоволення від покупки при обмеженому бюджеті, ми повинні знати, який з наборів продуктів зволіємо. Наші переваги виражаються через криві байдужності. Питання в тім, яку крапку на кривій байдужності ми виберемо. Ця крапка повинна бути крапкою перетинання кривої байдужності і бюджетної лінії. Очевидно, це буде крапка Х на мал. 9.