Мал.3. Відхилення від рівноваги ціни підлоги і стелі

У прикладі рівноважна ціна складає 100 тис. грн. При цій ціні кількість товару, на яку є попит, дорівнює кількості, пропонованому виробниками, і складає 15 од.

При рівноважній ціні немає ні незадоволених продавців, ні незадоволених покупців. Жоден з них не може поскаржитися на неможливість збути чи придбати товар.

Тепер припустимо, що ціна на цей товар у силу якихось причин зміниться і складе 120 тис. грн. У такому випадку частина покупців не зможуть придбати товар, а, отже, частина продавців не зможуть його продати. У нашому прикладі непроданими залишаться 10 од. товару. Пропозиція перевищила попит на 10 од. Єдиний вихід для продавця — знову понизити ціну до 100 тис. грн. Зниження ціни зрівноважить попит та пропозицію.

При цьому слід зазначити, що зниження ціни навіть одним продавцем змушує інших піти його прикладу, тому що в противному випадку покупці насамперед будуть купувати у того продавця, що пропонує товар по більш низькій ціні

Розглянемо варіант, коли ринкова ціна нижче рівноважної. При ціні

80 тис. грн. на ринку не буде вистачати 10 од. товару і частина покупців не зможуть його придбати. Тільки підвищення ціни знову до 100 тис. грн. допоможе зрівноважити ринок. Недостача (дефіцит) цілком усунеться, і ринкова ціна буде на рівні крапки рівноваги доти, поки не зміняться або попит, або пропозиція.

Таким чином, коли ринкова ціна вище рівноважної, то утворяться надлишки і виникає незадоволеність продавців Заниження ціни, навпаки, веде до утворення дефіциту і незадоволеності покупців.

Ціни підлоги і стелі можуть встановлюватись державою за допомогою примусових методів регулювання цін для їхньої підтримки вище чи нижче рівня рівноваги.

Прикладом установлення ціни підлоги є численні випадки завищення цін на продовольчі товари, зокрема на пшеницю, кукурудзу в США, за допомогою надання субсидій фермерам, для того щоб врятувати їх від руйнування і забезпечити їм достатній рівень життя. Однак при завищенні ціни утворяться надлишки непроданого товару. У Сполучених Штатах надлишки зернових скуповуються федеральним урядом за рахунок засобів держбюджету і надалі експортуються. У противному випадку одне лише декларативне встановлення завищеної ціни не дало б ніякого результату.

З цінами стелі, регульованими державою, ми зіштовхуємося частіше. Приміром, в Україні як ціни стелі можна розглядати встановлювані обмеження на залізничні тарифи, вартість палива й електроенергії і т.п.

Ціни стелі занижені в порівнянні з рівноважною ціною і перешкоджають підвищенню ринкової ціни до рівня рівноваги. Занижені ціни звичайно встановлюються в результаті політики держави, спрямованої на «заморожування» цін, тобто фіксування їх на визначеному рівні, для того щоб призупинити інфляцію і перешкодити зниженню життєвого рівня. Недостачу товарів, що виникає як результат заниження цін у порівнянні з рівнем рівноваги, звичайно вирішують за допомогою раціонування попиту шляхом уведення карткової системи чи інших систем нормованого розподілу.

Багато економістів — прихильники неоліберального напрямку в економіці, тобто прихильники нічим не обмеженої волі ринкових відносин, заперечують проти застосування цін підлоги і стелі, оскільки це порушує ринковий механізм. Вони думають, що ринкове ціноутворення автоматично усуває надлишки і дефіцит. Поки ціни можуть вільно досягати свого рівня рівноваги, обсяг попиту й обсяг пропозиції скасувати не можна.

Прихильники інших напрямків економічної науки, анітрошки не применшуючи ролі ринку і його законів, пропонують не чекати автоматичного регулювання попиту та пропозиції. Одні вважають, що треба регулювати попит за допомогою керування зайнятістю, кредитом і грошовою масою (неокейнсианці), інші рекомендують регулювати пропозицію за допомогою змін у податковій політиці й інвестиціях (прихильники економіки пропозиції).

Так чи інакше, але фірми, що вступають у справу, повинні вважатися з рівнем ціни, що склалась на основі взаємодії попиту та пропозиції і, можливо, скорегованим шляхом установлення державою верхнього і нижнього (одного чи обох) меж коливань. Розробляючи ринкову стратегію, фірма не може істотно відхилитися від цього рівня (якщо тільки вона не володіє значною частиною ринку, що дає їй право стати монополістом) і при розрахунку можливого прибутку в основу калькуляції повинна закласти ринкову ціну.

Розгляд законів попиту та пропозиції, а також принципу формування рівноважної ціни дозволяє зробити наступні висновки.

1. У ринковій економіці існує механізм, що забезпечує узгодження інтересів продавців і покупців на ринках:

— фірми можуть розширювати і звужувати виробництво в залежності від зміни попиту, іншими словами, вони вільні у виборі обсягу і структури випуску;

— ціни гнучкі, міняються під впливом попиту та пропозиції;

— існує конкуренція, без якої ринковий механізм попиту та пропозиції діяти не буде.

2. Якщо на ринку відбудеться якась подія, що порушить сформовану рівновагу (наприклад, зміна смаків споживачів і відповідне зміна попиту), то:

— фірми-виробники обов'язково зреагують на зміну ринкових умов (наприклад, збільшення попиту приведе до росту ціни даної продукції, оскільки попит покаже виробникам, куди варто направити свої зусилля);

— почнеться процес пристосування виробників і споживачів до нових умов, у результаті сформуються нова ринкова ціна і новий обсяг виробництва, що відповідають умовам, що змінилися.

У цьому змісті ринкова економіка виявилася більш ефективною, ніж адміністративно-командна, котра реагувала на виникнення диспропорцій у схованій формі (стійкий дефіцит окремих продуктів, деформована структура виробництва й інших відомих атрибутів планової системи). Іншими словами, підприємства в адміністративно-командній економіці виявилися невідчутними до змін у силу відсутності зворотного зв'язку, реакції виробництва на зміни попиту.

Значна частина сьогоднішніх проблем, зв'язаних з надзвичайно повільним плином структурної перебудови, багато в чому порозумівається пасивністю підприємств-виробників, чеканням звичної допомоги «зверху», небажанням формувати в себе ринковий спосіб мислення, відсутністю інформації про те, як повинне поводитися підприємство в умовах ринку.