Еволюція наукового визначення вимог до менеджера

Глава 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТЕЙ МЕНЕДЖЕРА

 

У теоріях і практиці управління немає чітко визначених ви­мог до менеджерів — якостей необхідних керівнику організації. І не дивлячись на те, що такі науки, як психотехніка, психомет­рія внесли визначений вклад у розробку методів оцінки особис­тих якостей людини, в управлінні переважає безсистемне вико­ристання анкет, методів, тестів та ін.

Які ж якості менеджера оцінюються?

Американські спеціалісти визначають, що керівник органі­зації відповідає за сім "men": men (люди), methods (методи), money (гроші), machines (обладнання), materials (матеріали), marketing (збут), management (управління).

Проблеми якостей, необхідних керівнику, вже давно дослід­жуються в управлінській науці. Ще Ф. Тейлор хотів визначити якості ідеального керівника. Він визначав: розум, освіта, спеці­альні й технічні знання, фізична спритність або сила, такт, енер­гія, рішучість, чесність, розміркованість і здоровий глузд, міцне здоров´я.

А. Файоль описує керівника так:

" Перша умова, якій повинен відповідати керівник великого підприємства, — бути хорошим адміністратором, тобто бути спроможним передбачати, організовувати, узгоджувати та кон­тролювати. Друга умова полягає у тому, щоб голова підприєм­ства був компетентним у спеціальній технічній функції, яка ха­рактерна для даного підприємства. Інші якості та знання, які бажано було бачити в усіх найважливіших керівників підприєм­ства, полягають в наступному:

1) здоров´я та фізична сила;

2) інтелектуальність та розумне мислення;

3) моральні якості: розміркована воля, твердість та наполег­ливість та, якщо необхідно, сміливість, почуття відповідальності; почуття обов´язку та турботи про загальний інтерес;

4) високий рівень загальної культури;

5) загальне управління по всіх найбільш суттєвих функціях." Керженцев П.М. дає такий перелік вимог до керівників підприємств:

1. Керівник повинен бути надійним, врівноваженим, спра­ведливим.

2. Він має творче, але тверезе уявлення. Талановитий лідер повинен уміти створювати проекти для майбутнього, але він прак­тичний ідеаліст, який не тільки мріє про нові творчі шляхи, а й дійсно може здійснювати нове. Він думає і живе у майбутньому.

3. Керівник володіє здібністю здорового глузду. Він знає, чи можуть здійснитись його ідеї. Коли він створює плани для май­бутнього, він проявляє не тільки уявлення, але тверезу кмітливість.

4. Кожен керівник повинен мати мужність. Багато лідерів по­терплять невдачу тому, що вони дуже боязливі і хочуть всім спо­добатись. Хороший керівник твердо і непохитно відстоює свою думку проти інертності і забобон.

5. Почуття гумору — суттєва якість для керівника. Він пови­нен розуміти, що багато положень може скоріше покращити сміхом, ніж сльозами.

6. Здібність розуміти людей дає можливість керівнику поста­вити себе на місце підлеглих і знайти справедливий і задоволь­няючий усіх вихід із скрутного стану.

7. Керівник повинен бути сприйнятним, тобто уловлювати будь-яку інформацію за всіма питаннями, які відносяться до співробітництва зі своїми колегами по роботі та підлеглими.

8. Керівник повинен мати організаторські здібності, не­обхідні технічні знання в своїй галузі роботи, бути ввічливим.

В 1970 р. Західноєвропейський центр управління провів опи­тування 407 керівників із шести західноєвропейських країн відносно якостей керівника. Результати опитування такі:

• 58% сказали, що головною якістю керівника є уміння бути лідером, тобто володіти комунікативністю, здібністю працюва­ти у групах, переконувати, бути хорошим політиком у роботі з персоналом;
• 55% визнали, що керівник повинен володіти такими осо­бистими якостями, як талант творчості, знання техніки, рішу­чий характер, здібність бути прикладом для інших, дух опірності;
• 37% вважали головним планування і організацію;
• 7% — дух прогресу та передбачення перспективи.

Серед необхідних якостей, які визначають кваліфікацію менед­жера, опитані керівники бачили (у порядку зменшення за частотою):

1) здібність до лідерства, наполегливість;

2) широка освіта, широке коло знань, розум і талант;

3) організаційні здібності;

4) прагнення до влади, енергійність;

5) професійні знання, спеціальні навички;

6) рішучість;

7) твердий характер;

8) особиста зрілість, комерційні здібності та ініціатива;

9) почуття нового, далекоглядність;

10) протидія психічному та фізичному напруженню;

11) творчий талант, оригінальність.

Чижів Є. і Мурманський В. досліджували систему оцінки якостей менеджерів у США і зробили висновки, що їх основни­ми критеріями є:

1. Здібність протистояти тиску: це самоконтроль, рівний настрій, загальний оптимізм, здібність реагувати конструктив­но в умовах тиску.

2. Моральні якості, головним чином чесність. Вважається хо­рошим показником, коли людина має свою власну систему мо­ральних цінностей, та відповідно з якими і діє.

3. Почуття відповідальності. Терпеливе відношення до не­приємних, але необхідних обов´язків.

4. Розумові здібності. Раціональний підхід до проблем і роз­поділу ресурсів.

5. Здатність до творчості. Оригінальне мислення, допит­ливість, здібність розвивати новий підхід до багатьох стандарт­них проблем.

6. Здатність до ризику. Тут враховується ступінь успіху ме­неджера у ризикових підприємствах, його здатність утримувати позиції в умовах якоїсь загрози.

7. Енергійність. Здатність працювати швидко і на високому рівні. Якщо людина не має таких якостей, то в неї швидко мо­жуть виникнути втома, нервозність, неякісні рішення.

8. Владолюбство, прагнення до одержання влади, до того, щоб завжди бути попереду.

9. Уміння керувати, здатність до управління, організації, мо­тивації; уміння залучати та втримувати необхідних людей. Без наявності цих якостей людина не може бути менеджером.

10. Здатність працювати з іншими людьми, уміння турбува­тись за інших, встановлювати дружні відносини, створювати сприятливий для роботи клімат.

При оцінці здібностей до керівництва Рамке Херальд (Німеччина) пропонує чотири групи критеріїв:

—безпосереднього керівництва;

—здоров´я, одяг, манери триматися;

—прагнення до порядку, пунктуальність, темп роботи; здатність до навчання, здатність бачити нове;

—колегіальність, здатність до керівництва чоловічим та жіночим персоналом.

До групи критеріїв безпосереднього керівництва він відно­сить:

• інтелігентність;
• здатність до розуміння та взаєморозуміння;
• фантазія;
• ініціатива;
• сила волі;
• самосвідомість;
• впевненість у собі;
• здатність до компромісу;
• здатність налагоджувати контакти;
• відвертість;
• соціальне сприйняття;
• тактовність;
• виражений стиль;
• здатність приваблювати до себе;
• елементи педагогіки;
• всидливість;
• витримка;
• добросовісність;
• уміння зберігати таємницю;
• лояльність;
• можливість бути виразником політики фірми;
• здатність очолювати делегацію;
• рішучість.

Розвиток науково-технічного прогресу та жорсткі умови конкурентної боротьби між суб´єктами ринку вимагали нових підходів до якостей керівних кадрів.

На перше місце нових вимог виходила здатність керівника оволодіти технічними та технологічними змінами і здатність керувати соціальними змінами та людьми.

Наведемо приклади висловлювань науковців та спеціалістів з менеджменту того часу.

Віце-президент Міжнародної асоціації з питань управління у Брюсселі (філія Американської асоціації управління в Європі) Харман Фредерік відмічає неспокій, який охопив вищих менед­жерів фірм Західної Європи у зв´язку з необхідністю пристосо­вуватися до швидких змін, пов´язаних з науково-технічним про­гресом, соціальними змінами, старінням методів управління, що використовуються, зростаючою конкуренцією молодого поко­ління, що йде на зміну.

Колишній президент компанії "Дженерал моторе" Альфред Слоун у своїй книзі "Роки з Дженерал моторе" підкреслює: "Постійно змінюючий ринок і постійно змінюючий продукт здатні зруйнувати будь-яку організацію, якщо вона не готова до перемін".

Велике значення приділялось мистецтву спілкування з людь­ми, умінню використовувати не тільки знання, але і творчу енер­гію, навіть емоції працівників. У правильному використанні людських ресурсів підприємці бачили один із головних резервів зростання прибутку.

Загострення конкуренції та соціальні обставини примуси­ли керівників займатися проблемами "людських відносин", аналізом мотивів, якими керувалися підлеглі. Одночасно компанії, підбираючи менеджерів, стали більше цікавитись мотивами їх діяльності і такими критеріями, як здатність переконувати; тер­пимість (заради інтересів прибутку) до інакодумаючих, до тала­новитих, але складних у повсякденному житті новаторів; схильність до аналізу соціальної ситуації та можливих соціаль­них наслідків господарських рішень; бажання і здатність до по­дальшого навчання, динамізм у знаннях, думках, позиціях.

Керівник повинен уміти не погоджуватися, при цьому зали­шатися люб´язним. Він завжди повинен бути здібним сприймати нові ідеї та досягнення, але не давати їм відвести себе в сторону; бути достатньо енергійним для того, щоб дочасно і щохвилинно жити своєю роботою, щоб почувати, що кожний працює завзяті­ше, ніж він.

Горвард Джонсон, президент Масачусетського технологіч­ного інституту писав, що бізнесу потрібні люди, які підприєм­ливі і енергійні, винахідливі, здатні втілювати нові ідеї і відкриття у практику; сприятливі до змін та перемін; можуть діяти в умо­вах невизначеності і мають бажання ризикувати.

Б. Мільнер, Є. Чижів, В. Чурмантнева зазначили такі нові вимоги до менеджерів у США:

1) здатність передбачати та здійснювати нововведення, онов­лювати асортимент продукції, шукати нові ринки;

2) володіти системним підходом;

3) легко йти на зміни організаційних форм управління і не бути прив´язним до якоїсь однієї форми;

4) володіти якістю інтелектуального лідера, здатного керу­вати освіченими людьми, які будуть працювати в організації; здатного залучати до керівництва ініціативних, винахідливих, талановитих працівників;

5) комунікабельність, здатність швидко налагоджувати кон­такти з великою кількістю людей у компанії та поза нею; з дер­жавними органами, науковими колами, навчальними центрами, громадськими організаціями, з міжнародними організаціями."

У той же час Чарльз Філлінгхаст у статті "Завдання амери­канських менеджерів у майбутньому" писав, що керівник майбутнього повинен бути не стільки глибоким технічним спеціаліс­том у своїй галузі, скільки керівником широкого профілю:

—організатором;

—новатором;

—психологом;

—соціологом.

При цьому треба вміти розбиратися у технології галузі й слідкувати за її прогресом.