Правове регулювання організації нормування і оплати праці

1. Поняття,структура заробітної плати та методи її регулювання.

2. Нормування праці

3. Тарифна система оплати праці та її елементи

4. Поняття системи оплати праці та її види

5. Оплата праці при відхилені від нормальних умов роботи

6. Порядок обчислення заробітної плати обмеження розміру відрахувань із заробітної плати

7. Порядок та строки виплати заробітної плати

8. Відповідальність за порушення законодавства про оплату праці

 

Капілна Г.А. Проблеми правового регулювання оплати праці в ринкових умовах України і шляхи їх вдосконалення. Харків. 2009р.

Гордеюк А.О. Приміювання працівників у системі оплати праці. 2009р.

Сімутіна Я.В. Методи регулювання заробітної плати на сучасному етапі. Правові проблеми. Київ. 2006 р.

 

1. Терміни – заробітна плата та оплата праці. З точки зору прав і обов’язок сторін вони є синонімами (Прилипко, Ярощенко).

Заробітна плата об’єктом правовідносин,а оплата праці – це вже певна дія роботодавця по відношенню до виконання працівником роботи.

Від 20 березня 1991 р. – попередня назва розділу була Заробітна плата, зараз Оплата праці.

Поняття заробітної плати є категорією економічною та правовою. Як економічна категорія, заробітна плата – це частина національного доходу,що йде на задоволення особистих,матеріальних потреб працівника і становить собою вартість робочої сили.

Лівщиць,Орловська: в умовах ринкової економіки заробітна плата – вираз ціни робочої сили і визначається співвідношенням попиту і пропозиції,а також основними параметрами,які характеризують якість робочої сили.

В юридичному аспекті: заробітна плата, як інститут трудового права і,як елемент трудового правовідношення.

Як інститут трудового права оплата праці - це сукупність правових норм,які регулюють весь процес оплати праці, підстави,порядок систему оплати праці усіх працівників. КЗпП – Глава 7, ЗУ Про оплату праці від 24 березня 1995 р.

Як елемент трудового правовідношення заробітна плата – є винагорода,яка обчислюється,як правило в грошовій формі і яку власник або уповноважений ним орган зобов’язаний виплачувати працівникові за виконану роботу враховуючи її кількість,якість та по встановленим нормам.

Ст. 1 ЗУ Про оплату праці і ст. 94 КЗпП: Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Конвенція №95 МОП «Про захист заробітньої плати» 1949 р. Ратифікована 31 січня 1961 р. Заробітня плата – не залежно від назви і методу обчислення всяку нагороду або заробіток обчислену в грошовій формі…

Конвенція № 100 Про рівну оплату праці чоловіків і жінок, Конвенція №111 Дискримінація в галузі праці і занять № 1958 р. Ратифікована в 1961 р., Конвенція №156 МОП Про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящими і сімейними обов’язками. Ратифікована 1999 р., Конвенція №173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця 1992 р. Ратифіковано 2005 р. Конвенція №131 Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн,що розвиваються 1979 р.

П.2,3,4,5 ст. 4 Право на справедливу винагороду Хартії

Ознаки заробітної плати:

· За фактичну реально виконану роботу – заробітна плата, інші виплати – це гарантії і вони не охоплюються

· Нормованість заробітної плати

· Виплачується,як правило в грошовій формі (ст. 223 ЗУ Про оплату праці не більше 30% в натуральній формі)

· Відповідно до кількості та якості праці

· Визначається по завчасно встановленим нормам

За цивільними договорами оплачується кінцевий результат. Розмір винагороди за домовленістю сторін, не прив’язується до мінімального розміру заробітної плати.

Структура заробітної плати. Ст. 2 ЗУ Про оплату праці:

· Основна заробітна плата

· Додаткова заробітна плата

· Інші заохочувальні та компенсаційні виплати

Методи регулювання заробітної плати:

· Централізований (державно-правовий метод) шляхом встановлення:

o мінімального розміру з.п. (ст. 95 КЗпП, ст. 3,9,10 ЗУ Про оплату праці)

o норми і гарантії в оплаті праці

o встановлення умов оплати праці працівників установ,що фінансуються і датуються з державного бюджету

o встановлення умов і розміри оплати праці керівників підприємств заснованих на державній та комунальній формі власності

o оподаткування доходів працівників

· Договірний

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Встановлюється ВРУ пп. 8 п. 1 ст. 40 Розмір мінімальної з.п. визначається ЗУ Про державний бюджет.

ЗУ Про державний бюджет від 22 грудня 2011 р. –

з 1.01.12 -31.03.12 – 1073 грн. 6,43 грн.

1.04.12-30.06.12 – 1094 грн. 6,56 грн.

1.07.12-30.09.12 – 1102 грн. 6,61 грн.

1.10.12 -30.11.12 – 1118 грн. 6,70 грн.

01.12.-31.12.12 – 1134 грн. 6,80 грн.

- для працездатної особи

Норми і гарантії в оплаті праці – ст. 12 ЗУ Оплату праці (надурочні,вихідні, щорічні відпустки, виконання державних обов’язків).

Встановлення умов оплати праці працівників установ,що фінансуються і датуються з державного бюджету – Постанова КМУ від 30 серпня 2001р. № 1298

Встановлення умов і розміри оплати праці керівників підприємств заснованих на державній та комунальній формі власності Постанова КМУ від 19 травня 1999 р. № 859 р. Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств заснованих на державній та комунальній формі власності

Оподаткування доходів працівників. На державному генеральна угода – Про регулювання основних принципів і норм… на 2010-2012 р. від 9 листопада 2010 р. На галузевому рівні – галузеві угоди. На регіональному рівні – регіональні угоди. На виробничому рівні – шляхом укладення колективного договору. (ч. 2 ст. 97 КЗпП). Договірний рівень регулювання має певні межі – норми які містяться в колективних договорах не повинні суперечити законодавству і угодам вищестоящого рівня.

2. Нормування праці. Покладене в основу організації праці і в організацію оплати праці.

Нормування праці – це організаційно-правова діяльність державних органів,підприємств,установ,організацій, спрямована на обґрунтування,розрахунок і юридичне оформлення норм праці,які визначають обсяг трудових виплат необхідних для виконання працівником виробничих завдань.

Постанова Державного Комітету СРСР з праці та соц. питанням і Президії ВЦРПС від 19 червня 1986 р. Поняття нормування праці – є складовою частиною фінкції управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці,часу на виконання робіт,в виготовлення продукції окремими робітниками чи бригадами та встановленими на цій основі норм праці.

Рекомендації,щодо нормування праці в галузях народного господарства від 19 квітня 1995 р. №2.

Норми праці – в широкому і вузькому розумінні. У вузькому – ті,норми які безпосередньо позначають міру праці,яку повинен виконати працівник. В широкому – це не тільки ті які визначають міру праці,а й ті норми за допомогою здійснюється процес нормування праці.

Види норм праці: (п.1.3 Рекомендацій)

· Норма-часу – це кількість часу яку необхідно затратити на виготовлення одиниці продукції.

· Норма-виробітку – це встановлений обсяг роботи яку повинні виготовити за відповідну кількість часу.

· Норма-обслуговування – це кількість виробничих об’єктів, одиниць обладнання, місць повинні обслуговувати протягом одиниці робочого часу. Різновид Норма - управління – чисельність працівників які будуть підпорядковані одному керівникові.

· Норма чисельності – це чисельність робітників певного професійно-кваліфікаційного складу,яка необхідна для виконання конкретних завдань,функцій,обсягів робіт.

Нормовані – виробничі завдання – встановлений обсяг роботи,яку повинні виконати за робочу зміну, місяць або іншу одиницю робочого часу погодинно оплачуваних робіт. (ст. 92 КЗпП)

За сферою дії: єдині (міжгалузеві, галузеві, відомчі), типові(міжгалузеві, галузеві, відомчі), місцеві. Міжгалуземі – Міністерства праці. Галузеві, відомчі норми праці – при відсутності міжгалузевих та затверджується міністерством або відомством.