Методологічні і методичні основи проведення дослідження

Методологічну основу дослідження становлять:

v методика визначення індивідуальних копінг-стратегій Є. Хайма;

v діагностика соціально-психологічної адаптації К.Роджерс, Р.Даймонд;

v методи оцінки та самооцінки стресових станів;

v методика оцінки рівня професійного стресу Вайсмана;

v методика схильності до стресу (Дженкінсон. Модифікації Фрідмана і Розенмана)

Під час проведення емпіричного дослідження використовувалась низка надійних психодіагностичних методик для фіксації відповідних психічних особливостей специфічних професійних стресів як індивіда окремо, так групи в цілому.

Детальніше розглянемо представлені методики, для того, щоб показати важливість і необхідність їх застосування в психологічному дослідженні:

1. Методика визначення індивідуальних копінг-стратегій Є. Хайма

Дана методика складається із 26 тверджень, які розділені на три групи: когнітивну, емоційну та поведінкову. До першої групи входить 10 тверджень, а до двох інших по 8.

Серед всіх тверджень досліджуваному пропонується обрати лише поодному з кожної групи, яке найбільш відображає поведінкову стратегію досліджуваного в стресовій ситуації.

2. діагностика соціально-психологічної адаптації К.Роджерс, Р.Даймонд;

Дана методика пропонується як дорослим так і підліткам. У ході роботи досліджуються такі шкали: адаптація, прийняття других, самоприйняття, емоційний комфорт, інтернальність, прагнення до першості. Опитувальник містить 101 запитання.

 

 

Мета: виявлення особливостей адаптаці ного періоду особистості через “інтегральні показники адаптація”, “само сприйняття”, “прийняття інших”, “емоційна комфортність”, “прагнення до домінування”.

 

Для діагностики соціально-психологічної адаптації використовувалася методика До.Роджерса і Р. Даймонда. Особистісний опитувальник призначений для вивчення особливостей соціально-психологічної адаптації особистості.Стимульний матеріал представлений 101 твердженням, які у третій особі однини, без використання будь-яких займенників. Цілком імовірно, таку форму було використано авторами у тому, щоб уникнути впливу «прямого ототожнення». Тобто ситуації, коли випробовувані свідомо, безпосередньо співвідносять твердження з своїми особливостями. Цей методичний прийом є одним із форм «нейтралізації» установкитестируемих насоциально-желательние відповіді. У методиці передбачена досить диференційована, 7- бальна шкала відповідей.

Авторами вирізняються такі 7 інтегральних показників:

1 - «Адаптація»;

2 - «Визнання інших»;

3 - «Интернальность»;

4 - «Самовосприятие»;

5 - «Емоційна комфортність»;

6 - «Прагнення домінуванню»,

7 – «Ескапізм».

Усі вони розраховується за індивідуальної формулі, знайденою, цілком імовірно, емпіричним шляхом. Інтерпретація ввозяться відповідність нормативними даними, розрахованими окремо для підлітків і дорослим вибірки.

Методика можна використовувати з вивчення особливостей формування самосвідомості підлітків у процесі адаптацію нових умов, виміру шкільної адаптации-дезадаптации, діагностика, і вивчення структуриемоционально-поведенческих порушень у тяжких дітей за умов загальноосвітньої школи.

Методику соціально-психологічної адаптації Роджерса й Даймонд застосовано для діагностики особливостей соціальної адаптації за критеріями адаптації, самоприйняття, прийняття інших, емоційного комфорту, інтернальності, прагнення домінувати та ескепізму. У доступній нам науковій літературі нема відомостей про адаптацію, валідність та надійність методики, однак її часто застосовують у дослідженнях. Теоретичною основою методики є теорія особистості К. Роджерса, основні положення якої було розроблено на підставі досліджень ефективності психотерапії, критеріїв психічного здоров'я та його розладів: видану в співавторстві з Розалінд Даймонд "Психотерапію та зміни особистості" [Rogers C., Dymond R. Psychotherapy and personality change. Co-ordinated research studies in the Client-Centered Approach. Chicago: The University of Chicago Press, 1954. – 447 р.] визнають однією з основних праць Карла Роджерса з психотерапії [25, с. 277].

 

Методи оцінки та самооцінки стресових станів

 

5 Схильність до стресу (Дженкенсона, модифікація Фрідмана і Розенмана)

 

 

Мета: Визначити рівень схильності до стресу.

Обладнання: Методика Дженкенсона.
Показник, що вимірюється: Схильність до стресу.