Самокерована групова робота

 

Це метод соціальної роботи, спрямований на стимуляцію соціальної активності особистості, реалізацію її потенційних можливостей шляхом впливу групової роботи, в основі якої — соціальна активність її членів. Самокерована діяльність заснована на колективній силі людей, організованих разом з метою досягнення суттєвих змін у поліпшенні становища особистостей (Одрі Мюллендер, Дейв Ворд).

Самокерована групова робота спирається на п'ять практичних принципів.

1. Соціальні працівники повинні дотримуватися щодо людей, з якими працюють, такої позиції яка не тільки відкидає будь-які негативні "ярлики" стосовно людей, а й визнає, що всі люди володіють певними навичками, вміннями, інтелектом та здібностями.

2. Люди мають право бути почутими і право контролю над своїм власним життям. Це також означає, що вони мають право самі вибирати форму втручання у своє життя. Користувачам соціальних послуг має завжди надаватися право вирішувати самим ступінь їхньої участі в роботі самокерованої групи, визначати коло питань та діяти згідно з ними.

3. Проблеми користувачів соціальних послуг дуже складні і у відповідях-реакціях на них це має враховуватися. Проблеми людей ніколи не будуть зрозумілими, якщо вони розглядатимуться тільки як результат особистої неповноцінності. Питання, пов'язані з такими явищами, як пригноблення, соціальна політика, довкілля та економіка, часто відіграють у житті користувачів соціальних послуг величезну роль.

4. Практика може бути ефективно побудованою, якщо ґрунтуватиметься на розумінні того, що люди, які діють разом, стають сильнішими. Люди, які не мають влади, можуть здобути її, працюючи у групах разом.

5. Практикуй те, що проповідуєш. Методи роботи мають відображати не елітарні принципи: працівники не очолюють групу, а допомагають її членам самостійно приймати рішення і контролювати їх результати, незважаючи на те, що використовуються спеціальні вміння і знання, це не дає працівникам ніяких привілеїв; уся робота має бути спрямована проти гноблення, націленого на расу, стать, вік, сексуальну орієнтацію, клас, інвалідність або будь-яку іншу форму соціальної диференціації, на яких історично будувалися (і продовжують будуватися) фальшиві почуття переваги та неповноцінності.

Самокерована групова робота відрізняється від інших підходів у груповій роботі, орієнтованих в основному на слабкі місця соціального становища особистості, її психологічного стану, емоційного самопочуття, тим, що має показати, якими сильними, здібними і мислячими є користувачі соціальних послуг, та чого вони можуть досягти для себе. Для клієнтів дуже важливим є "знайти" свій власний голос, відповіді на різноманітні питання, які допоможуть їм зрозуміти та усвідомити шляхи розв'язання особистих проблем, перейти на рівень суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, які основані на взаємодопомозі та взаємопідтримці.

Модель самокерованої групової роботи складається з кількох стадій.

Стадія А. Підготовка працівників. Ця стадія передує безпосереднім контактам з користувачами соціальних послуг, її метою є підготовка спеціалістів для самокерованої групової роботи, планування групи. З цією метою відбувається ретельний добір команди співпрацівників, пошуки належної консультаційної підтримки, з'ясовують та узгоджують принципи імпаурменту (спосіб надання соціальних послуг чи допомоги; правильне усвідомлення особистості, її внутрішнього світу, можливостей, потенціалу, адекватна інтерпретація поведінки тощо).

Стадія Б. Створення груп. Працівники спільно з користувачами створюють групу, керуючись принципом "відкритого планування". Це стимулює стиль роботи, за якого користувачі соціальних послуг самі встановлюють групові норми, визначають та аналізують коло проблем, ухвалюють завдання та цілі.

Стадія В. Група готується до дій. На цій стадії група відповідає на запитання: Що? Чому? Яким чином? Як вирішується та чи інша проблема, проблемна ситуація, які виходи з них? Працівники допомагають групі виробити свій власний план — порядок денний. Питання "що це за проблеми, які ми маємо вирішити?" — працівники допомагають групі з'ясувати причини виникнення цих проблем. Питання — "чому існують ці проблеми?" — працівники допомагають групі вирішити, яких заходів слід ужити, визначити головні цілі та встановити завдання: — питання "яким чином ми можемо досягти змін?"

Стадія Г. Дії групи. Учасники переходять від обговорення до дій: діють згідно з ухваленим планом. Етапи визначення проблем і дії згідно з ухваленим планом можуть повторюватися кілька разів, перш ніж зросте впевненість учасників і група перейде до дій.

Стадія Д. Група діє самостійно. Група продовжує встановлювати взаємозв'язки між запитаннями "Що? Чому? Яким чином?". Іншими словами, учасники приділяють увагу ширшим питанням та широкомасштабним акціям. Тепер працівники відходять на задній план і можуть взагалі залишити групу. На цій стадії учасники вчаться контролювати власне життя, те, як їх сприймають інші, зростаюча самооцінка вказує їм, що вони мають на це право. На цій стадії група аналізує те, чого вона досягла; визначає коло нових питань, які треба розглянути — з'являється нове формулювання "що?". Група оцінює взаємозв'язки між різними, вже розглянутими питаннями — нове формулювання "чому?". Група вирішує, яких заходів слід вживати надалі — нове формулювання "яким чином?". Етапи цієї стадії повторюються впродовж усього існування групи.

Самокерована групова робота виявилася ефективним методом соціальної роботи з дітьми, молоддю, інвалідами, жінками, родичами клієнтів соціальних служб. Часто самокерована групова діяльність стимулювала її учасників до виходу на новий рівень взаємодопомоги — створення недержавної організації, об'єднання, асоціації, фонду з метою відстоювання своїх прав та інтересів в органах влади. В Україні метод самокерованої соціальної роботи використовується в рамках проекту Міжнародного дитячого фонду ЮНІСЕФ "Деінституалізація системи утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Молодь за здоровий спосіб життя" та ін.

Мобільна соціальна робота

 

Мобільна соціальна робота — інноваційний метод соціальної роботи, суть якого полягає в тому, що соціальні служби не очікують звернення клієнтів, а виходять зі своїми послугами на вулиці, які стали місцем перебування значної кількості людей, що потребують допомоги. Появу мобільної соціальної роботи пов'язують із загостренням в молодіжному середовищі таких соціальних проблем, як бездомність, безпритульність, наркоманія, правопорушення, прояви агресивності серед представників окремих субкультур. Зародившись в середовищі ентузіастів соціальної роботи в США, вона поширилася в Європі, зберігаючи при цьому англійське звучання в німецькій, французькій та інших мовах — "стрітворк" (streetwork). В українській мові можна також зустріти вживання прямої кальки з англійської — вулична соціальна робота. Перший досвід мобільної соціальної роботи в Україні отримано в рамках реалізації проекту ЮНІСБФ "Діти вулиці". Цей проект впроваджує соціальна служба для молоді Київської міської держадміністрації серед безпритульних та бездоглядних дітей столиці. Окремі її елементи використовують різні соціальні установи. До завдань мобільної соціальної роботи входить: створення довірливих відносин з клієнтами, роздавання їжі та одягу, перша медична допомога, консультування, надання порад, інформація про існуючі служби допомоги. Критерієм ефективності мобільної соціальної роботи є добровільне повторне звертання клієнтів за допомогою, прихід у соціальні служби, повернення з вулиці додому.

Основна література

Энциклопедия социальной работы / Пер. с англ. — Т. 1—3.— М.: Зорис, 1993—1994.

Коваль Л.Г., Зверева І.Д., Хлебік СР. Соціальна педагогіка / соціальна робота. —К., 1997.

Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей. — К., 1999. — 103 с.

Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. — М.: Смысл, 2001. — 494 с.

Мустаева ФЛ. Основы социальной педагогики. — М.: Академ, проект, 2001. — С. 257—261.

Мюлендер 0,t У орд Д. Самокерована групова робота. — К., 1996. (Соціальна робота). — 176 с.

Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред П.Д. Павленок.

- 2-е изд., испр. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — С. 48—80. Понятійно-термінологічний словник з соціальної роботи /

За ред. І.В. Козубовської, І.І.Миговича. — Ужгород: Мистецька лінія, 2001. — 152 с.

Практика телефонного консультирования: Хрестоматия / Ред.-сост. А.Н.Моховиков. — М.: Смысл, 2001. — 379 с

Соціальна робота: Короткий енцикл. слов. // Соціальна робота. — Кн. 4. — К.: ДЦССМ, 2002.

Соціальна робота: Хрестоматія // Соціальна робота. — Кн. 3.— К.: ДЦССС, 2002 — С. 81—148.

Социальная работа / Под общ. ред. проф. В.И. Курбатова.— Ростов н/Д.: Феникс, 2000. — 576

Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах / За ред. проф. А.Й. Капської. — К., 2001. — 140 с.

Технология социальной работы.: Учеб. пособие для студ./ Под ред. И.Г. Зайнышева. — М.: Гуманит изд. центр "ВЛАДОС", 2000. — 240 с.

Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие. — М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2001.— С. 402—426.

Фирсов М.В., Шапиро Б.Ю. Психология социальной работы: Содержание и методы психосоциальной практики: Учеб. пособие. — М.: Изд. центр "Академия", 2002. — 190 с.

Чейнен Г. Із тіней. — К., 1997. — 172 с. — (Соціальна робота).

Теми для дискусії

1. Сутність командної (мультидисциплінарної і міждисциплінарної) соціальної роботи.

2. Стратегії роботи з групою, принципи її діяльності.

3. Зміст волонтерської соціальної роботи.

4. Стадії залучення кандидатів до волонтерської діяльності.

5. Роль мотивації у залученні до волонтерської діяльності.

6. Сутність телефонного консультування і основних під* ходів до його проведення.

7. Особливості соціальної роботи у громаді.

8. Порівняйте різні наукові підходи щодо соціальної роботи в мікросоціумі.

9. Фостеринг, основні напрямки його організації.

10. Основні принципи і стадії самокерованої групової роботи.

11. Визначте інші методи соціальної роботи, їх суть і значимість.