Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді

Максимізація прибутку – основна задача конкурентної фірми.

Задамо дані про роботу конкурентної фірми і проілюструємо графічно співвідношення між сукупним доходом і витратами.

 

Шт.	Ціна, р	Сукупний доход	Сукупні витрати	Прибуток	Середній доход	Граничний доход
				-400
				-340
				-300
				-220
				-120

 

Оскільки ціна продукції при вільній конкуренції не змінюється, величина TR фірми буде формуватися в залежності від кількості реалізованої продукції – пряма лінія від початку координат з позитивним нахилом. Кут нахилу TR до осі абсцис дорівнює

За досконалої конкуренції кожна наступна одиниця реалізованої продукції продається по тій самій ціні, що і попередня. Тому середній доход АR = const.

Крім того, тому що всі одиниці продукції, що випускаються, реалізуються по одній ціні, виторг від реалізації додаткової одиниці товару МR=АR=Р.

З таблиці видно, що до Q = 5 загальні витрати перевищують загальний доход. Ця ділянка характеризує збитки. На графіку вона відповідає сектору І. При Q = 5: ТR = ТС, після чого фірма отримує прибуток.

Фірма отримує максимальний прибуток при Q = 9. Дотична до кривої ТС у т.В (де Q = 9) паралельна лінії сукупного доходу ТR. Кутовий коефіцієнт дотичної до кривої ТС характеризує зміну обсягу випуску продукції, тобто граничні витрати (). З цього випливає, що фірма має максимальний прибуток при МС=МR. Це є основною умовою одержання максимального прибутку фірмою, у яких би умовах вона не працювала.

Визначення точки максимального прибутку конкурентної фірми через середні і граничні величини.

В умовах досконалої конкуренції попит на продукцію конкурентної фірми являє собою пряму лінію, паралельну осі абсцис, що збігається з лінією ціни фірми, а також із граничним доходом (P = AR = MR). Фірма максимізує свій прибуток за умови MR = MC.

Фірма буде намагатися збільшити прибуток за рахунок різниці між TR і TC шляхом збільшення TR і зменшення TC.

Виробництво кожної додаткової одиниці продукції приносить фірмі додаткові витрати, у той час як граничний доход залишається постійним (MR = Р = const).

Спочатку ТС > TR. Фірма зазнає збитків, їх максимальне значення – при Q₁, де MC = MR.

Далі зі зростанням Q збитки зменшуються до Q₂, де TR = TC. Тут МС мінімальні. Потім TR > TC і фірма отримує прибуток. Одночасно МС збільшуються до Q_*, де МС = MR. У цій точці прибуток максимальний. Після т.С фірма може і далі нарощувати виробництво, але її прибуток зменшується, тому що різко зростають змінні витрати. Фірма буде працювати прибутково до Q₃: у т.D АТС = Р; прибуток дорівнює нулю.

Збільшення Q > Q₃ недоцільно, тому що АТС «з'їдає» весь можливий прибуток. Хоча TR збільшується, фірма зазнає збитків. Збільшення Q позбавлене економічного сенсу.

Криві МС і АТС двічі перетинають лінію попиту фірми. При зменшенні МС крива МС перетинає лінію попиту в т.А (максимальні збитки фірми). При збільшенні МС крива МС перетинає лінію попиту в т.С (де МС = MR), прибуток максимальний.

У точках перетину кривою АТС лінії ціни (т.В и т.D), де АТС = Р = MR, прибуток фірми дорівнює нулю.

Розрахуємо максимальний прибуток у т.С.

 

 

 

Опускаємо перпендикуляр з т.С на вісь абсцис – Q_*, він перетинає лінію АТС, кожна точка якої дає величину витрат на одиницю продукції при Q, що змінюється. Величина витрат у т.К при Q_* – Р’.

(Р – Р’) – прибуток на одиницю продукції;

(доход – витрати).

TR = S_PCQ*O – сукупний доход фірми;

TC_Q* = SР'КQ_*O – витрати при Q_*;

TPr = S_PCQ*O – SР'КQ_*O = S_PCKP’ – прибуток.

При збільшенні або зменшенні Q_* S_PCKP’ зменшується, тобто обсяг сукупного прибутку буде меншим, ніж при Q_*. Отже, загальною умовою максимізації прибутку є рівність MR і МС, коли МС зростають.

 

Зміна стану конкурентної фірми у зв'язку зі зміною ціни на ринку.

Спільні дії усіх фірм, що випускають товар, можуть впливати на рівень ринкової ціни.

Нехай інші фірми, зацікавлені високою прибутковістю галузі, переорієнтувавши своє виробництво, зайняли нішу на ринку (немає бар'єрів для входу на ринок досконалої конкуренції). Q продукції зростає, ціна падає (не для окремої фірми, а для усіх фірм галузі, що виробляють даний товар).

Зі зменшенням ціни зменшується різниця Р – АТС, знижується прибуток. Наступить момент, коли АТС = Р, і прибуток (економічний) дорівнює нулю. У т.Е АТС мінімальні, це - точка перетину АТС і МС.

У т.Е, де Р = ATCmin = MR, стан фірми критичний, вона тільки окупає свої витрати, працює без прибутку. Якщо фірма, що працює в режимі самоокупності, збільшить або зменшить Q (т.Q₁ і т.Q₂), вона буде мати збитки. Отже, оптимальна модель поведінки для фірми – виробництво на рівні Q_*, коли ТРr=0.

Можливо, ціна буде продовжувати падати, тобто ринкова кон'юнктура погіршиться. Доки фірмі доцільно залишатися на ринку? Нехай ціна опустилася нижче АТСmin (P < ATCmin). Оптимальний обсяг випуску – у т.Е, де МС = MR, складає Q_*. Фірма розв’язує задачу мінімізації прибутку. Проводимо перпендикуляр від т.Е до кривої АТС, одержуємо т.А, проекція якої (Р’) дає величину АТС при Q_*.

(Р – Р’) – збитки фірми на одиницю продукції.

(Р – Р’)×Q_* = – ТРr.

Графічно ТРr = S_P’AEP. Чи потрібно фірмі одразу залишати ринок, чи не принесе їй це ще більші втрати?

Введемо в графік криву AVC. ATC – AVC = постійні витрати, що фірма несе незалежно від того, випускає вона продукцію чи ні. Тут фірма частково покриває свої постійні витрати, які дорівнюють площі прямокутника P’ACP”. Припинивши діяльність на ринку в даний момент, фірма тільки збільшить свої збитки на площу прямокутника P’ЕCP”. Отже, припинення діяльності фірми, коли Р < ATCmin, але Р > AVC, економічно недоцільно.

Нехай ціна продовжує падати і досягає рівня AVCmin. (P = AVCmin). Величина збитків дорівнює величині постійних витрат (площа прямокутника P’ABP). Втрати настільки великі, що, покривши свої мінімальні AVC, фірма не зможе оплатити свої постійні витрати. Будь-яке відхилення від Q_* ще більше збільшить втрати фірми. Діяльність безглузда, оскільки принесе ще більші збитки. Фірма змушена залишити ринок.

 

Розглянемо умови визначення фірмою пропозиції її продукції, що лежить в основі прийняття рішення конкурентною фірмою про кількість товару для його продажу.

Пропозиція конкурентної фірми.

Модель пропозиції конкурентної фірми виходить із припущення заданості її економічної поведінки (раціональної поведінки виробника) на максимізації прибутку.

Крива пропозиції конкурентної фірми показує, який обсяг продукції буде виробляти і пропонувати фірма, щоб мати максимальний прибуток.

Вона буде збігатися з тією частиною кривої граничних витрат фірми, що розташована вище кривої її середніх змінних витрат (AVC)

А – точка припинення операцій (MC = AVC)

В – точка самоокупності. (MC = ATC)

Визначення обсягу випуску при будь-якій ціні (Р₁, Р₂), що вища мінімуму AVC, здійснюється шляхом проведення горизонтальної лінії до кривої МС і вертикальної лінії від точки їхнього перетину до осі абсцис (q₁, q₂), що визначає обсяг продукції, який фірма за відповідною ціною пропонує для продажу.

Ринкова пропозиція (пропозиція галузі) відбиває сукупну пропозицію усіх фірм. Крива утворюється в результаті додавання МС фірм при певному рівні ціни, що вище AVC цих фірм.

З виходом на ринок великої кількості фірм ціни на фактори виробництва зростають, рівень витрат підприємства збільшується, АVС зростають, випуск продукції зменшується, пропозиція на ринку падає. Фірми з найбільш високим рівнем витрат залишать галузь.

Детермінанти ринкової пропозиції:

-кількість фірм у галузі;

-середній розмір фірми в галузі;

-ціна змінних ресурсів, використовуваних фірмами;

-технологія.

Якщо об'єднати пропозицію конкурентної фірми з її кривою попиту, можна визначити рівноважний обсяг продукції, що виробляє фірма.

Таким чином рівновага фірми в короткостроковому періоді може мати вид: