Витрати виробництва в короткостроковому періоді

Без використання необхідних ресурсів неможливо створити нові блага.

Усі ресурси мають обмежений характер. Ресурси, витрачені на виробництво необхідного товару, втрачені для виробництва інших товарів: деревина → меблевий гарнітур або папір. Задача для виробника - з безлічі варіантів використання даного ресурсу вибрати найбільш ефективний. Тому будь-які витрати на виробництво носять альтернативний характер. Виробники повинні увесь час розраховувати, чого їм буде коштувати виробництво того чи іншого блага. Витрати - жертви цінності.

Витрати - сума коштів, спрямованих на оплату сировини, матеріальних ресурсів, послуг, витрачених на виробництво певного товару.

Представники західної економічної думки ґрунтовно розробили проблему витрат виробництва, виходячи з потреб зростання його ефективності. При цьому вони виходили з: а) обмеженості ресурсів; б) неможливості їх альтернативного використання. Австрійський учений Візер і американський учений Кларк увели категорії «вмінені витрати» (тобто приписувані комусь, віднесені на чийсь рахунок). Це дійсні витрати виробництва на певний товар, які дорівнюють найбільшій корисності тих благ, що суспільство могло б одержати, якби використані ресурси витрачалися інакше.

Вибір певних ресурсів для виробництва певного товару означає неможливість виробництва якого-небудь альтернативного товару. Тобто існує корисність, від якої відмовляються, або непряма корисність від виробництва альтернативного товару, використання альтернативного ресурсу.

Вмінені витрати з позиції окремої фірми поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні (явні) витрати пов'язані з придбанням фірмою ресурсів.

Вмінені витрати дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих самих витратах використовувати альтернативні ресурси.

Внутрішні (неявні) витрати пов'язані з використанням факторів, що є власністю самої фірми і її переваг (місце розташування, торгова марка).

Вмінені витрати дорівнюють вигоді, що була б отримана при альтернативному використанні власних ресурсів.

Економічні витрати оцінюють альтернативні витрати в грошовій формі. Бухгалтерські витрати - фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів за фактори виробництва.

Людина, що будує собі будинок, не платить собі заробітну плату будівельника і тому з погляду бухгалтерських витрат вона не входить до складу загальних витрат на будівництво будинку. Але одночасно, будуючи собі будинок, людина втрачає можливість побудувати будинок для інших і отримати грошову винагороду за це. Тому з погляду економічних витрат вартість будинку повинна включати і заробітну плату будівельника.

При продажу будинку власник врахує свій особистий внесок у будівництво, що формально не був оцінений у грошах.

Покупець також врахує витрати праці власника будинку, тобто альтернативні витрати праці на будівництво. Таким чином при купівлі - продажу враховуються тільки економічні витрати.

Бухгалтери й економісти також по-різному підходять до визначення прибутку. Бухгалтерський прибуток = доход від реалізації – бухгалтерські (явні) витрати. Економічний прибуток = доход від реалізації – економічні (явні + неявні) витрати, розраховані як альтернативні (вмінені), які включають нормальний прибуток, що приходиться на ресурс “підприємницькі здібності”. Нормальний прибуток – мінімальна плата, достатня, щоб утримати і залучити ресурси в межах даного напрямку діяльності.

Прибуткове з бухгалтерської точки зору підприємство може бути економічно збитковим, якщо використовувані ресурси дають менший результат, ніж могли б, якби використовувалися іншим способом.

Приклад. Власник фірми, що має приміщення і устаткування, вирішив виготовляти взуття. Доход від реалізації складає 7000 тис.грн.

 

Витрати	Бух. витрати	Економ. витрати
ЯВНІ
1. Сировина і матеріали
2. Паливо і електроенергія
З. Заробітна плата
4. Амортизація
НЕЯВНІ
1. Оренда приміщення
2. Оренда устаткування
3. Заробітна плата власника як менеджера іншої фірми
Разом

З погляду бухгалтера фірма прибуткова: 7000-6300=700 тис.грн. З погляду економіста фірма отримує збитки: 7000-8600=1800 тис.грн. У цьому випадку власнику вигідніше покласти гроші в банк, приміщення й устаткування здати в оренду, знайти собі роботу менеджера у іншого підприємця.

Структура витрат фірми.

Проаналізуємо залежність витрат від обсягу продукції, що випускається, і від фактора часу. У діяльності підприємства виділяють миттєвий, короткостроковий і тривалий періоди.

У миттєвому періоді фактори виробництва стабільні, усі витрати постійні. У короткому періоді деякі витрати залишаються постійними, деякі змінні. У тривалому періоді усі витрати змінюються.

Витрати фірми в короткостроковому періоді.

Сукупні, постійні, змінні, середні, граничні.

Сукупні (валові) витрати (ТС) - сума усіх витрат для виробництва даного товару.

Постійні витрати (FC) - не залежать від обсягу випуску продукції: орендна плата, витрати на рекламу, процент за кредит, заробітна плата управлінського персоналу.

 

Змінні витрати (VC) – величина яких залежить від обсягу продукції, що випускається: витрати на сировину, паливо і электроенергію, заробітна плата робітників і т.і.

 

 

Сукупні витрати: TC=FC+VC. Графік сукупних витрат (ТС) повторює конфігурацію кривої змінних витрат, підняту над початком координат на величину постійних витрат..

 

 

Граничні (маржинальні) витрати (МС).

Кожного виробника цікавить питання: «Якщо я збільшу обсяг виробництва, що відбудеться з моїми витратами?» Відповідь може дати дослідження граничних витрат.

Граничні витрати (МС) відбивають додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції і визначаються як зміна загальних витрат при малій зміні обсягу випуску:

МС= ТС/ Q. МС не залежить від FC, тому що FC не залежить від того, виробляється додаткова продукція чи ні. МС залежить від VC. В міру збільшення VС МС спочатку убувають, потім зростають.

Середні витрати.

Середні постійні витрати (AFC) - постійні витрати на одиницю продукції: AFC=FC/Q

 

Середні змінні витрати (AVC) - змінні витрати на одиницю продукції: AVC=VC/Q

Середні сукупні витрати (АТС) - сукупні витрати на одиницю продукції ATC=TC/Q. Оскільки TC=FC+VC, ATC=(FC+VC)/Q=FC/Q+VC/Q = AFC+AVC - сума середніх постійних і середніх змінних витрат.

Між МС, АТС і AVC складаються важливі співвідношення.

Між МС і AVC: якщо AVC вище МС, AVC убуває з кожною наступною одиницею виробленої продукції. Коли AVC менше MC, AVC зростає. Тому AVC=MC, коли AVC_min.

Для співвідношення АТС і МС характерні такі самі закономірності. АТС=МС коли ATC_min.

У т.K де МС_min, крива ТС має перегин, тобто вона з опуклої стає увігнутою. Після т.К при кожнім Q АТС зростає.

Криві АТС і AVC увігнуті.

Поняття AVC необхідно для оцінки ефективності господарювання фірми, визначення рівноваги і перспектив розвитку - розширення, скорочення виробництва, вихід з галузі.

Порівняння ATC з рівнем цін дає можливість визначити величину прибутку. Це дозволяє обрати правильну стратегію фірми в короткостроковому періоді.