Підприємство як суб'єкт ринку та виробничо-ринкова система

Без виробництва немає споживання. Тому необхідно проаналізувати закономірності в процесі виробництва, що надалі формує процес пропозиції на ринку.

На питання: «Як виробляти?», повинні відповідати фірми. Теорія виробництва є однією з центральних в економічній теорії.

Процес виробництва в мікросистемі розглядається як перетворення ресурсів у кінцеві продукти.

Виробництво - це процес використання робочої сили, устаткування в сполученні з природними і матеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації.

Фактори виробництва – блага, що необхідні для організації процесу виробництва. Капітал виступає в грошовій і речовій формі. У грошовій: кошти, що використовує підприємство для придбання сировини, устаткування й інших компонентів. У речовій формі - засоби виробництва, що належать фірмі і можуть бути використані у виробництві.

До виробничих факторів відносяться земля, капітал, праця, підприємництво.

– земля – усі природні ресурси, що використовуються у виробничому процесі;

– капітал – усі виготовлені засоби виробництва, необхідні для виробництва товарів і послуг;

– праця – фізичні і розумові здібності людини, використовувані у виробництві;

– підприємницькі здібності – фактор виробництва, що поєднує економічні ресурси для створення економічних благ.

Схема виробничої системи

 

 

 

Умови виробництва товарів і послуг:

- наявність комбінацій факторів виробництва даного обсягу продукції за певний період часу;

- аналіз структури витрат, необхідних для виробництва певного обсягу продукції;

- урахування обмежень. Основне обмеження - це існування межі обсягу продукції, що може бути отримана при використанні якої-небудь комбінації ресурсів.

Виробництво менш гнучке і чутливе до будь-яких змін у межах короткого періоду часу за умови, що один з факторів виробництва залишається фіксованим у порівнянні з тривалим періодом (коли є можливість зміни усіх факторів виробництва або створення їх нової комбінації).

Основна мета підприємницької діяльності - максимальний прибуток. Вона вимагає здійснення вибору: що, хто, як, для кого виробляти.

Головний спосіб досягнення максимального прибутку - ефективність виробництва.

Виробничі відносини на мікрорівні – насамперед технологічні відносини. Вони визначаються не просто технічною стороною процесу виробництва, але й інтелектуальними, фізичними можливостями фірми.

Технологія - спосіб поєднання факторів виробництва для виготовлення товарів. Це сукупність методів і практичних знань по виготовленню, зміні стану, властивостей напівфабрикатів, що здійснюються в процесі виробництва економічних благ.

Технологія (грец.) - мистецтво, уміння.

Задачі технології - виявлення фізичних, хімічних і інших закономірностей з метою використання на практиці найбільш ефективних і економічних виробничих процесів.

Технологічно ефективний виробничий процес - якщо не існує ніякого іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів за умови незбільшення інших видів ресурсів.

Технологічно ефективний виробничий процес - якщо обсяг виготовленої продукції максимальний при використанні певної кількості ресурсів.

Оскільки ресурси платні, фірма крім визначення кращої технології повинна зосередитися на пошуку економічно ефективного способу виробництва, щоб мінімізувати свої витрати.

Економічно ефективний спосіб виробництва даної кількості продукції - спосіб, при якому досягається мінімум альтернативної вартості витрат, що використовуються в процесі виробництва.

Економічною моделлю технології є виробнича функція.