ЛЕКЦІЯ 4.
Психолого-педагогічна експертиза – це дослідження, яке проводиться експертом-психологом та педагогом на основі спеціальних методик, анкет, тестів, психологічних та педагогічних знань із метою надання заключення (психологічного висновку) в умовах навчально-виховного процесу. Психолого-педагогічна експертиза характеризується вибором проблеми та визначенням теми психолого-педагогічного дослідження.
Одним із видів психолого-педагогічних експертиз є експертиза готовності дитини до шкільного навчання. Це комплексне експертне дослідження, до якого залучається як психолог, так і педагог (у окремих випадках може залучатися також медичний працівник – тоді вона має назву медико-психолого-педагогічної експертизи МППЕ).
Етапи організації психолого-педагогічної експертизи.
1. Визначити проблеми.
2. Попереднє вивчення стану проблеми в науці та шкільній практиці.
3. Визначення теми та її обґрунтування.
4. Організація науково-дослідної (або науково-експертної) роботи:
а) визначення робочої гіпотези, об’єкта та предмета дослідження, незалежних і залежних змінних, контрольних та експериментальних груп, методики опрацювання даних тощо;
б) розробка науково-методичного забезпечення: анкет, тестів завдань; комплектування груп, підготовка активу дослідної роботи;
в) організація контактуючого експерименту;
г) проведення основного експерименту (реалізація розробленої моделі);
д) статистичне опрацювання даних, їх аналіз та трактування, формування висновків.
5. Оформлення результатів, висновків.
Експерти повинні володіти необхідними знаннями та навичками з таких питань:
1) Державних вимог (стандартів) у галузі практичної і соціальної роботи, педагогіки, інших нормативно-правових актів навчально-виховного процесу, у відповідності з якими проводиться експертне дослідження.
2) Порядку й змісту роботи на різних етапах психологічної експертизи.
3) Формування матеріалів психологічної експертизи, підготовки обґрунтованих висновків і підсумкових документів психолого-педагогічної експертизи.
Календарний план проведення психологічної експертизи
(тематика експертизи)
| № з/п | Назва етапу психологічної експертизи | Термін виконання (початок-закінчення) |
| 1. | ||
| 2. | ||
| 3. | ||
| Всього: |
Виконавець: (назва навчального закладу, організації, прізвище, ім’я та п/б фізичної особи)
Замовник:
Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання.
Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміють необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної навчальної програми. Необхідний і достатній рівень актуального розвитку повинен бути таким, щоб програма навчання попадала в “зону найближчого розвитку” дитини. “Зона найближчого розвитку” визначається тим, чого дитина може досягти у співпраці з дорослим. Співпраця розглядається дуже широко: від простого питання до прямого показу рішення задачі.
Якщо актуальний рівень психічного розвитку дитини такий, що її “зона найближчого розвитку” нижче тієї, яка вимагається для засвоєння навчальної програми в школі, то дитина вважається психічно неготовою до шкільного навчання, так як у результаті невідповідності її “зони найближчого розвитку”, вона не може засвоїти програмний матеріал і відразу потрапляє у розряд відстаючих учнів.
У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільного навчання, варто виділити мотиваційний, розумовий та емоційно-вольовий компоненти.
Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов’язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).
Однак, справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опанувати грамоту, читання та ін.).
Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різноманітні другорядні мотиви, пов’язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспроможною взяти на себе обв’язки учня.
Навчання у сучасній школі вимагає також розумової готовності. Діти приходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне – із розвинутим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки.
Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (концентрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.).
Велику роль відіграє й емоційно-вольова готовність, зокрема, вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв’язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримати впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов’язувались з навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами.
Велике значення має внутрішня позиція дитини (це новоутворення може розглядатися як критерій готовності до шкільного навчання).
“Внутрішня позиція школяра”, яка виникає на межі дошкільного та молодшого шкільного віку, дозволяє дитині включитися в навчальний процес як суб’єкт діяльності і впливає на формування довільної поведінки учня.
Визначаючи психологічну готовність до шкільного навчання, дитячий практичний психолог виконує такі задачі:
1) Розуміння особливостей психічного розвитку дитини з метою визначення індивідуального підходу до неї у навчально-виховному процесі.
2) Виявлення дітей, не готових до шкільного навчання, із метою проведення з ними розвивальної роботи, спрямованої на профілактику шкільного невстигання та дезадаптації.
3) Розподіл майбутніх першокласників за класами у відповідності з їх “зоною найближчого розвитку”, що дозволяє кожній дитині розвиватися в оптимальному для неї режимі.
4) Визначення дітей не готових до шкільного навчання, надання рекомендацій про вступ до школи на наступний рік.
Діагностика психологічної готовності до шкільного навчання вперше почала застосовуватися за кордоном. В зарубіжних дослідженнях вона часто називається як діагностика шкільної зрілості.
Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальна, емоційна і соціальна. Під інтелектуальною зрілістю розуміють диференційоване сприйняття (перцептивна зрілість), яке включає фігури з фону; концентрацію уваги; аналітичне мислення, що визначається в здатності розуміння взаємозв’язку між явищами; можливість логічного запам’ятовування; розвиток тонких рухів руки і сенсомоторну координацію. Така інтелектуальна зрілість відображає функціональне дозрівання структур головного мозку.
Емоційна зрілість розуміється як зменшення імпульсивних реакцій і можливість довгий час виконувати не досить цікаве завдання.
Під соціальною зрілістю розуміють потребу дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.
На підставі виділених параметрів створюються тести визначення шкільної зрілості.
Серед найбільш відомих зарубіжних тестів визначення шкільної зрілості можна назвати “Орієнтаційний тест шкільної зрілості” Керна-Йірасика і тест Г.Витцлака “Здатність до навчання в школі”.
Орієнтаційний тест шкільної зрілості складається з трьох завдань: I – малювання фігури людини, II – змальовування письмових букв, III – змальовування групи точок. Результат кожного завдання оцінюється по п’ятибальній системі (1 – вищий бал; 5 – низький бал).
Усі три завдання даного графічного тесту спрямовані на визначення розвитку тонкої моторики руки й координації зору та рухів руки. Ці вміння необхідні для оволодіння письмом. Крім того, тест дозволяє визначити в загальних рисах інтелектуальний розвиток дитини.
До найбільш відомих вітчизняних методів визначення психологічної готовності до шкільного навчання відносяться методи, які визначають сформованість психологічних передумов до навчання, що базуються на положеннях Д.Б.Ельконіна про задачі діагностики психічного розвитку в перехідні періоди.
Існують вітчизняні методики для визначення сформованості передумов оволодіння навчальною діяльністю (“Візерунок” методика Л.І. Цехановської, методика “Графічний диктант” Д.Б.Ельконіна, методика “Малювання по точкам” А.Л.Венгера).
Методика “Візерунок”.
Методика створена для роботи в групі і дозволяє виявити вміння дітей свідомо підпорядкувати свої дії правилу, а також уміння уважно слухати дорослого.
Методика “Графічний диктант”.
Методика виявляє вміння дитини виконувати завдання дорослого, що сприймають на слух, а також можливість самостійно виконувати завдання за зразком. Виділяються 4 рівня сформованих умінь: уміння сприймати за зразком, вірне відтворення елементів, вміння сприймати на слух, орієнтація в просторі.
Крім методів, що визначають сформованість психологічних передумов до навчання, використовуються тести на шкільну зрілість, які складаються з різноманітних шкал (які виявляють розвиток дитини в різних сферах). Наприклад, інтелектуальні шкали на визначення розвитку сприйняття, логічного мислення, пам’яті, уваги.
Але, не дивлячись на те, що існує безліч методів на визначення готовності дітей до школи, психологи продовжують пошук доскональних діагностичних програм, які відповідають наступним вимогам:
1) Обстеження не повинно бути занадто довгим, так як воно повинно входити в часові рамки запису дітей до школи (квітень-травень).
2) Методики повинні давати відомості про мотиваційну готовність дітей до школи.
3) Програма обстеження повинна містити необхідні й достатні компоненти для заключення (висновки експертизи) про готовність дитини до школи.
Робота психолога по визначенню психологічної готовності до навчання включає такі напрямки:
I. Афективно-потребнісна сфера.
- Методика визначення домінуючого пізнавального або ігрового мотиву в афективно-потребнісній сфері дитини (дитину запрошують у кімнату, де на столах розкладені іграшки, і пропонують розглянути їх. Потім експериментатор зачитує дитині казку, яку вона ніколи не чула, на цікавому місці казка припиняється. І тоді експериментатор запитує у дитини: чого б йому більш хотілося в даний момент – пограти з виставленими іграшками чи дослухати до кінця казку).
- Експериментальна бесіда з метою виявлення “внутрішньої позиції школяра” (внутрішню позицію можна виявити в процесі гри, або в процесі бесіди. Бесіда включає питання, які опосередковано визначають наявність пізнавальної та навчальної мотивації у дитини.
II. Довільна сфера.
- Методика “Будинок” (це завдання на відтворювання малюнка з будинком, окремі деталі якого складаються з прописних букв). Завдання виявляє вміння орієнтуватися у своїй роботі на зразок, уміння точно компонувати його, виявляє особливості розвитку довільної уваги, просторового сприйняття, сенсомоторної координації, тонкої моторики руки).
Обробка матеріалу відбувається шляхом підрахунку балів, нарахованих за помилки.
- Методика “Так і ні” (застосовується для дослідження вміння діяти за правилом).
III. Інтелектуальна й мовленнєва сфера.
При дослідженні інтелекту дитини з точки зору готовності до шкільного навчання на перший план виходять характеристики необхідні й достатні для початку навчання в школі. Домінуючою є научуваність, яка складається з двох етапів інтелектуальних операцій:
I. – засвоєння нового правила роботи (рішення задачі);
II. – перенесення засвоєного правила виконання завдання на аналогічні, але не тотожні йому.
Добра навчальна діяльність говорить про існування навчальної мотивації, оскільки навчання чому-небудь новому можливо лише при існуванні пізнавального інтересу й бажання добре справитися із завданням. Якісне виконання завдання означає, що дитина успішно пройшла попередні фази розвитку в дошкільному дитинстві і тепер навчається в школі.
1) Методика “Чобітки”, яка допомагає досліджувати особливості научіння дитини, тобто простежити, як вона користується для рішення задач правилом, із яким раніше ніколи не зустрічалася. Методика розрахована дітей 5,5-10 років і не передбачає отримання нормативних показників.
У вигляді експериментального завдання використовується цифрове кодування кольорових картинок (дівчинка, пташка, білочка) за наявністю або відсутністю у них однієї ознаки – чобітків на ногах. Якщо є чобітки – картка позначається “1”, якщо немає – “0”. Кольорові картки пропонують досліджуваному у вигляді таблиці: 1) правило кодування; 2) етап закріплення правила; 3) “загадки”, які досліджуваний повинен відгадати шляхом кодування. Крім таблиці кольорових картинок в експерименті використовуються білий аркуш паперу із зображенням геометричних фігур, які представляють собою це дві “загадки”.
2) Методика “Послідовність подій” спрямована на дослідження розвитку логічного мислення, мови й здатності до узагальнення.
У вигляді експериментального матеріалу використовуються три сюжетні картинки, які пропонуються досліджуваному в неправильній послідовності. Дитина повинна зрозуміти сюжет, побудувати правильну послідовність подій і скласти за картинками оповідання, що неможливо зробити без достатнього розвитку логічного мислення й здатності до узагальнення. Усна розповідь дає змогу визначити рівень розвитку мови майбутнього першокласника, як він будує речення, чи вільно володіє мовою, який його словниковий запас.
3) Методика “Звукові ігри” використовується для перевірки фонематичного слуху.
Експериментатор розповідає дитині, що всі слова складаються із звуків, які ми вимовляємо, і тому люди можуть чути й вимовляти слова. Умови гри такі: кожного разу вони домовляються, який звук потрібно відшукати, потім експериментатор називає різні слова, а досліджуваний повинен визначити, чи є цей звук у слові.
На бланку фіксуються правильні та помилкові відповіді, а потім аналізується спосіб виконання завдання.
Процедура експертизи психологічної готовності дитини до школи може бути різноманітною в залежності від умов, в яких доводиться працювати. Найбільш сприятливі умови – це обстеження дітей у дитячому садку у квітні-травні.
На дошці в дитячому садку або школі вивішують аркуш паперу з інформацією про те, які типи завдань будуть запропоновані дитині на співбесіді у психолога. Ці завдання в загальному вигляді можуть бути сформовані таким чином:
1) Відтворення зразку.
2) Працювати за правилом.
3) Викладати послідовність сюжетних картинок і складати за ними оповідання.
4) Розрізняти окремі звуки в словах.
Краще за все обстежити майбутнього першокласника в дитячому садку, оскільки при цьому він знаходиться у звичній обстановці, а саме обстеження схоже на індивідуальне заняття. Таким чином, зводиться до мінімуму стресовий вплив при вступі до школи.
В дитячому садку обстеження може проводитися за один прийом, а якщо дитина працює дуже повільно й швидко втомлюється, за два рази. Розділити обстеження на дві частини бажано і в школі, щоб діти менше втомлювались. Відбувається це таким чином.
Перший етап співбесіди може включати методику “Будинок”, яка проводиться колективно в групах по 5 чоловік; і індивідуально можуть використовуватися такі методики: “Експериментальна бесіда виявлення “внутрішньої” позиції школяра”; “Так і ні”; “Звукові ігри” та “Визначення домінуючого пізнавального та ігрового мотиву”.
Запропоновані методики може використовувати як сам шкільний психолог, так і підготовлені ним учителі початкових класів, що значно прискорює процедуру обстеження.
Попередньо для кожної дитини готується буклет, що складається із бланків методик та чистих аркушів, необхідних для малювання, а також фіксації її відповідей з методик, які не мають спеціальних бланків.
Практично всі обстеження в перший, і в другий раз можуть проводитися у присутності батьків. Виключення складають тільки дві методики: “Будинок”, “Визначення домінуючого пізнавального чи ігрового мотиву”. Під час проведення цих методик, батьки можуть відволікати дітей, а під час випадкової репліки можуть вплинути на вибір дитини. При виконанні інших завдань присутність батьків не тільки допустима, а й бажана, особливо в тих випадках, коли мова йде не просто про обстеження на готовність до школи, а про відбір у гімназію або якусь мовну школу. Тоді батьки особисто переконуються, що дитині не пропонують ніяких особливо складних завдань, а пропонують лише ті завдання й ігри, які доступні в даному віці. Перед початком другої співбесіди батькам дитини показують її малюнок будинку і зразок, з якого була зроблена копія, при цьому вказується на всі помилки, допущені їх сином чи донькою. Потім знайомлять із результатами виконання інших завдань першого етапу. Тільки після цього дитині пропонуються методики “Чобітки” і “Послідовність подій”.
Після закінчення виконання всіх завдань в разі необхідності батькам даються рекомендації, як краще підготувати їх дитину до школи.
Під час виявлення більш розвинутих дітей і розподілення їх у класі з ускладненою програмою навчання другий етап обстеження повинен проводитися в присутності невеликої комісії з учителів (якщо є можливість, то й логопеда). Працює з дитиною під час обстеження в зокрема, психолог. По закінченні обстеження батькам повідомляють про те, що конкурсна комісія винесе своє рішення після того, як співбесіду пройдуть всі діти даного віку.
Якщо обстеження при прийомі до школи проводиться не з метою відбору дітей, а з метою вивчення особливостей їх психічного розвитку до моменту початку систематичного навчання, то на другому етапі обстеження зовсім не обов’язкова присутність комісії. Обстеження може проводити психолог у присутності батьків.
Під час співбесіди з дитиною необхідно встановити спокійний, дружелюбний контакт. Усі завдання повинні сприйматися дітьми, як ігри. В ході виконання завдань потрібно постійно давати знати дитині, що вона все робить правильно і добре незалежно від результату).
Результати обстеження на предмет визначення психологічної готовності до школи повинні бути занесені в картку психологічного розвитку дитини, коротко названу психологічна карта. На першій сторінці фіксуються формальні дані про дитину: прізвище, ім’я, дата народження, дані про сім’ю, клас. Потім іде таблиця “Відомості про роботу с дитиною”, яка заповнюється постійно протягом усього часу перебування учня в школі. Ця таблиця має такі рубрики:
1. дата;
2. причини проведення обстеження або інших видів роботи;
3. мета проведення обстеження й результат;
4. питання для подальшої роботи.
До карти мають доступ і психолог і його керівники по професійній лінії. Адміністрація й педагоги можуть користуватися цими відомостями лише з дозволу психолога.
При переході учня в інший навчальний заклад карта може бути передана психологу цього закладу.
Основна література:
- Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2001. – с.54-56.
- Практическая психология образования. / Под ред. И.В. Дубровиной: Учебник для студентов высших и средних специальных учебных заведений. – М.: ТЦ «Сфера». – 2000. – с.167-199.
- Готовность к школе. / Под ред. И.В. Дубровиной. – М., 1995.
- Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. – М., 1996.
- Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. – М., 1991.
Додаткова література:
- Особенности психологического развития детей 6-7 летнего возраста. / Под ред. Д.Б. Эльконина, А.Л. Венгера. – М., 1988.
- Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. – М., 1991.
- Лидерс А.Г., Колесников В.Г. Тест школьной зрелости. – Обнинск, 1992.
- Мир детства. Дошкольник. / Под ред. А.Г. Хрипковой. – М., 1979.
- Мухина В.С. Детская психология. – М., 1985.
- Практикум по возрастной и педагогической психологии. / Под ред. А.И. Щербакова. – М., 1987. – Тема 4.
- Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. – М., 1991.
- Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребёнка от рождения до 17 лет). – М., 1997. – Гл. 1-4.
