Порядок створення і реєстрації комерційних банків

Комерційні банки належать до другого рівня банківської системи і становлять важливий сектор кредитної системи України.

Комерційні банки — багатофункціональні установи, що здійснюють основний спектр кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності клієнтів.

Комерційні банки — це автономні, незалежні комерційні підприємства.

У визначенні поняття «банк» у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національ­ного банку здійснювати в сукупності такі операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Традиційно банк можна визначити як підприємство, що здійснює специфічні послуги, а саме три основних функції:

а) залучення чужих грошей;

б) надання кредиту;

в) сприяння платіжному обігу.

Як важлива ланка банківської системи держави, комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг дляюридичних і фізичних осіб.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, до яких належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити НБУ про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим НБУ вимогам.

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції:

- залучення у вклади грошових коштів (депозитів) фізичних та юридичних осіб;

- розміщувати зазначені кошти від свого імені, на власних умовах і на власний ризик;

- відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Отже, дії банків щодо здійснення вищезазначених операцій якраз і складають зміст поняття „банківська діяльність”.

Учасниками створення банку як юридичної особи можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти і нерезиденти, [Резиденти – фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), які мають постійне приживання в даній країні (для нас – в Україні), в т.ч. і ті, що перебувають за кордоном, а також юридичні особи, що знаходяться і зареєстровані в даній країні, в т.ч. з участю іноземних інвесторів, нерезиденти – фізичні особи та юридичні особи, які не мають зазначених ознак], а також держава (коли мова йде про створення державного банку) в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Дієздатність банку, її межі та напрямки здійснення визначаються статутом, який затверджується засновниками і набуває чинності лише з моменту його реєстрації НБУ. У разі внесення змін до статуту таке рішення набирає сили також з моменту реєстрації таких змін НБУ. Реквізити статуту визначаються чинним законодавством – Законом „Про банки і банківську діяльність”.

Для державної реєстрації треба подати до НБУ документи, перелік яких також регламентується чинним законодавством. У разі позитивного рішення щодо реєстрації банку НБУ видає свідоцтво за встановленою ним формою.

Відмова НБУ в державній реєстрації може мати місце тільки у випадках, передбачених Законом „Про банки і банківську діяльність” і оформлена шляхом прийняття мотивованого рішення, яке надсилається уповноваженій особі банку.

36. Порядок ліцензування банківських операцій.

Правові засади ліцензування банків та небанківських фінансових установ викладені у Законі України «Про банки і ба­нківську діяльність» та конкретизовані у відповідних норматив­но-правових актах Національного банку України. Відповідно до зазначеного Закону банк має право здійснювати банківську дія­льність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отриман­ня банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідаль­ність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтве­рджують:

• наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіта­лу банку у розмірі, що встановлюється цим Законом;
• забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщен­нями відповідно до вимог Національного банку;
• наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами прав­ління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та до­свід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцен­зії, якщо зазначені умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується. Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета визначених документів. Банківсь­ка ліцензія не може передаватися третім особам.

Порядок ліцензування банків конкретизований у Положенні про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових до­зволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджено­му постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275. У цьому Положенні визначено, що філії ба­нків здійснюють банківські та інші операції згідно з положенням про філію, на підставі банківських ліцензій та письмових дозволів, отриманих банками, і лише за умови наявності та у межах письмового дозволу, наданого банком.