Структурна перебудова економіки України

Важливе місце у ринковій трансформації економіки України посідає ЇЇ структурна перебудова. Економіка — це складна структуризована система, окремі елементи якої відповідно взаємозв'язані, що визначає якість функціонування системи у цілому. Вона відповідає певним цілям соціально-економічного розвитку країни. Структура економіки України в період перебування у складі СРСР була підпорядкована цілям розвитку СРСР і колишньої РЕВ. Для неї були характерні незбалансованість між: окремими елементами, висока частка галузей, що виробляли проміжний продукт, недостатня соціальна орієнтованість. Структурні пропорції, що склалися на момент одержання Україною незалежності, не відповідають новим цілям, які постали перед країною як самостійною державою, та не відповідають потребам людини, не забезпечують їй нормальних умов життя. Частка споживчих товарів у загальному обсязі промислового виробництва не перевищувала 1/3, тоді як у розвинутих країнах ринкової економіки вона дорівнює 50—60 %. Сектор послуг — одна з найважливіших сфер сучасної соціальне орієнтованої економіки — становив менше як третину валового внутрішнього продукту, тоді як у розвинених країнах він займає від половини до двох третин.

Структурна недосконалість доповнюється науково-технічним відставанням багатьох галузей матеріального виробництва, їх низькою товарністю щодо виготовлення кінцевої продукції, сировинною та напівфабрикатною спрямованістю експорту, залежністю від монопольного імпорту енергоресурсів та деяких інших особливо важливих видів сировинних ресурсів, переважно військовою орієнтацією машинобудівного комплексу. Ресурсомісткий та переважно витратний характер виробництва, здійснюваного на основі дешевих ресурсів колишнього СРСР, значно знижує конкурентоспроможність українських товарів те тільки на зовнішніх ринках, а й усередині країни.

Структурі економіки України притаманні й територіальні диспропорції, що виявляються у різних рівнях економічного розвитку регіонів, недосконалість галузевої структури більшості регіональних господарських комплексів та нераціональність використання їх природно ресурсного та виробничого потенціалу. Диференціація у рівнях виробництва промислової і сільськогосподарської продукції у розрахунку на душу населення між; областями країни перевищує 2 рази.

Отже, успадкована від Радянського Союзу структура економіки не відповідає новим цілям, що постали перед Україною як самостійною державою, бо не забезпечує її економічну незалежність, не сприяє підвищенню конкурентоспроможності власного виробництва і не сприяє входженню України у систему світогосподарських зв'язків як рівноправного партнера. Цим і зумовлюється потреба зміни структурних пропорцій, що склалися в економіці України на момент отримання незалежності, з одночасним підвищенням рівня технічної оснащеності виробництва. Заходи, спрямовані на реалізацію таких трансформацій, і є змістом структурної перебудови економіки.

Мета такої перебудови — створення на основі досягнень науково-технічного прогресу високоефективної соціально орієнтованої економіки, що забезпечує високу якість життя населення, активну мотивацію його трудової та підприємницької діяльності, економічну безпеку і незалежність України як самостійної держави. Реалізація цієї мети передбачає розв'язання комплексу найважливіших взаємопов'язаних цілей.

По-перше, стимулювання ділової активності підприємців й усього населення у відродженні національної економіки за рахунок її оптимізації та удосконалення механізмів господарювання.

По-друге, запровадження нових технологій, активізація інноваційної діяльності на шляху до науково-технологічного оновлення виробництва в усіх галузях й на усіх рівнях з метою зниження ресурсомісткості виробництва і підвищення його техніко-економічних показників, а отже, підвищення конкурентоспроможності економіки.

По-третє, розширення ринків за рахунок входження до пріоритетних й ефективних для національної економіки секторів світового ринку та активізації внутрішнього ринку шляхом підвищення рівня збалансованості виробництва.

По-четверте, посилення соціальної орієнтації економіки та оздоровлення довкілля, що створює умови для істотного поліпшення умов життєдіяльності населення України.

Досягнення визначених головною метою структурної перебудови цілей зумовлює і її основні параметри. Це, по-перше, формування макроекономічних пропорцій, адекватних соціально-орієнтованій ринковій економіці. Такі пропорції повинні забезпечувати, з одного боку, сприятливі умови для підвищення темпів зростання валового внутрішнього продукту як основного показника, що визначає ресурсні можливості економіки, а, з іншого — ефективне його використання у таких сферах, як кінцеве споживання, інвестиції та зовнішня торгівля. Щоб створити такі пропорції, потрібно стабілізувати й поступово підвищувати темпи економічного розвитку, ефективність виробництва, насамперед за рахунок зниження його матеріаломісткості, і сформувати галузеву структуру виробництва валового внутрішнього продукту, наближену до структури розвинутих країн.

Другим напрямом структурної перебудови економіки є розвиток науково-технічного потенціалу, максимальне спрямування його на розроблення, освоєння та широке використання принципово нових машин, технологій та матеріалів. Для реалізації цього напряму потрібно зберегти кадровий та науково-технічний потенціал держави, створити умови для розвитку тих науково-дослідних установ, що забезпечують розвиток прогресивних галузей економіки, та диверсифікувати науково-технічний потенціал військово-промислового комплексу.

Третім напрямом структурної перебудови є радикальна зміна принципів природокористування. Це підвищення ефективності використання природних ресурсів, перехід на екологічно чисті технології, виведення з дії екологічно недосконалих та небезпечних виробництв.

Структурна перебудова має здійснюватися за деякими основними принципами.

1.Підвищення регулюючої ролі держави, яка повинна забезпечити реалізацію заходів, здатних суттєво змінити структурні пропорції.

2.Забезпечення фінансовими коштами в основному за рахунок власних ресурсів. Це не виключає і залучення іноземних інвестицій, але головну роль мають виконувати внутрішні заощадження. Реалізація їх пов'язана, насамперед, з підвищенням дієвості й надійності кредитно-фінансової системи держави.

3.Забезпечення інноваційного типу економічного розвитку. Структурні зрушення повинні відбутись на основі найновіших досягнень науки і техніки. Пріоритетну увагу слід приділяти розвитку високотехнологічних та науково містких галузей економіки