Поясніть практичне значення мотиваційних теорій в системі менеджменту

Керівники завжди усвідомлювали, що необхідно спонукати людей працювати на організацію. Проте вони вважали, що для цього достатньо простої матеріальної винагороди. Проте є помилкою те, що гроші завжди спонукають людину працювати старанніше. Дійсні спонукання, які примушують віддавати роботі максимум зусиль, важко визначити, і вони надзвичайно складні. Але, опанувавши сучасними моделями мотивації, керівник зможе значно розширити свої можливості в залученні освіченого, забезпеченого працівника до виконання завдань, направлених на досягнення мети організації.

Мотивація - це процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистої мети або цілі організації. Теорії мотивації поділяють на дві категорії: змістовні і процесуальні.

Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації тих внутрішніх спонукань, які звуться пoтpeбaми, примушують людей діяти так, а не інакше.

Процесуальні теорії мотивації ґрунтуються в першу чергу на тому, як поводяться люди з урахуванням сприйняття і пізнання. Психологи стверджують, що людина відчуває потребу, коли вона відчуває фізіологічно або психологічно нестачу чого-небудь. Більшість психологів погоджуються, що потреби можна класифікувати як первинні, так і вторинні.

Первинні потреби є за своєю природою фізіологічними і, як правило, природженими.

Вторинні потреби за своєю природою психологічні. Наприклад, потреби в успіху, пошані, прихильності, потреби в комусь або чомусь.

Первинні потреби закладені генетично, а вторинні зазвичай усвідомлюються з досвідом. Оскільки люди мають різний набутий досвід, вторинні потреби людей розрізняються більшою мірою, ніж первинні.

Спонукання - це відчуття потреби в чому-небудь, що має певну спрямованість. Воно є поведінковим виявом потреби і сконцентроване на досягненні мети.

Оскільки потреби викликають у людини прагнення до їх задоволення, то менеджери повинні створювати такі ситуації, які дозволяли б людям відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби за допомогою типу поведінки, яка приводить досягнення мети організації.

Винагорода - це все, що людина вважає цінним для себе.

Керівник має справу з 2 головними типами винагороди: внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішню винагороду дає сама робота. Наприклад, це відчуття досягнення результату, змістовності і значущості виконування роботи, самоповаги. Дружба і спілкування, що виникає в процесі роботи, також розглядаються як внутрішня винагорода. Найбільш простий спосіб забезпечення внутрішньої винагороди - створення відповідних умов роботи і точна постановка завдання.

Зовнішні винагороди виникають не від самої роботи, а даються організацією. Приклади зовнішніх винагород з/п, просування по службі, символи службового статусу і престижу (службовий кабінет), похвали і визнання також додаткові виплати (додаткова відпустка, службовий автомобіль тощо)

Щоб визначити, як і в яких пропорціях потрібно застосовувати внутрішні і зовнішні винагороди в цілях мотивації, адміністрація повинна встановити, які потреби її працівників. У цьому й полягає мета змістовних теорій мотивації.

Змістовні теорії мотивації в першу чергу прагнуть виявити потреби для спонукання людей до дії, особливо визначенні об'єму і змісту роботи. При закладці основ сучасних концепцій мотивації найбільше значення мали роботи; 4 авторів: Маслоу, Герцберга, Мак Клелланда, Мак Грегора.

Маслоу визнавав, що потреби можна розділити на п'ять основних категорій: 1. Фізіологічні потреби 2. Потреб безпеці і впевненості в майбутньому 3. Соціальні потреби 4. Потреби в пошані 5. Потреби самовираження.

Ф. Герцберг висунув теорію "мотиваційної гігієни". На його думку, праця, що приносить задоволення, сприяє психічному здоров’ю людини;

Теорія Девіда Мак Клелланда робить основний наголос на потребах вищих рівнів. Він вважав, що людям властиві три потреби: влади, успіху й причетності.

Процесуальні теорії розглядають мотивацію в іншому плані. В них аналізується те, як людина розподіляє зусилля для досягнення різної мети і як вибирає конкретний вид поведінки. Ці теорії не заперечують існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не тільки ними. Згідно з цими теоріями, поведінка особи також функцією її сприйняття і очікувань, пов'язаних з даною ситуацією. Але є 3 основні процесуальні теорії мотивації: теорія очікувань, теорія справедливості і модель Портера - Лоулера.

Теорія очікувань базується на положенні про те, що наявність активної потреби не є єдино необхідною умовою мотивації людини щодо досягнення певної мети. Людина повинна також сподіватися на те, що вибраний нею тип поведінки дійсно приведе до задоволення або придбання бажаного.

Основне положення теорії справедливості стверджувало, що люди суб'єктивно визначають відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль і потім співвідносять його з винагородою інших людей, які виконують аналогічну роботу. Якщо порівняння показує дисбаланс і несправедливість, тобто людина вважає, що її колега отримав за таку ж роботу більшу винагороду, то у неї виникає психологічна напруга. В результаті необхідно мотивувати цього співробітника, зняти напругу і для відновлення справедливості виправити дисбаланс.

Модель Портера - Лоулера включає елементи теорії очікувань і теорії справедливості. У цій моделі показані дії п'яти змінних чинників: витрачені зусилля, сприйняття, отримані результати, винагорода, ступінь задоволення.