Органи управління страховою компанією

Правління страхової компанії є виконавчим органом, який керує роботою компанії згідно з повноваженнями, визначеними статутом компанії і положенням про правління. Робота правління має будуватися з додержанням принципу колегіальності. Спектр питань, які вирішуються правлінням, дуже широкий. Це планування діяльності, розставляння відповідальних кадрів, у тому числі затвердження генерального директора або головного менеджера компанії (у переважній більшості товариств ця посада окремо не вводиться, а її функції виконує голова правління), а також кошторису, інвестиційної політики компанії. Голова правління може виконувати водночас функції і голови Ради директорів. Дозволяється також поєднувати в одній особі посади голови правління і головного менеджера. Якщо такого поєднання немає, то функції голови правління здебільшого обмежуються організацією міжнародних контактів і координацією взаємодії компанії з органами влади тощо.

Особливості керівних органів у неакціонерних видах страхових організацій. Страховики можуть мати форму не лише акціонерних товариств. Законодавство України дозволяє створення страхових компаній із статусом товариства з повною відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, командитного товариства і товариств взаємного страхування. Органи управління цими страховиками мають деякі особливості порівняно з акціонерними товариствами.

Вищим органом названих товариств є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасник такого товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційно розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства.

До компетенції зборів товариства з додатковою або повною відповідальністю належить: а ) встановлення розміру, форми й порядку внесення учасниками додаткових вкладів;б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Збори учасників товариства скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду або на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотків голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства.

У страховому товаристві з додатковою або повною відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з додатковою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.

Учасник товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключений з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів.

Ведення справ повного страхового товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасників товариства.

Якщо в установленому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ страхового товариства, то передбачається, що кожен із них може діяти від імені товариства самостійно. В договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник із повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників із повною відповідальністю по управлінню справами командитного товариства.

Що ж до товариств взаємного страхування, то таких в Україні поки що не зареєстровано. Досвід інших країн свідчить про те, що це перспективна форма страховиків. Проте її застосування потребує відповідної законодавчої бази.

Компетенція та порядок підготовки й проведення загальних зборів акціонерів страховика. Оформлення й реалізація їх рішень. Органи управління страховою компанією визначаються залежно від того, на яких засадах створено організацію. Як зазначалося, на українському страховому ринку переважна більшість (понад 90%) страхових компаній має статус акціонерного товариства.

Згідно із Законом України «Про господарські товариства» найвищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів. Їх скликають засновники компанії після фундаментальної підготовчої роботи.

До компетенції загальних зборів акціонерів належать:

затвердження статуту компанії і всіх змін до нього, включаючи розмір статутного фонду;

прийняття рішення щодо виду, кількості та вартості акцій, що підлягають продажу або викупу;

затвердження річного звіту, зокрема, розподіл прибутків і порядок покриття збитків компанії;

обрання наглядової ради, ревізійної комісії, голови та членів правління товариства;

прийняття при потребі рішення про зміну статусу акціонерного товариства (із закритого на відкрите або навпаки);

прийняття рішення про ліквідацію товариства.

Спостережна рада. Рада директорів. Права та обов’язки цих органів. Спостережна рада обирається з числа акціонерів у кількості від трьох до дев’яти осіб. Цей орган контролює стан справ у компанії в період між загальними зборами акціонерів. За наявності певних повноважень, наданих загальними зборами акціонерів, наглядо ва рада може приймати рішення про призначення й відкликання голови та членів правління, затверджувати річний звіт, вирішувати ряд інших важливих питань, що не є виключною прерогативою загальних зборів.

У деяких компаніях за прикладом західноєвропейських страховиків створюється Рада директорів. До складу Ради залучаються директори з числа керівників компанії, окремих інфраструктур і зовнішні директори — здебільшого радники або провідні акціонери (директори без портфеля). Вони часто мають незалежний і добре аргументований погляд з питань, що розглядаються Радою директорів. Завдяки цьому рішення стають більш обґрунтованими.

Ревізійна комісія страховика, її права та обов’язки. Аудит страхових компаній. Ревізійна комісія — контрольний органстраховика, що відстежує виконання статуту, рішень загальних зборів акціонерів, додержання чинного законодавства. Ревізійна комісія оберається загальними зборами акціонерів. Ревізійні комісії здебільшого оберають у кількості від 3 до 7 чоловік. До складу ревізійних комісій не можуть входити представники виконавчих органів управління страхових компаній, головний бухгалтер компанії. З числа членів комісії обирається її голова. Він скликає і проводить засідання комісії, організує її поточну діяльність, представляє комісію на засіданнях правління, наглядової ради, зборах акціонерів. Компетенція ревізійної комісії визначається статутом компанії і положенням про цей орган, затвердженим загальними зборами акціонерів.

Ревізія фінансово-господарської діяльності здійснюється по наслідках роботи за рік а також у всіх випадках, коли комісія або більше 20% акціонерів вважають доцільним провести відповідні ревізії або перевірки. Комісія до початку роботи загальних зборів акціонерів повинна дати свій висновок щодо реальності річного бухгалтерського звіту компанії.

До компетенції ревізійної комісії входять регулярні перевірки і ревізії фінансово-господарської діяльності і поточної документації страхового товариства.

При виконанні своїх функцій ревізійна комісія: - перевіряє фінансову документацію компанії, висновки комісії по інвентаризації майна, порівняння цих документів з даними бухгалтерського обліку; - перевіряє законність укладення договорів від імені компанії, розрахунків з контрагентами;- здійснює аналіз відповідності ведення бухгалтерського та статистичного обліку існуючим нормативним актам; - перевіряє дотримання в фінансово-господарській діяльності компанії встановлених нормативів та правил; - може здійснювати аналіз фінансового стану товариства, його платоспроможності; - перевіряє правильність складання балансу та іншої звітної документації; - здійснює контроль за правомочністю рішень, прийнятих виконавчими органами компанії.

Ревізійна комісія зобов’язана доводити до відома про результати ревізій і перевірок загальні збори, наглядову раду або правління компанії. У разі потреби ревізійна комісія має право вимагати скликання позачергових загальних зборів акціонерів для розгляду нагальних питаннь.

Робота в ревізійні комісії вимагає високої кваліфікації. За невірно зроблені висновки члени комісії несуть відповідальність у відповідності з рішенням загальних зборів акціонерів.

З метою сприяння посиленню захисту прав акціонерів та інвесторів через розкриття достовірної інформації комісія у справах нагляду за страховою діяльністю розробила вимоги щодо аудиторської перевірки страхових компаній. Документ визначає перелік питань, на підставі яких незалежні аудитори (фірми) повинні підтвердити повноту та достовірність бухгалтерської звітності акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій та сформувати - на цій основі висновки про їх реальний фінансовий стан.

Аудиторська перевірка проводиться згідно з Міжнародними стандартами аудиту. Ці стандарти зобов’язують планувати і здійснювати аудиторську перевірку з метою одержання обґрунтованої впевненості в тому, що фінансові звіти не містять викривлень. Аудит включає перевірку шляхом тестування доказів, суцільну перевірку первинних документів, які підтверджують суми й розкриття інформації у фінансових звітах. Аудиторська перевірка включає також оцінку застосованих принципів бухгалтерського обліку й суттєвих попередніх оцінок, здійснених управлінським персоналом, а також оцінку загального подання фінансових звітів.

Концептуальною основою фінансової звітності страхової компанії є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні та Закон України від 16.07.99р. № 999-XVI „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (зі змінами та доповненнями).