Глава 1. Юридична психологія як наука

ISBN 966-313-172-1

© В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько, 2004 © Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА...................................7

Розділ перший

ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ..............9

Глава 1. Юридична психологія як наука.............. 10

§ 1. Предмет юридичної психології.................10

§ 2. Система юридичної психології.................16

§ 3. Зв'язок юридичної психології з іншими науками.. 22

Глава 2. Методи юридичної психології...............28

§ 1. Пізнавальна функція методів юридичної психології 28

§ 2. Система методів юридичної психології...........29

§ 3. Використання методу тестування в юридичній

практиці...................................37

§ 4. Правомірність і допустимість методів психологічного

впливу в кримінальному судочинстві............49

Глава 3. Історія юридичної психології.................56

§ 1. Передумови застосування психологічних знань

у судочинстві...............................56

§ 2. Розвиток і становлення юридичної психології.....58

Розділ другий

ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ...................................65

Глава 1. Психологічний аналіз діяльності людини.

Емоційно-вольові процеси і стани.............66

§ 1. Поняття і структура діяльності. Вміння і навички. 66 § 2. Поняття волі і вольової дії. Етапи формування

складного вольового акту.....................68

§ 3. Емоції і почуття.............................70

§ 4. Поведінка людини в конфліктних емоційних ситуаціях. Психічні стани особистості у процесі вчинення злочину...........................75

ЗМІСТ _______________________________________________________________

Глава 2. Особистість і структура її психічних

властивостей..............................78

§ 1. Поняття про особистість. Співвідношення

соціального і біологічного в особистості...........78

§ 2. Фізіологічні основи темпераменту і його поняття... 79

§ 3. Типи темпераменту і його властивості............82

§ 4. Поняття і структура характеру.................88;

§ 5. Закономірності формування здібностей........... 97

Розділ третій

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ..................................... 103

Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної

діяльності................................ 104

§ 1. Особливі умови процесуальної діяльності

як професії..................................104

§ 2. Професійні якості і психологія осіб, які здійснюють

провадження у справі. Поняття професіограми.... 119

§ 3. Психологічні основи доказування...............128

§ 4. Психологія планування й організації процесуальної

діяльності...................................135

Глава 2. Види слідчої (судової) діяльності.............139

§ 1. Пізнавальна діяльність........................139

§ 2. Конструктивна діяльність......................142

§ 3. Комунікативна діяльність......................143

§ 4. Посвідчувальна діяльність..................... 145

Розділ четвертий

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................149

Глава 1. Психологія учасників розслідування злочинів.. 150

§ 1. Психологічні особливості особи слідчого..........150

§ 2. Психологія обвинуваченого. Поняття захисної

домінанти...................................152

§ 3. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча

поведінка, види віктимності....................155

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих

слідчих дій................................. 158

§ 1. Психологія огляду місця події..................158

ЗМІСТ

§ 2. Психологія допиту............................181

§ 3. Психологія очної ставки.......................222

§ 4. Психологія пред'явлення для впізнання..........225

§ 5. Психологія відтворення обстановки

й обставин події..............................244

§ 6. Психологія обшуку...........................261

Глава 3. Судово-психологічна експертиза.............281

§ 1. Поняття і компетенція судово-психологічної

експертизи.................................. 281

§ 2. Методи судово-психологічної експертизи.........296

§ 3. Призначення судово-психологічної експертизи

й організація її провадження...................298

Розділ п'ятий

ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................307

Глава 1. Психологічні основи судової діяльності.......308

§ 1. Психологія судді.............................308

§ 2. Психологічні особливості судового процесу.......312

§ 3. Психологія ухвалення рішення судом............319

§ 4. Психологія особи підсудного...................322

Глава 2. Психологія судових дій.....................327

§ 1. Психологічні основи судового допиту.

Перехресний допит...........................327

§ 2. Психологічні основи очної ставки у суді..........331

§ 3. Психологічні основи судового огляду............332

Розділ шостий

КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ.....................335

Глава 1. Психологія злочинної діяльності.............336

§ 1. Психологічна структура злочину................336

§ 2. Психологічні наслідки злочину.................343

§ 3. Психологічна сторона попередження злочинів.....346

Глава 2. Психологія особи злочинця..................357

§ 1. Поняття особи злочинця.......................357

§ 2. Класифікація злочинних типів..................360

§ 3. Психологія окремих категорій злочинців.........365

I

ЗМІСТ

Розділ сьомий

ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ....................₃75

Глава 1. Основи пенітенціарної психології.............376

§ 1. Сутність пенітенціарної психології..............376

§ 2. Методи впливу на особу засудженого в установах

з виконання покарання........................383

Глава 2. Психологія особи засудженого...............388

§ 1. Колективи засуджених та їх психологічна

^: характеристика..............................388

§ 2. Вплив соціальної ізоляції на особу...............392

§ 3. Психологія тюремного побуту..................395

§ 4. Психологічні основи ресоціалізації засуджених___402

БІБЛІОГРАФІЯ...................................₄₀₅

АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК...........414

'■«V.

ПЕРЕДМОВА

Нині характерним є розвиток психологічної науки, використання її рекомендацій у різних сферах людської діяльності. У системі наукових знань, що сприяють удос­коналенню правозастосовчої діяльності, важливе місце посідає юридична психологія. Це особлива наука, що вивчає психологічні закономірності у системі «людина — право», і спрямована на їх оптимальне використання. Широкі аспекти пізнання особливостей юридичної практики та розробки рекомендацій щодо її удосконален­ня передбачають проведення комплексних досліджень юристів і психологів стосовно з'ясування характеристик численних позицій, які визначають специфіку всіх на­прямів правозастосовчої діяльності.

Підручник підготовлений відповідно до програми курсу навчальної дисципліни «Психологія (загальна та юридична)» у вищих юридичних навчальних закладах. Незважаючи на те, що зазначена дисципліна (судова психологія) викладається у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 1965 p., свого підручника до цього часу не було. Забезпечення навчаль­ної дисципліни здійснювалось переважно за допомогою посібника професора В. О. Коновалової «Правова психо­логія», який не міг охоплювати усіх важливих проблем загальної та юридичної психології. Отже, у виданні ново­го підручника давно виникла нагальна потреба.

При підготовці підручника автори використовували не лише багаторічний досвід викладання юридичної пси­хології, а й практичний досвід застосування психо­логічних знань при проведенні судово-психологічних

експертиз і психологічного консультування як атесто­вані експерти — судові психологи.

Пропонований підручник є оригінальною працею, що охоплює найважливіші проблеми загальної та юридичної психології, відрізняється певною новизною викладення проблемних питань та наданням новітніх рекомендацій щодо застосування психологічних знань у юридичній практиці. За своєю структурою підручник складається з семи розділів: «Вступ до юридичної психології», «При­родничо-наукові основи юридичної психології», «Психо­логічні основи процесуальної діяльності», «Психологія слідчої діяльності», «Психологія судової діяльності», «Кримінальна психологія», «Пенітенціарна психологія». Важливим є те, що у підручнику загальнопсихо-логічні проблеми інтерпретовані щодо юридичної діяль­ності. Особлива увага зосереджена на психологічних аспектах слідчої та судової діяльності, параметрах її ви­конання, створенні професіограм слідчого та судді. Ви­світлені психологічні механізми вчинення злочинів, роз­криті особливості поведінки злочинця на різних етапах злочинної діяльності. Надані рекомендації щодо психо­логічних основ попередження злочинів та ресоціалізації засуджених.

Підручник розрахований на студентів вищих юри­дичних навчальних закладів, працівників судових та правоохоронних органів.

Автори висловлюють щиру подяку всім, хто надав допомогу при підготовці підручника, а також мають на­мір продовжити розробку таких проблем, тому будуть вдячні читачам за їх зауваження, поради та побажання, які просимо надсилати за адресою: Концерн «Видавни­чий Дім «Ін Юре», вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, Україна, 04107.

 

Розділ перший

ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ

ПСИХОЛОГІЇ

ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА МЕТОДИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ІСТОРІЯ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Глава 1. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

§ 1. Предмет юридичної психології

Поняття «психологія» походить від грецьких слів rf — душа і XoyoQ — слово; вчення, що означає знання про душу, про психічне. Як наука психологія вивчає факти, закономірності й механізми психіки. Юридична психологія вивчає особливості психіки в системі «людина — право».

Праця індивіда в будь-якій сфері людської діяльно­сті визначається психічними процесами, що сприяють пізнанню об'єктивних законів дійсності, взаємовідносин між людьми, мотивів і спрямованості їхньої поведінки, психологічної структури окремої особистості. Вивчення ж психологічних закономірностей сприяє оптимальному регулюванню діяльності людини, становленню такої її наукової організації, що визначає високий рівень вироб­ництва і соціальних відносин. Кожна галузь праці має притаманні саме їй риси, що певною мірою впливають на характер відносин людей у процесі конкретних трудових операцій і розкривають психологічні особливості осіб, які їх здійснюють. Умови і характер тієї чи іншої галузі праці, широта і багатосторонність соціальних відносин при реалізації трудових функцій є нерівнозначними. То­му в психології прийнято виділяти ті психологічні зако­номірності діяльності людини, які є настільки специ­фічними для неї, що відображають структуру соціаль-

Глава 1. Юридична психологія як наука

них відносин людей у всій її багатогранності. Широкий спектр правової діяльності, її різноаспектність із перева­гою виховної спрямованості визначають необхідність ви­користання в цій діяльності психологічних законо­мірностей, виявлених у процесі вивчення її основних ха­рактеристик.

Знання психологічних закономірностей взаємин осо­бистості й колективу має велике значення для правиль­ного виконання працівниками правоохоронних органів службових і суспільних функцій. Психічне життя люди­ни, пов'язаної із судочинством і правовою діяльністю, має особливості, характер яких визначається виконан­ням безлічі різноманітних соціальних і правових функ­цій. Саме дана обставина сприяла формуванню юридич­ної психології — науки, яка досліджує закономірності психіки людини, що виявляються у сфері суспільних відносин, які регулюються правом.

Сутність сучасного розвитку наук полягає не лише в їхній диференціації, що зумовлює глибину дослідження кожної відокремленої від тієї чи іншої науки певної га­лузі знань і поступове формування її окремих структур, а й урахування інтегративного руху наук, що ґрунтується на взаємозв'язках і взаємозалежностях галузей, які відоб­ражають різні сторони досліджуваного предмета. У цій площині інтеграція юриспруденції та психології сприяла становленню нової науки — юридичної психології, яка забезпечує вирішення комплексу завдань, що стосують­ся правозастосовчої діяльності.

Юридична психологія покликана розробляти за­гальні закономірності психологічної науки в їхньому специфічному відображенні — з погляду права. Природ­на цілісність цієї науки є відтворенням глибокої інтегра-тивності базових наук (психології та юриспруденції), розвиток яких створив передумови для виникнення юри­дичної психології. Кожна наука як певна форма руху ма-

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛ ОГІЇ

Глава 1. Юридична психологія як наука

 

терії має закономірності, специфіка і теоретична значу­щість яких підносять систему знань до рівня наукової са­мостійності. Такі закономірності можуть бути позначені й у юридичній психології. Зрозуміло, що їхній комплекс, зміст і роль згодом будуть модифікуватися, це пов'язано з тенденціями розвитку, накопиченням емпіричного ма­теріалу, формуванням абстракцій, які відображають ста­новлення теорії науки.

У сучасній юридичній психології виділяють зако­номірності, пов'язані з психологічними аспектами право-творчості, психологією правосвідомості й праворозумін-ня, психологічними проблемами правозастосування. Що стосується традиційних закономірностей, то до них нале­жать: виникнення і формування психічних властивостей особи, що сприяють протиправним діям; розвиток і фор­мування психічних властивостей особи в процесі злочин­ного діяння; формування психічних властивостей особи при здійсненні різних функцій у судочинстві; зміна пси­хічних властивостей особи, яка вчинила злочин, у про­цесі перевиховання; зміна і формування психічних влас­тивостей особи у профілактичній діяльності¹.

Наведені закономірності здебільшого належать до тих сфер людських проявів і діяльності, що переважно пов'язані з протиправними діями або з діями, що спричи­няють їх, і регулюються, з одного боку, нормами права, а з іншого — заходами соціального впливу. Отже, юри­дична психологія вивчає психічні явища і властивості, що стосуються формування антисоціальної настанови, її джерел, передумов і факторів, які впливають на її розви­ток і попередження, форм її можливого прояву, а отже, і її ранньої діагностики. До закономірностей, досліджу-

¹ Подібні закономірності визначені А. В. Дуловим (ДуловА. В. Судебная психология. — Минск: Вышэйшая шк., 1975. — С. 15).

ваних юридичною психологією, належить і формування психічних властивостей особи в процесі вчинення злочи­ну, зокрема психологічний бік мотивації злочинного діяння, стадій, способів його вчинення і приховування, впливу вчиненого діяння на психічні властивості особи в періоди, пов'язані з її ставленням до діяння, його наслідків, оцінки соціальної й особистісної значущості своєї винуватості.

Найбільш детально в юридичній психології вивча­ються психічні властивості особи при здійсненні різно­манітних функцій у судочинстві. Як відомо, ці власти­вості визначаються процесуальним становищем особи, її роллю і функціями в процесі судочинства. У цьому відно­шенні роль і функції учасників судочинства нерівноз­начні як за процесуальним, так і за психологічним стату­сом (слідчий, прокурор, суддя, захисник, експерт, сві­док, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсуд­ний та ін.). Відповідно до обов'язків, виконуваних тими чи іншими особами, виробляються і психічні власти­вості, зумовлені характером їхньої діяльності. Так, вико­нання індивідом обов'язків слідчого, судді, прокурора може розвивати в нього певні моральні й вольові якості, здатність до аналітичних і пізнавальних дій. Це дасть індивіду змогу робити правильні висновки, давати точну оцінку соціальним і антисоціальним проявам, здійсню­вати виховну діяльність.

Юридична психологія вивчає зміни психічних власти­востей осіб, щодо яких здійснюється правосуддя. У резуль­таті цього виникає можливість розробляти рекомендації з проведення окремих слідчих дій і встановлення психо­логічного контакту, а також з вибору способів виявлення обставин вчиненого злочину, впливу на причетних до нього осіб з метою одержання достовірної інформації. Аналіз психічних властивостей особи, яка виконує функції свідка в судочинстві, дає змогу виявити закономірності її пси-

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

хіки, пов'язані зі специфікою сприйняття (довільного й ми­мовільного) і відтворення події злочину, інтерпретацією останньої, зумовленими екстремальними умовами її пе­ребігу. Вивчення закономірностей, що стосуються зміни психічних властивостей особи, яка вчинила злочин, дає змогу з'ясувати особливості особи, що виявляються в усвідомленні нею вини, адаптації до нових умов життя, визначенні своєї належності та ролі в мікросередовищі, де відбувається процес виховного впливу.

До закономірностей, що є предметом вивчення юри­дичної психології, належать також зміна і формування психічних властивостей особи під впливом профілактич­ної діяльності. Система впливу на особу охоплює чимало заходів, серед яких політичні, естетичні, моральні, пра­вові погляди й переконання, що відображають ідеологію суспільства. У профілактичній діяльності вони виявля­ються комплексно, але головна роль належить правовому впливу як системі правових розпоряджень і заборон, обов'язкових для виконання. Правовий виховний вплив із використанням різноманітних передбачених законом форм створює передумови для такої правової орієнтації особи, яка забезпечує попередження правопорушень. Психологічний вплив правового виховання відбувається в досить широкому діапазоні, чим забезпечується не ли­ше здатність особи правильно оцінювати результати своїх дій, а й поширення такого впливу на інших осіб шляхом одержання необхідної інформації щодо правоза-стосовчих заходів.

Аналіз наведених закономірностей, що вивчає юри­дична психологія, дає змогу визначити її предмет. Юри­дична психологія — це галузь психології, яка вивчає за­кономірності й механізми психіки людини в сфері регу­льованих правом відносин.

Юридична психологія як наука ставить перед собою певні завдання, що забезпечують розвиток наукових кон-

Глава 1. Юридична психологія як наука

цепцій і розробку рекомендацій із найбільш ефективного здійснення правотворчої, правозастосовчої та правоохо­ронної діяльності. До них належать:

1) вивчення психології особистості юриста (слідчого, прокурора, судді, адвоката й ін.) і його діяльності, психо­логічних особливостей юридичної процедури;

2) розгляд психологічної ефективності дії норм пра­ва, правотворчого процесу;

3) дослідження психологічної структури злочину й особи правопорушника, формування антисоціальної настанови і методів попереджувальної діяльності;

4) вивчення шляхів формування психічної діяльності учасників судочинства з метою найбільш оптимального виконання завдань правосуддя;

5) розгляд психологічних основ проведення окремих процесуальних дій з метою найефективнішого здійснен­ня пізнавальної діяльності та її організації;

6) дослідження психологічних закономірностей пені­тенціарної діяльності з метою розробки системи заходів, що сприяють корекції поведінки засуджених;

7) створення рекомендацій щодо навчання і вихован­ня працівників правозастосовчих органів, спрямованих на формування професійно необхідних якостей;

8) розробка практичних рекомендацій для юристів щодо здійснення правотворчої, правозастосовчої та пра­воохоронної функцій;

9) забезпечення правозастосовчої практики психо­логічним знанням, розробка методик психологічної діа­гностики й судово-психологічної експертизи;

10) аналіз психологічних характеристик правового виховання громадян з метою розробки методів профілак­тичної діяльності щодо окремих осіб і груп населення.

Виконання цих завдань покликане сприяти подаль­шому удосконаленню правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, забезпечити практичних

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Глава 1. Юридична психологія як наука

працівників науково обґрунтованими рекомендаціями з оволодіння професійно необхідними якостями. ••.,-..,,

§ 2. Система юридичної психології ^<! '

Юридична психологія, досліджуючи різноманітні форми психологічних явищ у сфері застосування права, має підпорядковувати їх певній науково обґрунтованій си­стемі, що поєднує комплекс і спрямованість психо­логічних знань. Система будь-якої науки передбачає ви­клад логіки дослідження, основних його напрямів, струк­тури знань, обґрунтованих складовими закономірностя­ми. Суміжний характер юридичної психології, зумовле­ний її тенденціями і тяжінням, з одного боку, до загальної психології, а з іншого — до юриспруденції, спричиняє певні труднощі у формуванні її системи. Побудова остан­ньої внаслідок комплексного характеру досліджуваних питань залежить від домінуючої основи в системі науко­вих знань, а також від цілей і завдань, що стоять перед на­укою. Побудова системи юридичної психології за принци­пами загальної психології означала б не вирішення про­блеми, а коментування окремих психологічних законо­мірностей фрагментарними відомостями з галузі юриспру­денції, тобто — поширення проблем власне юридичної психології в константному і пошуковому матеріалі загаль­ної психології.

З огляду на це система юридичної психології має бу­ти сформована на інших принципах, що відповідають за­вданням становлення і розвитку науки, підпорядкованих тим її закономірностям, дослідження яких забезпечує найбільш плідний розвиток широкого кола юридичних наук. Дослідження у цій галузі знань логічно узгоджу­ються з усіма формами і видами правової діяльності, то­му в їхню основу покладено об'єктивно існуючі комплек­си правових знань.,.,

Тут важливо зазначити, що побудова системи науки не є одноразовим процесом. Розвиток науки та її окремих галузей, виникнення й вирішення нових проблем вно­сять корективи у формування системи, змінюючи в ній співвідношення окремих структурних частин, що відоб­ражають рух і удосконалення її змісту.

Традиційно юридична психологія поділяється на за­гальну й особливу частини. До загальної частини нале­жать питання наукознавчого характеру, а саме: предмет науки, визначення її методів, завдань, місця в системі на­ук і власне системи науки. Загальна частина охоплює та­кож питання з історії юридичної психології в аспекті пе­редумов її виникнення, аналіз найважливіших етапів її розвитку, тенденції, що відобразилися у фундаменталь­них наукових працях, дослідження методологічних засад науки. У структуру системи юридичної психології по­слідовно входять ті, вже сформовані напрями, за предме­том дослідження яких визначаються її окремі частини. Одним із таких розділів є кримінальна психологія, що вивчає психологічні основи формування антисоціальної настанови, психологічну структуру злочину, діагностику виникнення і розвитку груп антисоціального напряму. Цей розділ охоплює також вивчення психологічної сторо­ни профілактичної діяльності в її загальносоціальному ас­пекті й попередження злочинів. Існуючі форми і методи профілактичної діяльності потребують удосконалення на основі аналізу практики застосування педагогічних, * соціальних, кримінологічних і психологічних даних. Профілактика, що охоплює окремі групи осіб і застосо- ■< вується щодо конкретних індивідів, вимагає знання й урахування психологічних особливостей групи й особи­стості, правильної діагностики їхньої спрямованості, ставлення до моральних цінностей, виявлення і прогнозу­вання ступеня позитивного впливу, що може бути ефек­тивним у тому чи іншому випадку.

2 4-460

L

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ _______________________

Особлива частина юридичної психології охоплює психологію судочинства, яка вивчає значний комплекс питань, пов'язаних із психологічними сторонами судово-слідчої діяльності. До них, зокрема, належать проблемні питання психологічної характеристики процесуальної діяльності, що розглядаються як визначальні в органі­зації судово-слідчої роботи, професійні якості осіб, які здійснюють провадження у справах, психологічні основи доказування, організації й планування слідчої та судової роботи. Даний розділ охоплює також питання, що харак­теризують психологічні основи окремих процесуальних дій, таких як слідчий огляд, допит, пред'явлення для впізнання, перевірка показань на місці, слідчий експери­мент, обшук, призначення і провадження судово-психо­логічної експертизи.

Окремим розділом юридичної психології представле­на пенітенціарна психологія (виправно-трудова чи кри­мінально-виконавча), що досліджує психологічні харак­теристики колективів засуджених, психологічні основи процесу їхнього виправлення і перевиховання (корек­ції). Пенітенціарна психологія досліджує також про­фесійні якості й психологічні характеристики осіб, які виконують виховні функції, з метою розробки рекомен­дацій з найбільш ефективного здійснення впливу на за­суджених.

В юридичній психології, виходячи з характеру до­сліджуваних нею закономірностей, як відносно самостій­ні, виділяють чотири основні галузі: правову, криміналь­ну, судову і пенітенціарну психологію. У свою чергу, кожна галузь відповідно до своєї спрямованості дослі­джує групи психічних закономірностей, що належать до її предмета.

У сучасній юридичній психології виокремлюють но­ву галузь юридичної психології — правову. Ця галузь по­кликана вивчати психологічні особливості дії права як

Глава 1. Юридична психологія як наука

чинника соціальної регуляції поведінки людини чи гру­пи людей, психологічні закономірності правотворчого процесу, психологічні механізми правосвідомості та пра-ворозуміння. В юридичній психології досліджуються не лише проблеми психологічних закономірностей пра­вопорушень (злочинів), а й психологія правомірної поведінки, психологічні особливості недопущення зло­чинних дій, впливу соціальних заборон, громадської думки, моралі, правових розпоряджень на поведінку осо­би, формування її правослухняності.

Кримінальна психологія вивчає: а) психічні законо­мірності, пов'язані з формуванням антисоціальних настанов, мотивів вчинення злочину і протиправних дій, поведінкою осіб, які характеризуються делінквентністю (схильністю до правопорушень); б) психологію форму­вання груп правопорушників, роль конкретних обставин і факторів, що сприяють їхній появі; в) форми і способи діяльності, спрямованої на попередження антисоціаль­них тенденцій, виявлення причин і умов, що у психоло­гічному аспекті сприяють формуванню антисоціальних настанов та їх проявам, розробляє конкретні заходи профілактичного характеру.

Судова психологія як предмет дослідження включає проблематику, що стосується психологічної характери­стики правоохоронної діяльності, пізнавальних проце­сів, пов'язаних із доказуванням, психологічних основ проведення окремих процесуальних дій, а також аналізу психологічної сторони формування внутрішнього пере­конання. До предмета судової психології належить і вирі­шення комплексу питань, що характеризують психоло­гічний аспект профілактичної діяльності в сфері судо­чинства.

Пенітенціарна психологія вивчає психологічні особливості посткримінальної поведінки і відбування покарання у відповідних установах. Предмет її дослі-

2*4-460

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

дження — психологічна структура особи, яка відбуває покарання (її адаптація, ставлення до встановленого ре­жиму, вироку); психологічний бік формування мікро-груп та їхньої спрямованості; методи впливу та їх опти­мальне сполучення, що застосовуються з метою ство­рення необхідного психологічного клімату, та ін. До предмета пенітенціарної психології входить також си­стема заходів, які забезпечують розробку і застосування прийомів виховного впливу, навчання педагогічного персоналу (вихователів), формування у них навичок, необхідних для здійснення виховних функцій.

Галузі юридичної психології характеризуються різним рівнем розвитку, що пояснюється, з одного боку, потреба­ми правозастосовчої практики, а з іншого — нерівно­мірністю формування окремих сторін досліджуваних про­блем, обмеженістю експериментальних даних, недостатнім залученням суміжних галузей знань, що дають змогу ком­плексно вивчати закономірності психіки людини.

Становлення юридичної психології як самостійної науки зумовлене тим, що проблеми, які належать до її предмета, не могли бути вирішені з використанням даних загальної психології, а вимагали з'ясування специ­фічних закономірностей, вирішення яких можливе тільки на стику психологічної та юридичної наук. Нова система знань, яка дає змогу поглиблено досліджувати проблеми, пов'язані із закономірностями психіки, що проявляються в правовій сфері, створила передумови для самостійного існування юридичної психології. На відмі­ну від закономірностей загальної психології для законо­мірностей юридичної психології характерне те, що дослі­джувані нею психічні явища є наслідком порушення пра­вових приписів або специфіки їхнього виконання в умо­вах правового регулювання, використання їх у різно­манітних сферах діяльності людини і ситуаціях, що по­требують застосування норм права.

Глава 1. Юридична психологія як наука

Правова діяльність як самостійна галузь суспільної практики вимагає вивчення тієї системи психічних явищ, що зумовлені правовим впливом у всіх його формах і про­явах. Ці психічні явища різноманітні й породжені особли­востями та завданнями кожної сфери застосування норм права. Інтегративна функція юридичної психології поля­гає у використанні даних однієї науки для цілей іншої, причому в цьому взаємопроникненні створюються нові проблеми, що потребують вирішення. У складному про­цесі взаємопроникнення наукових знань, що породжує но­ву галузь, певне місце належить так званим аксіоматич­ним даним, які є своєрідним фундаментом однієї з наук і перенесені в іншу в незмінному вигляді. Це стосується як аксіоматичних положень права (норм закону), так і даних психологічної науки, доведених глибокими теоретичними дослідженнями й апробованих практикою. Наприклад, рекомендації загальної психології щодо закономірностей людського сприйняття (аналітичного і синтетичного ха­рактеру) використовуються в юридичній психології як аксіоми, що створюють необхідні передумови для ро­зуміння структури впізнавання і відповідно до цього ор­ганізації такої процесуальної дії, як пред'явлення для впізнання. Водночас аксіоматичні положення криміналь­ного процесу і криміналістики щодо порядку пред'явлен­ня для впізнання дають можливість розробляти рекомен­дації про таке використання даних психологічної науки, яке дає оптимальні результати. Психологічні зако­номірності, що стосуються характеристики довільних і мимовільних реакцій людини на подразник, використо­вуються в криміналістиці як аксіоматичні, а їхня інтер­претація зумовлює обрання тактичних прийомів прова­дження обшуку та інших слідчих дій. Знання закономір­ностей навіювання використовується для його нейтраліза­ції у процесі виконання окремих процесуальних дій, при правовій регламентації яких враховуються особливості

I

Л

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ______________________

людської психіки, що негативно впливають на достовір­ність інформації, яка повідомляється.

Психологічні та юридичні аксіоми позитивно вплива­ють на розвиток і дослідження суміжних питань, а також сприяють їх правильному розумінню та застосуванню. Так, психологічні аксіоми широко використовуються при формуванні різних рекомендацій і положень окре­мих статей кримінального і кримінально-процесуально­го закону. Аксіоми ж правового характеру визначають режим і межі використання психологічних знань для правозастосовчої діяльності. Цей характер взаємопро­никнення знань також є специфічною особливістю юри­дичної психології як науки. Отже, юридична психологія є наукою, що має подвійну природу і розвивається на сти­ку двох наук — психології та юриспруденції.

§ 3. Зв'язок юридичної психології з іншими науками

Теоретичними основами будь-якої науки є методоло­гічні положення, які визначають принципи й напрями дослідження. Для судово-психологічних досліджень та­ку роль відіграють науки, що сформулювали закономір­ності розвитку суспільства, природи, мислення.

Дослідження психологічних закономірностей у сфері правозастосовчої та правоохоронної діяльності ґрунту­ється на використанні законів і категорій діалектики, що дає змогу пізнати психічні явища в їхньому русі й розвиткові, в різноманітних проявах залежно від певних умов, місця і часу. Наприклад, такі категорії діалектики, як аналіз і синтез, сутність і явище, причина і наслідок, тотожність і відмінність щодо явищ психічного життя дають можливість пояснити психічні процеси, що ле­жать в основі формування протиправної поведінки й ви­ховного впливу, неадекватності сприйняття та інтерпре­тації окремих фактів і обставин, причинно-наслідкових

Глава 1. Юридична психологія як наука

зв'язків між властивостями особи та їх проявами у кон­кретних умовах. Водночас використання категорій ана­лізу й синтезу, сутності та явища є основою для дослі­дження і пояснення таких особливостей особи, як конфор-мність, професійна деформація, віктимна поведінка, що має певне значення у формуванні, з одного боку, про­фесійних якостей особи, з іншого — її негативних про­явів, що спричиняють правові наслідки. Розгляд бага­тьох психічних процесів, властивостей і станів з позицій їхнього взаємозв'язку і взаємозумовленості дає змогу по­яснити багато проявів людини, що характеризують особу у звичайних і екстремальних ситуаціях, в її реакціях на подразник, особливостях мислення, комунікабельності, сприйняття різноманітних форм психологічного впливу, здатності виконувати ті чи інші професійні функції. Діалектика дає можливість використовувати для цілей юридичної психології концепції соціальної психології, що пояснюють причини формування мікрогруп, їхню спрямованість, референтний характер відносно окремої особи. Ці залежності, перенесені в негативне середовище, дають можливість з'ясувати їхні окремі сторони і прояви серед правопорушників і розробити рекомендації зі здійс­нення профілактичної та виховної діяльності. Остання може бути ефективною лише в тому разі, якщо ґрунту­ється на аналізі психологічних характеристик негатив­них проявів, а отже, може науково пояснити як їхні при­чини, так і способи впливу на правопорушника, що спри­яють їх усуненню.

Як природничо-наукову основу юридична психологія використовує методологічні засади фізіології вищої нер­вової діяльності. Стосовно юридичної психології базо­вою наукою є загальна психологія, тому перша, будучи за своїм характером і спрямованістю суспільною на­укою, тяжіє до природничих засад свого походження. Усі психічні прояви, що виявляються в психічних про-

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ______________________

цесах, властивостях і станах, як і в інших характеристи­ках психологічної структури особи, зумовлені фізіо­логічними закономірностями. Психічні процеси, що ви­никають у людини внаслідок дії внутрішніх і зовнішніх факторів, є відповіддю на подразники, що викликають­ся рухом матерії в її різноманітних формах. Так, способи відображення навколишньої дійсності, їхня своєрід­ність, залежність від стану органів чуття і психічного стану особи дають пояснення багатьом закономірностям формування показань свідків, потерпілих, обвинуваче­них, а отже, створюють певне підґрунтя для розробки за­ходів і рекомендацій із використанням даних вищої нер­вової діяльності. Рефлекторна теорія у фізіології, теорія єдності процесів збудження і гальмування дозволяють пояснити безліч психічних процесів, що специфічно відображаються в юриспруденції, зокрема фізіологічний афект, мотиви вчинення злочину, прагнення правопо­рушника поділитися «таємницею» злочинного діяння, замаскувати свій емоційний стан під час процесуального спілкування тощо. Психічні явища, пов'язані з певними закономірностями психічної організації особи, можуть бути пояснені за допомогою положень фізіології вищої нервової діяльності, яка дає уявлення про типи темпера­менту та їхні прояви, типові риси характеру, спрямо­ваність особи, її вольові процеси та інші дані, що лежать в основі життєдіяльності людини. Знання і використан­ня цих закономірностей, що є природничо-науковими засадами юридичної психології, сприяють розвитку тео­ретичних концепцій науки і розроблюваних нею прак­тичних рекомендацій.

У формуванні юридичної психології значне місце на­лежить їі правовим основам. Сама назва науки — юри­дична психологія — передбачає не лише спрямованість на використання психологічних знань, а й певні режими, в яких вони можуть застосовуватися. Наявність право-

Глава 1. Юридична психологія як наука

 

вих настанов для юридичної психології означає, що її дослідження і рекомендації мають точно відповідати де­мократичним засадам судочинства, його принципам і змісту окремих правових норм, тобто за своєю сутністю не суперечити тим демократичним і моральним настано­вам судочинства, які забезпечують виконання завдань, поставлених державою перед правоохоронними органа­ми. Демократизм судової системи і суворе дотримання законності в її діяльності зумовлюють характер судово-психологічних досліджень і межі допустимості тих реко­мендацій, які є результатами даних досліджень. У цьому аспекті неприпустимою є розробка таких методів дослі­джень людської психіки і заснованих на них рекоменда­цій, що суперечать морально-правовим вимогам, пов'я­зані з порушенням демократичних прав і гарантій особи, проголошених Конституцією України і закріплених у кримінально-процесуальному і цивільно-процесуально­му законодавстві. Застосування окремих методик, зокре­ма методів дослідження психіки за допомогою приладів, методів психологічного впливу на особу, що включає елементи насильства, і таких прийомів, які містять су­гестивний (навіювальний) вплив, є неприпустимим у ре­жимі судочинства.

У практиці судочинства неприпустимі також експери­менти, розраховані на прояв емоцій, що спеціально викли­каються для оцінки ступеня винуватості, причетності до події злочину, вірогідності показань, що даються, тощо. Норми кримінального і кримінально-процесуального за­конодавства містять ряд заборон, спрямованих на забезпе­чення охорони демократичних свобод особи в судочинстві. Зокрема, заборонено одержувати показання шляхом за­стосування насильства чи погроз, проводити експеримен­ти, що принижують гідність особи або завдають шкоди здоров'ю людини, неприпустимою є постановка навідних запитань, які містять елементи навіювання, тощо.

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Отже, правові основи юридичної психології закріп­люються не лише в принципах судочинства, а й у кон­кретних правових нормах, що регулюють судово-слідчу і пенітенціарну діяльність, оскільки саме вони є визна­чальними при вирішенні питань про спрямованість судо­во-психологічних досліджень і можливість використан­ня в режимі судочинства даних загальної й експеримен­тальної психології. Правова спрямованість психології має визначатися тими потребами практичної діяльності, що зумовлюють її високу ефективність і наукову обґрун­тованість, тобто включати таке використання даних пси­хології, яке сприяє більш глибокому розумінню психіч­них процесів, що лежать в основі різних видів діяльності людини, пов'язаної із застосуванням норм права. їхнє дослідження дасть змогу розробити рекомендації, що за­безпечують найбільш високу організацію правозастосов-чої діяльності.

Юридична психологія пов'язана з різними юридич­ними науками. Існує зв'язок юридичної психології з тео­рією держави і права. Необхідно зазначити, що в теорії держави і права досліджуються проблеми правової свідо­мості, механізму дії правової системи, правомірної та протиправної поведінки, дії юридичної відповідальності. Усі зазначені проблеми (категорії теорії держави і права) не можуть бути вивчені без залучення психологічної на­уки. Певною мірою і юридична психологія вивчає дані проблеми, хоча відмінності в дослідженнях теорією дер­жави і права та юридичною психологією цих явищ ле­жать у глибині підходу й аспектності.

Тісний зв'язок юридичної психології прослідкову-ється з такими юридичними науками, як кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний процеси, кримінологія і криміналістика. Так, кримінальне право, досліджуючи питання, пов'язані із суб'єктом злочину і його суб'єктивною стороною, осудністю, мотивом злочи-

Глава 1. Юридична психологія як наука

ну, виною, вчиненням злочину в стані сильного душевно­го хвилювання, доведенням до самогубства тощо, — не може обійтися без використання положень юридичної психології. Зокрема, дані психології сприяють визначен­ню віку кримінальної відповідальності, покарання тощо.

Юридична психологія взаємопов'язана і з процесу­альними науками (кримінально-процесуальним і цивіль­но-процесуальним правом). Дослідження проблем дока­зування, внутрішнього переконання судді, процесуаль­ного статусу учасників кримінального процесу тощо не може бути здійснене без залучення даних психології. У цьому плані набули розвитку «психологія показань свід­ків», «психологія внутрішнього переконання», «психо­логія потерпілого чи обвинуваченого» та ін.

Існують тісні зв'язки між юридичною психологією і криміналістикою. Криміналістика служить цілям роз­криття, розслідування, судового розгляду і попереджен­ня злочинів, а також розробляє оптимальні прийоми і ме­тоди збирання, дослідження, оцінки і використання до­казів. Тому криміналістика максимально використовує дані психології. Юридична психологія сприяє розробці тактичних прийомів, заснованих на використанні на не­обхідному рівні психологічного впливу, що дає змогу встановити психологічний контакт, викрити неправду, актуалізувати забуте.