Оригінальні методи індивідуальної і групової терапії

Можна використовувати різні підходи до класифікації форм арттерапії,

наприклад, виділити клінічну, психодинамічну, гуманістичну, трансперсональну і інші її моделі. Зміст і форми арт - терапевтичної роботи можуть розрізнятися залежно від тієї або іншої групи клієнтів (наприклад, психіатричні хворі, особи з прикордонними психічними розладами, пацієнти з соматичною патологією, мотивовані до особового “зростання” клінічно здорові особи і т. д.). Артотерапію можна проводити з одним пацієнтом, з подружжям, зі всією сім’єю, в колективі і групі. Форми арт - терапії також різні при роботі з дітьми, підлітками і дорослими. І проте можна говорити про два основні варіанти арт -терапевтичної роботи – індивідуальної і групової артотерапії. Кожна з них, у свою чергу, має свої різновиди.

Індивідуальна арт - терапія може використовуватися з широким колом клієнтів. Деякі клієнти, що не підлягають вербальній психотерапії (олігофрени, психотики, особи похилого віку з порушеннями пам’яті і деякі інші), у ряді випадків можуть досить успішно займатися з арт - терапевтом як індивідуально, так і в групі, маючи порушену здібність до вербальної комунікації, вони нерідко здатні виражати свої переживання в образотворчій формі. Індивідуальна арт-терапія, діюча не тільки на окремі прояви, але і механізми розвитку захворювання, характерна перш за все для пацієнтів і з неглибокими психічними розладами, переважно невротичного характеру. Особливу цінність арт-терапевтична робота може мати для дітей і дорослих, які відчувають певну скруту у вербалізації своїх переживань, наприклад, через мовні порушення, аутизм або малоконтактність, а також складність цих переживань і їх «невимовність».

Індивідуальна арт-терапевтична робота може продовжуватися досить довго. Підставами для завершення індивідуальної роботи, разом із зовнішніми чинниками, є певні зміни в змозі і характері образотворчої діяльності клієнта, що відображають позитивну динаміку арт-терапевтичного процесу. Клієнт повинен бути досить «консолідований» для того, щоб припинити стосунки з арт-терапевтом, тобто уміти самостійно справлятися зі своїми переживаннями.

Групові форми арт-терапевтичної роботи в даний час використовуються дуже широко,особливо в освіті, соціальній сфері, інших областях. Існує ціла низка причин, які примушують арт-терапевтів і фахівців, віддавати перевагу її груповим формам. Важливу роль в цьому відіграє їх «економічний» характер, що дозволяє працювати з більш широким колом клієнтів. Групова арт-терапія передбачає не тільки взаємодію з іншими учасниками групи, але і самостійну образотворчу роботу, що робить вплив на динаміку загального процесу. Крім того, поєднуються прагнення учасників до «злиття» з групою і збереження групової ідентичності – з одного боку, і потреба в незалежності і зміцненні індивідуальної ідентичності – з іншого.

Існує декілька варіантів групової арт-терапії, що розрізняються між собою, головним чином, за ступенем групової взаємодії і «структурованості»:

а) студійна відкрита група (переважно неструктурована);

б) аналітична закрита група (різний ступінь структурованості);

в)тематично орієнтована група (різний ступінь відкритості і структурованості).

Існують і «змішані» варіанти арт-терапевтичних груп, які на різних етапах роботи можуть бути або більш, або менш структурованими. Учасники неструктурованих арт -терапевтичних груп хоча і зустрічаються в певний час в спільному приміщенні працюють цілком самостійно. Їм не пропонується ні будь-яких загальних тем, ні інструкцій з виконання роботи. Структуровані групи передбачають наявність інструкцій або “правил”, які додають образотворчій роботі учасників певну спрямованість.

Інструкції або “правила” можуть розрізнятися за ступенем своєї «жорсткості». В одних випадках вони зводяться до вимоги малювати що захочеться, але з використанням лише трьох кольорів на вибір або працювати разом з «напарником» В інших випадках визначається не тільки спосіб і умови роботи, але і тема; причому в одних випадках вона може припускати вибір варіантів.

В арт-терапії пацієнтам пропонуються різноманітні заняття образотворчого і художньо-прикладного характеру (малюнок, графіка, живопис, скульптура, дизайн, дрібна пластика, різьблення, випалювання, чеканка, гобелен, мозаїка, фреска, вітраж, всілякі вироби з хутра, шкіри, тканин і ін.), які спрямовані на активізацію спілкування з психотерапевтом або в групі в цілому для більш чіткого, тонкого вираження своїх переживань, проблем, внутрішніх суперечностей, з одного боку, а так само творчого самовираження –з іншою.

У даний час в артотерапію включаються і такі форми творчості, як відео-арт, інсталяція, перформанс, комп’ютерна творчість, де візуальний канал комунікації відіграє важливу роль.

Артотерапевт повинен надати учасникам необхідні для художньої творчості матеріали і інструменти: набори фарб, олівців, крейди, пензлі, глину для ліплення, а також деревинки, каміння, шматкиматерії, папір. Можна запропонувати пацієнтам самим приносити будь-які необхідні їм матеріали, тим самим надавати допомогу групі. Місце занять повинне бути добре освітленим і таким, щоб учасники могли вільно пересуватися.

Функції арт-терапевта достатньо складні і змінюються залежно від ситуації. Йому необхідно володіти певними навичками художнього і декоративно–прикладного мистецтва, оскільки під час проведення арт -терапії доводиться не тільки розповідати, але і показувати певні технічні прийоми художньої творчості. Арт-терапевту потрібні систематичні самостійні заняття художньою творчістю, що дозволяє йому краще відчувати і усвідомлювати багато процесів, завдяки яким значною мірою реалізується психотерапевтичний потенціал методу. Він повинен враховувати психічний стан пацієнта, підготовленість, інтелект і багато інших чинників Зовсім не обов’язково дотримуватися якого - небудь жорсткого, чітко визначеного набору.

Теми охоплюють різні сфери життя пацієнта або групи і є лише орієнтирами:

1.Власне минуле і теперішній час: уявлення про себе; як я представляю перед оточуючими; моя найголовніша проблема; моє найгірше враження; я і моя хвороба; що я боюся; нашасім’я; мої батьки; мій головний недолік і гідність; я серед людей; що мені не подобається влюдях; хто я; я у вигляді тварини; життєвий шлях; мої сни.

2.Майбутнє, цілі і абстрактні поняття; яким я б хотів бути; життя без хвороби; ким би я хотів бути; якби я був чародієм; моя батьківщина; три бажання; я через десять років; любов; ненависть; краса;добро; туга; свобода; сила; слабкість; залежність; незалежність; жіночність; гідність чоловіка;концентрація; напруга; страх; біль; бажання.

3.Стосунки в групі: наша група; моє положення в групі; моя проблема відношення в групі; настрій з приводу сьогоднішньої зустрічі в групі; група у вигляді тварин; група у вигляді цирку; чарівник змінив групу; група в пустелі; зустріч групи з бедуїнами; група воює з драконом; група відправляється на бал-маскарад; наше королівство; що я людям даю і чого я від них чекаю, портрети членів групи

 

На першому етапі під час занять арт- терапією необхідно подолати опір, пов’язаний поширеним«комплексом невміння», збентеженням перед незвичним заняттям. Інформативний етап роботи включає ознайомлення хворого з основами техніки образотворчого мистецтва, бесіду про творчість різних напрямів і стилів, відвідини музеїв і виставок. На цьому етапі вирішуються питання соціально-комунікативного характеру.

Практичні заняття в групах арт-терапії можна розпочати з індивідуального малювання, яке стимулює творчість і усвідомлення почуттів, допомагає членам групи краще познайомитися один з одним. Для проведення вправи потрібні кольорові олівці, фарби або глина та багато паперу. Для початку важливо зосередитись і символічно виразити свій стан в даний момент. Не потрібно заставляти себе малювати щось визнач не і високохудожнє. Нехай це будуть просто кольорові лінії, штрихи, форми. Коли всі членигрупи закінчать завдання, група може поділитися враженнями про кожний малюнок, ніяк його не оцінюючи.

У будь -якому випадку потрібно довіряти своїм внутрішнім відчуттям і постаратися в своїй роботі знайти інформацію для себе.

Малювання з партнером. Ця вправа – для дослідження міжособистісних взаємостосунків і конфліктів. Для початку потрібно обрати партнера в групі, потім покласти між собою та партнером великий аркуш паперу, уважно подивитися один одному в очі і спонтанно почати малювати кольоровою крейдою, стараючись передати почуття за допомогою

ліній, форм і кольорів. По закінченню малювання партнери обмінюються враженнями про те, що відбувалося під час вправи, і які емоції викликають малюнки один одного.

Групове малювання. Ця вправа допомагає дослідити рольові взаємостосунки в групі і

вплив членів групи на індивідуальний досвід. Керівник групи повинен мати досвід в терапії мистецтвом та груповій динаміці.

Усі члени групи сідають в коло, перед кожним лежить аркуш паперу та кольорові олівці. Учасники починають малювати на своєму аркуші щось важливе для себе. По сигналу керівника кожен учасник передає свій малюнок партнеру,який сидить зліва, і одержує малюнок від партнера праворуч. Вправа продовжується до того часу, поки до кожного учасника не дійде той малюнок, який він розпочав. Керівник пропонує усвідомити

почуття, які виникли в процесі роботи та обговорити свої враження в групі. Внаслідок такої арт -терапевтичної роботи створюються додаткові можливості для внутрішньоособистісної комунікації, перехід членів групи на глибші рівні взаємодії з виявом внутрішніх (зокрема неусвідомлюваних) механізмів організації поведінки, відбувається звільнення від упроваджених домінуючою культурою і ідеологією партнерів поведінки й засвоєння тих ролей, що більше відповідають їхній глибинній природі, потребам і напрямкам розвитку.

Методики сучасної арт-терапії:

 

Бібліотерапія. Бібліотерапія - лікування людини словом, книгою. бібліотерапія займається вивченням особистості читацького сприйняття під час хвороби і розробці способів психологічної корекції за допомогою соціально підібраної літератури.

Початок лікування книгою вперше заклали церковні бібліотеки, в яких зберігалось видання релігійного змісту, які приносили віруючим заспокоєння і надію.

Казкотерапія. Казкотерапія - це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своми страхами, комплексами.

Казку для казкотерапії слід складати для кожної дитини окремо, з урахуванням її особливостей, відштовхуючись від тих проблем та страхів, які притаманні конкретній дитині. Така казка повинна надати малюку можливість вдатися до самоаналізу. Головний герой переживає ті ж емоції, що і малюк, долає ті ж страхи та комплекси, знаходить виходи із проблемної ситуації. Таким чином, дитина порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку і, як результат, вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті. А отже позбувається тих недоліків, які притаманні їй зараз.

Оригамі.

Маскотерапія. Маскотерапія - емоції через ліпку. Ліпкотерапія дозволяє побачити свої маски, і тим самим здійснити крок до роботи над своїм істинним обличчям. Даючи матеріальну основу своїй масці, учасник тренінгу має можливість виокремити провідні сторони своєї справжньої особистості і замінити ними власні маски. Разом з тим, ліпкотерапія дозволяє побачити в собі не лише ідеалізовані сторони свого «Я», а й здійснити прийняття тіньових сторін своєї особистості та намітити роботу над власним неприйняттям себе.

Кольоротерапія. Техніка кольоротерапії – метод психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів.

Пісочна терапія. Пісочна терапія («sandplay» - iгри з піском) - одна з найбільш цікавих і перспективних методик психотерапії. Заснована вона на юнгианскому психоаналітичному підході. Він має на увазі, що психіка людини володiє власним внутрішнім імунітетом і має в собі всі необхідні ресурси до самовідновлення після психологічних травм.

Ігротерапія. Метод лікувального впливу на дітей і дорослих, що страждають емоційними порушеннями, страхами, неврозами. Мета дерективної ігротерапії — сформувати у дитини форми поведінки, які є соціально схвалюваними, навчити дитину бажаних навичок існування у соціумі шляхом ідентифікації з різними персонажами гри. За нестачею якісних емпіричних досліджень недерективної моделі ігротерапії, дерективна наразі вважається більш ефективною. хоча об'єктивно розглядаючи дані можна стверджувати лише, що вона швидше дає бажаний результат.

Музикотерапія.