Тема 13. Центральні банки в системі монетарного та банківського управління

Сутність і функції центрального банку. Походження та еволюція центральних банків. Реалізація грошово-кредитної політики. Національний банк України: його завдання, функції та історія розвитку. Організаційна і функціональна структура НБУ. Грошово-кредитна політика НБУ. Банківський нагляд в Україні. Федеральна резервна система. Банк Англії. Європейський центральний банк.

Грошово-кредитна політика центрального банку – суть, стратегічні, проміжні й тактичні цілі. Основні типи грошово-кредитної політики: монетарна експансія та рестрикція. Інструменти грошово-кредитної політики: політика облікової ставки, операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкових резервів, рефінансування та ін. Тотальна і селективна політика. Таргетування. Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки. «Сеньйораж» і монетизація бюджетного дефіциту.

Система банківського регулювання та нагляду. Принципи ефективного банківського регулювання, розроблені Базельським Комітетом з питань банківського регулювання. Державна реєстрація банків. Ліцензування банківської діяльності. Установлення економічних нормативів, що регламентують діяльність банків. Вимоги до банків щодо формування резервів. Гарантування банківських депозитів. Вимоги НБУ щодо організації банківського кредитування та грошових розрахунків. Методичне забезпечення діяльності банків.

 

Мета – формування системи теоретичних знань з діяльності центральних банків.

Завдання – формування системи теоретичних знань з діяльності центральних банків, вміння класифікувати їх функції.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про центральний банк та його функції, вміння досліджувати його роль на сучасному етапі.

Міжпредметні зв’язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб’єктів.

Інституційний склад кредитної системи:

· банківська система;

· небанківські кредитно-фінансові установи;

· інвестиційні компанії;

· інвестиційні фонди;

· страхові компанії;

· пенсійні фонди;

· кредитні спілки;

· ломбарди;

· лізингові та факторингові компанії тощо.

Загальною ознакою установи, що належить до кредитної систем, є участь у кредитних відносинах (акумулюванні та перерозподілі позичкового капіталу) на постійних засадах. Склад сучасної банківської системи:

Перший рівень: Центральний (емісійний) банк та його організаційна структура (в Україні – Національний банк України; Кримське Республіканське управління; обласні управління).

Другий рівень: ділові банки (в Україні – комерційні банки) із своєю організаційною структурою (філії, відділення).

Побудова банківської системи у кожній країні визначається національним законодавством з цих питань і може істотно розрізнятися в окремих країнах. Так, згідно із законодавством США, інвестиційні банки – не банки, як трактується законодавством України, а, скоріше, інвестиційні компанії. Важливо зрозуміти ознаки, за якими до банків належать такі, що:

приймають депозити;

видають кредити;

здійснюють розрахунки;

мають обов’язкові резерви у центральному банку.

Головним завданням центрального банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Це завдання реалізується шляхом виконання центральним банком його функцій.

Основні функції центрального банку:

· грошово-кредитне регулювання економіки;

· емісійна;

· «банк банків» та банкір уряду;

· банківський нагляд.

Вивчаючи функцію грошово-кредитного регулювання, треба зосередити увагу на інструментах грошово-кредитної (монетарної) політики центрального банку:

· обліковій ставці процента;

· нормі обов’язкового резервування коштів комерційних банків;

· операціях на відкритому ринку.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює такі операції:

· надає комерційним банкам кредити;

· веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;

· купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

· надає кредити банкам під заставу цінних паперів;

· виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньо-економічної діяльності;

· купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;

· організує інкасацію й перевезення грошових знаків та інших цінностей;

· здійснює інші операції відповідно до своїх функцій.

У зв’язку з виконанням своїх функцій Національний банк України:

· бере участь у розробці основних напрямів розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

· розробляє основні напрями єдиної грошово-кредитної політики;

· концентрує кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статутного та інших фондів, республіканського бюджету, коштів на депозитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;

· на договірних засадах продає і купує кредитні ресурси;

· утворює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначає розміри формування цього фонду;

· проводить єдину кредитну політику в республіці, установлює правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку і звітності в банках, визначає розмір плати за залучені з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

· організує і здійснює касове виконання державного бюджету республіки;

· зосереджує на рахунках своїх установ валютні кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України, бере участь у розробці зведеного валютного плану, забезпечує проведення єдиної валютної політики, представляє інтереси України у відносинах з банками інших країн, у міжнародних банках, розроблює порядок і правила здійснення операцій в іноземній валюті, із золотом і дорогоцінними металами. установлює офіційний курси іноземних валют до національної валюти, публікує ці курси в пресі, організує роботу валютної біржі;

· спільно з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконує операції, пов’язані з розміщенням державних позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;

· реєструє новостворені комерційні банки;

· дає дозвіл на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян;

· дає дозвіл комерційним банкам на відкриття їх філій і представництв як на території України, так і за її межами;

· визначає порядок видачі ліцензій на проведення операцій комерційними банками;

· готує кадри для банківської системи у середніх спеціальних навчальних закладах, проводить перепідготовку банківських спеціалістів на договірних умовах;

· установлює комерційним банкам економічні нормативи.

 

Базові терміни та поняття:

Дворівнева банківська система – банківська система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Центральний банк – банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

Головне призначення ЦБ – управління грошовим оборотом з метою забезпечення без інфляційного розвитку економіки країни.

Правовий статус ЦБ – державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

Організаційна структура ЦБ визначається формою державного устрою країни (федерація або унітарна держава), національними традиціями і особливостями банківського законодавства.

ЦБ як емісійний центр користується монопольним правом емісії національної валюти, організовує і регулює грошовий оборот, прогнозує обсяги готівкового обороту, встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення з обігу готівки, визначає порядок ведення касових операцій для банків та підприємств.