Графік. 8. Визначення ціни і обсягу виробництва, що максимізують економічний прибуток фірми в умовах олігополістичної змови

Положення довгострокової рівноваги фірми при максимальному економічному прибутку в умовах олігополістичного ринку, коли фірмам вдалось заключити угоду про ринкову ціну, відображає крапка М на кривій попиту DD, що знаходиться вище за крапку перетину кривих MR (граничний доход) і MC (граничні витрати) довгострокового періоду і на однієї вертикалі з нею: правило МR = МС. Оптимальна ціна P_m перевищує середні загальні витрати (крива АС), тому фірма при олігополії постійно отримує економічний прибуток, що відображає площа прямокутника, яка дорівнює добутку КМ х PmМ, де відрізок КМ – економічний прибуток з одиниці продукції, що визначається різницею між Pm і середніми загальними витратами АС для цієї крапки кривої витрат, а відрізок PmМ = Qm – кількості продукції, що забезпечує максимум економічного прибутку з усього випуску.

Оскільки на ринку з олігополією існують значні вхідні бар¢єри для конкурентів, остільки і в довгостроковому періоді фірми в цій галузі отримують економічний прибуток.

Для оцінки ефективності олігополії у порівнянні з іншими ринковими структурами слід мати на увазі 2 точки зору на економічні наслідки олігополії:

· Традиційна точка зору. Оскільки олігополія близька до чистої монополії, то обмежує випуск продукції розмірами, що не забезпечують найменших витрат на одиницю продукції і відповідні ціни. В галузь надходить менше ресурсів, ніж потрібно для суспільства, менше задовольняється суспільна потреба, більш висока ціна і витрати. Тобто це ознаки неефективності такого ринку, у порівнянні із ефективним ринком досконалої конкуренції.

· Нетрадиційна точка зору (Шумпетер, Гелбрейт). Олігополія сприяє НТР: продукція краща, є перспективи зниження витрат і цін, забезпечується більша зайнятість населення. Все це не могла б забезпечити галузь з досконалою конкуренцією. Окрім того олігополія впевнена в отриманні економічного прибутку у довгостроковому періоді, тому вона має не тільки можливість, але й бажання інвестувати прибутки у розвиток виробництва.

При олігополії, як і при чистій монополії та монополістичній конкуренції ціни перевищують граничні витрати і порушується оптимальний для суспільства, тобто ефективний, розподіл економічних ресурсів. Ідеал з точки зору ефективності – це тільки ринок досконалої конкуренції.

Існує термін “Х – неефективність” – це неефективність внутрішньої роботи фірми, яка має прояв у витратах, що перевищують мінімальні можливі середні витрати для кожного рівня випуску.

Внутрішня неефективність або “поганий менеджмент” фірми спостерігається тоді, коли менеджери переслідують свої приватні цілі, а не мінімізацію витрат для максимізації прибутку при певному випуску. Це може бути зростання фірми, запобігання ризику, забезпечення роботою некомпетентних родичів чи друзів. У цьому ж напрямі на фактичні витрати можуть вплинути додаткові витрати для утримання монопольного положення – матеріальне заохочення державних службовців, які забезпечують захист ринку від конкурентів, надаючи ліцензії; можуть бути значні витрати на рекламу зв’язків фірми з суспільними організаціями. Чим менший ступінь конкуренції, тим вищою може бути Х – неефективність (при олігополії, чистій монополії).

В українській економіці дуже гостро стоїть проблема монополізму, бо формування конкурентного середовища – один з найважливіших напрямів ринкового реформування економіки. Особливо важкі наслідки для вітчизняного підприємництва і добробуту населення має свавілля природних монополістів, які, користуючись своєю економічною владою, значно завищують ціни на свої товари та послуги і таким чином сприяють зростанню витрат виробництва, що погіршує ситуацію з конкурентноздатністю вітчизняної продукції на світовому ринку, а також зменшують і без того дуже низьку купівельну спроможність населення.