Змістовий модуль 4: кримінальне та адміністративне право

Після знайомства з темою Ви зможете:

• визначитися з основними поняттями кримінального права;

• дістати уявлення про злочин та відповідальність за нього з правової точки зору.

• визначитися з основними поняттями державного управління та адміністративного права;

• дістати уявлення про адміністративні правовідносини в Україні, про суб`єкти адміністративних правовідносин, адміністративні правопорушення, склад адміністративного правопорушення та;

• поширити свої знання про основі права та обов`язки державних органів України та інших суб`єктів в сфері державного управління;

• познайомитися з системою функцій, форм та методів державного управління, компетенцією цих органів державного управління та виконавчої влади.

ТЕОРІЯ ЗЛОЧИНУ

Поняття, задачі кримінального права. Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб

Кримінальне право – сукупність правових норм, установлених вищим органом державної влади, що визначають:

1) злочинність і караність діянь;

2) підстави кримінальної відповідальності;

3) систему і порядок призначення покарання;

4) умови і підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.

1 вересня 2001 року набрав сили новий Кримінальний Кодекс України (КК). КК має своєю задачею правове забезпечення охорони особистості, прав і свобод людини і громадянина, власності, суспільного порядку, суспільної безпеки, навколишнього середовища, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також попередження злочинів. Для здійснення цієї задачі КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, що їх скоїли.

Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб

Ст. 4 КК визначає, що закон про кримінальну відповідальність набирає сили через 10 днів з моменту його офіційного опублікування. Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв під час здійснення даного злочину. Згідно ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність чи пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну силу, тобто поширюється на осіб, що скоїли відповідні діяння до вступу цього закону в силу, у тому числі, на осіб, що відбувають покарання чи відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність чи посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної сили.

Особи, що скоїли злочини на території України, підлягають кримінальної відповідальності за КК України. Злочин визнається скоєним на території України, якщо він був розпочатим, продовженим, закінченим чи припиненим на території України (ст. 6 КК). Громадяни України, особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які скоїли злочини за межами України, підлягають відповідальності за цим кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Іноземці й особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні і скоїли злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами, чи якщо вони зробили передбачені цим кодексом особливо тяжкі злочини проти інтересів України та її громадян. Громадяни України, особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які скоїли злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для залучення до кримінальної відповідальності і передачі суду. Іноземці, що скоїли злочини на території України і засуджені на підставі цього кодексу, можуть бути передані для відбування покарання тій державі, громадянами якого вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами.

 

Злочин, його ознаки

Ст. 11 КК дає визначення злочину:

" Злочином визнається передбачене дійсним Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), скоєне суб'єктом злочину".

Не є злочином дія чи бездіяльність, що формально містить ознаки якого-небудь діяння, передбаченого КК, але в силу малозначності не представляє суспільної небезпеки, тобто не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді, суспільству чи державі.

Ознаки злочину:

1) суспільна небезпека;

2) протиправність;

3) винність;

4) караність.

 

Класифікація злочинів

У залежності від ступеня ваги злочини поділяються на злочини

невеликої тяжкості

середньої тяжкості

тяжкі

особливо тяжкі

Законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на термін

не більш 2 років

не більш 5 років

не більш 10 років

понад 10 років чи довічне позбавлення волі

 

Рис.4.1. “Класифікація злочинів”

4.1.4. Стадії вчинення злочину (ст.ст.13,14,15)

1) готування – підшукування чи пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для здійснення злочину (готування до злочину невеликої тяжкості не спричиняє кримінальної відповідальності);

2) замах – вчинене з прямим наміром і безпосередньо спрямоване на здійснення злочину, передбаченого КК, діяння, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежать від винного. Замах є закінченим, якщо винний зробив усі діяння, що вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежать від волі винного. Замах є незакінченим, якщо винний не зробив усі діяння, що вважав необхідними для настання злочинних наслідків;

3) закінчений злочин. Закінченим злочином визнається діяння, що містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею КК (незакінченим злочином визнається готування до злочину і замах на злочин).

Добровільною відмовою при незакінченому злочині (ст.17 КК) визнається остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця. Особа, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальної відповідальності лише в тому випадку, якщо фактично зроблене нею діяння містить склад іншого злочину.

 

4.1.5. Склад злочину. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)

Перш, ніж розглядати суб'єкт злочину, розглянемо поняття “склад злочину”.

Склад злочину – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують визначене суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність) як злочин.

Елементи складу злочину:

1) об'єкт – суспільні відносини, що охороняються законодавством та на які посягає злочин (об'єкт – суспільні відносини, що складають, характеризують, реалізують право, на яке посягає злочин);

2) об'єктивна сторона – зовнішня сторона злочину, саме протиправне діяння;

3) суб'єкт – особа, яка винно вчинила злочин;

4) суб'єктивна сторона – внутрішня сторона злочину, внутрішнє відношення особи до вчиненого їм суспільно небезпечного діяння і його наслідкам (вина, мета, мотив).

Розглянемо докладніше суб’єкт злочину.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого настає кримінальна відповідальність.

Осудною визнається особа (ст.19 КК), що під час споєння діяння, передбаченого КК, могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, що під час вчинення діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, чи слабоумства, іншого хворобливого стану психіки. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння в стані осудності, але до винесення судом вироку занедужала психічним захворюванням. До неосудних осіб можуть бути застосовані примусові міри медичного характеру (надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація в психіатричній установі зі звичайним, посиленим і строгим режимом). Після видужання така особа може підлягати кримінальній відповідальності.

Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана особою обмежено осудною, тобто такою, яка під час вчинення злочину, внаслідок явного психічного розладу, повною мірою не здатна усвідомити свої дії (бездіяльність) і/або свідомо керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути основою для застосування примусових мір медичного характеру.

Особа, що вчинила злочин у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, підлягає кримінальній відповідальності.