Процесуальні і тактичні основи допиту свідків та потерпілих

Допит є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Ця слідча (розшукова) дія являє собою регламентований кримінальними процесуальними нормами процес отримання та фіксації слідчим, прокурором, суддею чи іншою уповноваженою особою, від допитуваної особи інформації про факти, що мають значення для встановлення істини по кримінальному провадженню (ст. 224 ПКК України).

Процесуальні основи допиту потерпілих і свідків на досудовому розслідуванні:

- Д опит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати;

- Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків;

- Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день;

- Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день;.

- Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту;

- У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач;

- Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис;

- Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті;

- За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання;

- Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування;

- Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря;

- Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

Крім того, отримання показань регламентується ст.ст. 95, 96 КПК України, а права і обов’язки свідка и потерпілого регламентується ст.ст. 56, 57, 66 КПК України.

Види допиту. У залежності від підстав класифікації, можна виділити такі види допиту:

за суб'єктом проведення допиту (той, що проводиться слідчим, прокурором, судією);

за процесуальним станом допитуваної особи (допит свідка, потерпілого, підозрюваного);

за віком допитуваного (допит неповнолітнього, малолітнього, особи похилого віку);

за послідовністю проведення (допит первісний, додатковий, повторний);

за місцем проведення (на місці події, у кабінеті слідчого, за місцем знаходження допитуваного);

за складом учасників допиту (слідчий, допитуваний, захисник, педагог, законний представник, спеціаліст, експерт, перекладач);

У залежності від використання науково-технічних засобів (із використанням звуко- та відеозапису, без використання технічних засобів).

Тактичні основи допиту. Завданням допиту є одержання достовірної інформації стосовно обста­вин злочину, що розслідується. Об'єктивність інформації, що одержується під час допиту, залежить від психологічної позиції допитуваного - бажан­ня давати правдиві свідчення або навпаки, приховувати правду. Навіть, як­що допитуваний дає правдиві (на його думку) свідчення, то і в цьому випад­ку слідчий обирає такі тактичні прийоми спілкування, що спрямовані на до­помогу допитуваному згадати минуле, відділити реально сприйняте від фантазії або уяви.

Допит складається з трьох стадій: підготовчої, робочої (отримання показань), заключної.