Сліди застосування вогнепальної зброї. Правила огляду, фіксації та вилучення вогнепальної зброї

 

Застосування вогнепальної зброї утворює багато слідів на місці події. Це, насамперед, сліди-предмети (залишені зброя, боєприпаси) та сліди взаємодії зброї, боєприпасів з предметами середовища. При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї.

Сліди застосування вогнепальної зброї прийнято ділити на основні (утворені безпосередньо снарядом) та додаткові (утворені іншими елементами заряду – порохові гази, тиск, полум’я). Основні залишаються на боєприпасах (від удару бойка, від зуба викидача, від нарізів ствола) та на перешкодах – це пробоїни (скрізні мають вхідний та вихідний отвори, сліпі мають тільки вхідні отвори та сліди від рикошету). До додаткових слідів відносяться поясок обтирання, штанцмарка, опіки, сліди кіптяви та сліди незгорівших порошинок.

Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл.

Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно дотримуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї необхідно:

1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;

2) витягти магазин, оглянути його поверхню;

3) розрядити зброю;

4) вжити заходів щодо відшукання слідів;

5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

6) встановити, чи немає яких-небудь ушкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;

7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола.

У протоколі огляду про зброю слід вказати:

- місцезнаходження зброї (відносно 2-х постійних орієнтирів). Якщо на місці події перебуває труп, то вказується відстань до кінцівок трупа;

- вид зброї (пістолет, револьвер, автомат і т.п.);

- на якій стороні лежить зброя і в який бік направлений її ствол;

- положення рухомих частин зброї (курка, затвора, запобіжника тощо);

- система зброї, калібр, номер, рік випуску, інші номерні позначки;

- наявність патрона в патроннику чи стріляної гільзи, кількість патронів у магазині;

- дефекти зброї (відсутність деталей, вм’ятини, корозія тощо);

- наявність згорілого пороху з каналу ствола;

- способи фіксації, упаковки зброї та боєприпасів.

Оглядати зброю слід у гумових рукавичках, тримаючи її за місця, де відбитків пальців не може бути. Забороняється брати зброю за дульний зріз (бо там можуть бути сліди крові, частинки клітинного матеріалу) і вводити сторонні предмети у її ствол.

Зброю під час огляду слід тримати на чистому аркуші паперу. У протоколі роблять запис про місцезнаходження виявлених сторонніх об'єктів - відбитків пальців, волосся тощо. Кінець ствола обгортають клаптем чистої тканини і обв'язують нитками чи закривають ствол з дульної та казенної частин пробками. Після цього зброю запаковують.

Якщо на зброї виявлено сліди пальців рук, то цих слідів не повинен торкатися матеріал упаковки. Патрони, кулі, гільзи, шрот, пижі оглядають, фотографують і запаковують в окремі аркуші чи пакети. На упаковці зазначають назву предмета, час і місце його вилучення і розписуються слідчий і поняті. Виявлена досліджена на місці події та упакована вогнепальна зброя опечатується печаткою слідчого.

Механізм пострілу й утворення його слідів. Питання, що розв’язуються судово-балістичною експертизою

Під час пострілу зі зброї пороховий заряд, набій (куля, дріб) і перепона взаємодіють, внаслідок чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу. Сліди вогнепальної зброї і механізм їх утворення розрізняють у відповідності з етапами стрільби: заряджанням, пострілом і екстрагуванням гільзи.

Механізм утворення сліду при заряджанні зброї. При заряджанні неавтоматичної зброї патрон встановлюють в патронник вручну, потім замикають ствол. На денці гільзи утворюються сліди ковзання від нерівностей щитка колодки, іноді від бойка у вигляді трас. При заряджанні автоматичної зброї затвор, рухаючись уперед, наштовхується на патрон, що знаходиться в магазині, і досилає його в патронник. При цьому на краю денця гільзи може утворитися слід досилання. При цьому гільза ковзає по губках магазину і на її корпусі нерідко виникають лінійні сліди ковзання у вигляді паралельних борозенок, розташованих діаметрально протилежно одна до одної. Затвор продовжує рухатися вперед і досилає патрон в патронник. Коли патрон повністю увійде в патронник, зачіпка викидача заскочить в кільцеву проточку і залишить слід ковзання на ребрі гільзи. Рух затвора припиняється, патронник виявляється відкритим, а зброя зарядженою.

Утворення слідів зброї при пострілі. При натисненні на спусковий гачок ударник з бойком зриваються з бойового зводу і, рухаючись уперед, натикаються на капсуль, утворюють на ньому об'ємний слід тиснення, що копіює форму бойка. При ударі бойка капсуль запалюється і підпалює пороховий заряд. Під дією тиску порохових газів снаряд виштовхується зі ствола, а гільза з силою притискується до затвора, і на її денці утворюються сліди тиснення, які називаються слідами переднього зрізу затвора (патронного упора).

Утворення слідів при екстрагуванні гільзи. Після пострілу затвор починає рухатися назад. Зачіпка викидача, який утримує гільзу в чашці (вінчику) затвора, вилучає гільзу і разом з нею відходить назад. Під час руху гільзи в патроннику на ії стінках можуть виникати сліди патронника від нерівностей, які є на його стінках. Вони мають форму паралельних трас, розташованих на циліндричній частині гільзи ближче до її денця. Як тільки гільза покидає патронник, вона наштовхується на відбивач, одержує обертальний момент і викидається. Від удару гільзи об відбивач на її нижньому краї утворюється слід тиснення, який називається слідом відбивача. У деяких зразках вітчизняної зброї при екстрагуванні гільза в польоті ударяється об край вікна кожуха затвора або ствольної коробки і на гільзі утворюються характерні сліди натиснення або ковзання, які називають слідами вікна кожуха затвора або слідами вікна ствольної коробки.

На снарядах (куля, дріб) залишаються сліди каналу ствола зброї. Під тиском газів снаряд, рухаючись по стволу, ковзає по його стінках, і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів нарізів виступів між нарізами-канавками сліди граней нарізів. Механізм їх утворення такий. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно і при вході в нарізи на ній залишаються їх первинні сліди, розташовані паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків. При подальшому pyсі куля повторює напрямок нарізів, одержує обертальний рух і на її поверхні залишаються сліди граней нарізів та полів у вигляді похилених пучків трас. Ширина полів і нарізів може бути визначена по їх слідах на циліндричній поверхні кулі. Такі сліди називаються вторинними слідами каналу ствола. У гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються на дробу і спеціальних кулях.

Судово-балістична експертиза вирішує наступні діагностичні завдання:

- чи є представлений предмет вогнепальною зброєю?

- до якого виду, системи, моделі відноситься дана зброя? Який її калібр?

- чи справна дана зброя і чи придатна до стрільби?

- чи можливо зробити постріл з конкретної зброї без натискання на спусковий гачок при певних умов?

- чи можливо зробити постріл з конкретної зброї представленими патронами?

- чи є дана деталь частиною конкретної зброї?

- чи відноситься представлений патрон до бойових?

- до якого виду, типу, калібру відноситься патрон?

- чи є пошкодження (вказати на чому) вогнепальним?

- і т.п.

Ідентифікаційні завдання:

- чи не складали раніше єдиний екземпляр вогнепальної зброї представлені частини (деталі): затвор, магазин, стволи тощо?

- чи були частинами одного патрона куля, вилучена із тіла потерпілого, і гільза, знайдена на місці події?

- чи утворені пошкодження на перепоні під час вистрілу із представленої вогнепальної зброї?

Класифікація холодної зброї, правила її огляду та фіксації. Питання, що вирішуються експертизою холодної зброї

Холодна зброя – це предмети, спеціально виготовлені та пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, нападу та активного захисту (оборони) і не мають іншого господарського (виробничого) призначення та які діють за допомогою мускульної сили людини.

Класифікація холодної зброї:

1) за принципом дії: рукопашна (булави, кинджали,саблі) та метальна – що діє безпосередньо за рахунок сили мускулатури людини (бумеранг, дротик) та що діє від енергії зжатої пружини, натягнутої тетяви тощо, де мус кульна сила людини використовується опосередковано (луки, ножі із вилітаючим клинком);

2) за цільовим призначенням: бойова, цивільна (спортивна, мисливська) та кримінальна;

3) за способом виготовлення: заводська, саморобна, кустарна;

4) за конструкцією: клинкова, не клинкова, комбінована, замаскована;

5) за способом дії зброя підрозділяється на рублячі (шашки, саблі, тесаки), колючі (шпаги, кортики, стилети), колючо-рублячі (деякі різновиди кинджалів), колючо-ріжучі (фінські та мисливські ножі, плоскі штики), ударно-дроблячі (булави, кастети, нунчаки).

Огляд і дослідження холодної зброї проводяться з метою встановлення:

- групової належності (чи належить предмет до холодної зброї);

- визначення виду зброї (ніж, кастет);

- наявності на її поверхні слідів рук, крові та інших речовин;

- наявності зовнішніх дефектів зброї;

- наявності позначок (номер, ініціали тощо).

При огляді зброї її слід брати так, щоб не пошкодити слідів пальців рук злочинця і не залишити своїх. Виявлену холодну зброю фотографують за правилами вузлового та детального фотознімання, описують у протоколі огляду і вказують її розміщення відносно інших об’єктів на схемі плану місця події.

У протоколі огляду зброї зазначають:

1) назва предмета (якщо вона відома), з яких частин він складається, яким способом частини скріплені між собою;

2) у клинковій зброї описується:

- форма клинка (прямий, вигнутий, ломаний);

- кількість лез, наявність вістря, обух і його скіс, розташування та кількість зол або ребер жорсткості;

- матеріал і конструкція обмежувача;

- матеріал, конструкція, форма рукоятки, її складові частини;

3) в ударно-роздроблюючій зброї описують:

- матеріал і форма ударної частини, число виступів (шипів), кількість і форма отворів для пальців (у кастеті);

- матеріал, форма, конструкція рукоятки;

- вага предмета;

4) номерні позначки, відрізняючи знаки предмета (дефекти, надписи тощо);

5) розміри предмета в цілому та окремих його частин (довжина, ширина, товщина);

6) способи фіксації та упаковки.

Експертиза холодної зброї вирішує наступні діагностичні задачі:

- чи є представлений предмет холодною зброєю?

- до якого типу, виду холодної зброї він відноситься?

- заводським чи саморобним способом виготовлено холодну зброю?

- чи є представлений предмет заготовкою холодної зброї?

- чи використовувалося під час виготовлення даної холодної зброї заводське устаткування?

Ідентифікаційнізадачі:

- чи залишені сліди на перешкоді представленою холодною зброєю?

- чи складали раніше єдине ціле металевий обломок, виявлений у рані потерпілого, та клинок ножа, вилучений у гр.Н?