Визначення джерел підтримки та направлення у відповідні установи, організації та заклади

Мета: Допомогти ВІЛ-позитивному пацієнту визначити можливість допомоги і забезпечити доступ до неї.

Роль консультанта полягає в тому, щоб допомогти пацієнту оцінити, де і як отримати підтримку, спланувати майбутнє, розпочати життя з позитивним ВІЛ-статусом.

Необхідно пояснити пацієнту важливість подальшого медичного обстеження. Консультант та пацієнт мають обговорити наміри пацієнта щодо можливості повідомлення про ВІЛ-позитивний статус своїм лікарям, які можуть надати належну допомогу, якщо вони знатимуть, що він є ВІЛ-позитивним. Пояснити порядок подальшого медичного нагляду.

Консультування проводиться у такій послідовності:

Визначення членів родини або соціального оточення, на підтримку яких може розраховувати пацієнт в процесі адаптації до життя з ВІЛ	Запитати, хто зможе допомогти пацієнту адаптуватися до життя з ВІЛ та підтримати його. Звернути увагу, що емоційне і фізичне здоров’я та медичне лікування є важливими елементами життя з позитивним ВІЛ-статусом. Надати інформацію відповідно до завдань заходів. Надати йому допомогу для: вирішення ситуації та отримання підтримки; планування майбутнього; отримання інформації про можливість подальшого активного життя з ВІЛ-позитивним статусом; проходження медичного обстеження
Оцінка готовності пацієнта звертатися за підтримкою.	Запитати, чи звертався раніше пацієнт за консультаціями до закладу охорони здоров’я або до групи підтримки
Визначення можливості отримання та доступності медичних послуг для пацієнта.	Запитати, коли в останній раз пацієнт отримав медичну допомогу, наскільки складно йому отримати доступ до допомоги (транспорт, ресурси тощо). Пояснити, куди йому потрібно звернутись зараз для отримання медичної допомоги. Надати інформацію щодо установ, організацій та закладів для: проходження поглибленого обстеження для встановлення діагнозу та вирішення необхідності та можливості отримання лікування ВІЛ/СНІДу; обстеження на наявність ІПСШ; обстеження на наявність туберкульозу, профілактичне лікування; отримання консультації щодо планування сім’ї. Запитати, чи існує вірогідність того, що пацієнтка зараз вагітна (якщо так, направити до лікаря акушера-гінеколога). З’ясувати плани щодо народження дітей. Надати інформацію про те, що: є певний ризик передачі ВІЛ-інфекції дитині, але існує профілактичне лікування для запобігання передачі ВІЛ від матері дитині; необхідно своєчасно стати на облік у разі вагітності для отримання доступу до цих видів лікування. З’ясувати, які медичні послуги найважче за все отримати, яким чином консультант може допомогти пацієнту в цьому
Обговорення ситуацій, в яких пацієнт бажає подумати про захист своєї конфіденційності	Запитати у пацієнта, що це можуть бути за ситуації. Порадити йому повідомити про результат тесту лише тим особам, в яких він повністю впевнений
Обговорення питання щодо необхідності повідомлення медичних працівників про ВІЛ-позитивний статус пацієнта	Пояснити, що: при зверненні до лікаря він має право не інформувати лікаря про результат тесту на ВІЛ, однак, якщо лікар знатиме про його позитивний ВІЛ - статус, ця інформація буде врахована при визначенні необхідного обсягу обстеження пацієнта, вирішенні питання про призначення курсу антиретровірусної терапії, хіміопрофілактики туберкульозу, лікування опортуністичних захворювань (кандидозів тощо); при отриманні медичної допомоги, пов’язаної з порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок (хірургічне, стоматологічне або акушерсько- гінекологічне втручання), бажано повідомити лікаря про свій ВІЛ-статус, щоб надати йому можливість уникнути професійного зараження при аварійних ситуаціях під час надання медичної допомоги
Надання інформації про об’єднання громадян, в тому числі групи взаємодопомоги людей, що живуть з ВІЛ, соціальні служби	Розповісти, що існують групи взаємодопомоги людей, що живуть з ВІЛ, соціальні служби. Запитати, чи зацікавлений він в обговоренні своєї ситуації з іншими, що для нього є найбільш складним в отриманні підтримки
Визначення видів допомоги, найбільш прийнятної для пацієнта	Запитати: як йому було б легше спілкуватися: з консультантом чи в групі підтримки; чи думав він про те, щоб отримати допомогу у вирішенні питань залежності від наркотиків або алкоголю; чи існує певний вид підтримки або послуг, які б він хотів отримати
Відпрацювання індивідуального плану зменшення ризикованої поведінки	При наявності ризикованої поведінки обговорити з пацієнтом індивідуальний план її зменшення та мотивувати на його втілення, повідомити про наявність програм зменшення шкоди. Підкреслити необхідність безпечного сексу, користування презервативами
Надання відповідної інформації	Надати у друкованому вигляді інформацію щодо закладів та організацій, де він зможе отримати допомогу з цих питань, із зазначенням їх адрес, назв, та телефонів. При необхідності направити. З’ясувати, що може перешкодити отриманню цієї допомоги/послуги
З’ясування того, що пацієнт планує робити після того, як залишить заклад після консульту-вання	Запитати, що він збирається робити відразу після того, як залишить цей заклад. Обговорити з ним покроковий план його дій на найближчі години та добу. При наявності у пацієнта ознак депресії, нахилу до суїциду надати йому поради щодо подолання такого стану (наприклад, повідомити про безкоштовний телефон довіри, порекомендувати допомогу психолога чи психіатра тощо). При здійсненні пацієнтом неадекватних вчинків, пов’язаних з нездатністю усвідомити та прийняти свій ВІЛ-статус, забезпечити соціальний супровід його до психолога чи психіатра