Розробка шляхів зниження ризику інфікування

Мета: Посилити мотивацію та підтримати зусилля пацієнта щодо необхідності зменшення ризику інфікування.

Виходячи з конкретних проблем пацієнта, необхідно:

сприяти усвідомленню ним власного ризику;

приділити увагу дисонансу (коли думки/принципи не збігаються з поведінкою) та амбівалентності (суперечливості) почуттів пацієнта щодо зменшення ризику;

підвищити його впевненість у собі, віру в свої сили та здатність щось зробити;

посилатися на норми, які існують в суспільстві та в тій соціальній групі, до якої належить пацієнт;

вивчити та визначити ресурси для підтримки пацієнта.

Консультування проводиться у такій послідовності:

Розгляд попередніх спроб зменшення ризику	З’ясувати: дії пацієнта в минулому для зменшення ризику інфікування на ВІЛ та захисту себе та партнера. Розповісти пацієнту про заходи профілактики ВІЛ
Визначення успішного досвіду безпечних статевих стосунків пацієнта та перешкод у зменшенні ризику	З’ясувати: чи практикував він безпечні статеві стосунки в минулому, якщо так, то чому; що було найбільш складним у процесі зменшення ризику інфікування ВІЛ
Вивчення факторів / ситуацій, які підвищують вірогідність поведінки високого ризику	З’ясувати: вплив вживання психоактивних речовин (наркотиків чи алкоголю) на рішення пацієнта вступати в статеві контакти високого ризику; наявність та причини ситуацій або партнерів, коли пацієнту складно домовитися про безпечний статевий зв’язок, якщо так, то чому; вплив інших життєвих обставин (засмученість, відсутність роботи, розрив відносин тощо) на здатність пацієнта практикувати безпечні статеві стосунки
Визначення здатності пацієнта обговорювати з друзями / партнерами ризик інфікування ВІЛ	З’ясувати: здатність пацієнта обговорювати питання ВІЛ-інфекції/ СНІДу зі своїми партнерами/друзями; зміст бесід з ними про зменшення ризику інфікування ВІЛ/ ІПСШ та його почуття при цьому
Рольова гра, формування навичок, вирішення проблем (при можливості)	Попросити пацієнта: продемонструвати, як би він повідомив своєму статевому партнеру, що він бажає користуватись презервативом; розповісти, яку б, на думку пацієнта, відповідь дав би його партнер, якби він попросив його пройти тестування на ВІЛ
Відпрацювання навичок користування презервативом	З’ясувати, що саме ускладнює користування презервативом. Обговорити один-два приклади з його життя. Запропонувати продемонструвати на муляжі, як правильно користуватись презервативом
Визначення всіх варіантів зменшення ризику інфікування	З’ясувати, що було б найлегше та найскладніше пацієнту змінити в своїй ризикованій поведінці, обговорити чому. Назвати пацієнту можливі варіанти зменшення його ризику
Обговорення рівня ризику, який сприймається пацієнтом	З’ясувати: наскільки зручно почуває себе пацієнт щодо застосування того чи іншого варіанта зменшення його ризику (наприклад, використання презерватива зі статевим партнером); наскільки непокоїть пацієнта те, що він може інфікуватися ВІЛ
Звернення уваги пацієнта, якщо думки /принципи та його поведінка не збігаються або наміри пацієнта щодо зміни поведінки є суперечливими	Обговорити та допомогти зрозуміти пацієнту існуючі протиріччя: занепокоєння щодо ВІЛ-інфікування та небажання користуватися презервативами; страх інфікуватися та бажання мати свободу і декілька партнерів; інше
Обговорення можливості підтримки в соціальній групі, до якої належить пацієнт, сім’ї, оточенні	З’ясувати: кому з рідних чи друзів довіряє пацієнт, з ким він обговорює персональні проблеми, такі як занепокоєння інфікуванням ВІЛ; що думає найближче оточення пацієнта (друзі, колеги) про необхідність захистити себе від інфікування; чи є хтось в житті пацієнта, хто міг би підтримати його, щоб уникати ризикованих ситуацій
Визначення особи, яка буде надавати підтримку пацієнту, якщо виявиться, що він інфікований ВІЛ	З’ясувати: на чию допомогу зможе розраховувати пацієнт, якщо виявиться, що він інфікований ВІЛ; яким чином пацієнт зменшив би ризик передачі вірусу його партнеру /рам
Підведення підсумків щодо варіантів зменшення ризику інфікування	Назвати варіанти, коли пацієнту вдасться зменшити свій ризик інфікування. Запитати про пропозиції пацієнта щодо додаткових варіантів. Обговорити, як можна зробити безпечну поведінку пацієнта пріоритетом для нього
Визначення необхідності у додатковій допомозі. Надання інформації про можливість її отримання.	З’ясувати, яка додаткова допомога необхідна пацієнту для зменшення власного ризику. Надати інформацію про існуючі медичні, психологічні та соціальні служби та можливість отримання додаткових консультацій з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу. Направити пацієнта у разі потреби до відповідних спеціалістів та служб (надати контактні телефони та адреси)