Фази складної вольової дії

Традиційно вольове регулювання поведінки, всі фази складної вольової дії пов'язують з особливим емоційним станом, який визначають як вольове зусилля. Вольове зусилля пронизує всі фази вольового акту: усвідомлення мети, оформлення бажань, вибір мотиву, плану та способів виконання дії. Виникає вольове зусилля щоразу як стан емоційного напруження, пов'язаний із зовнішніми чи внутрішніми труднощами. Звільнитися від нього можна лише або відмовившись від подолання перешкод, а отже, від мети, або ж подолавши їх шляхом вольового зусилля. В результаті вольового зусилля вдається загальмувати одні мотиви і підсилити дію інших. Зовнішні перешкоди викликають вольове зусилля тоді, коли вони переживаються як внутрішня перешкода, внутрішній бар'єр, який треба подолати. Отже, вольове зусилля є особливою активністю, що має внутрішній план свідомості і спрямована на мобілізацію всіх можливостей людини. Вольове зусилля - це стан емоційного напруження, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мислення, уяву тощо) і створює допоміжні мотиви до дії.

Про послідовність фаз складної вольової дії можна говорити лише умовно. Вирізняючи фази складної вольової дії, ми віддаємо данину традиційному їхньому висвітленню у психологічній літературі.

Вольова дія може реалізуватися в простих і складніших формах. У простому вольовому акті спонукання до дії, спрямоване на більш чи менш усвідомлену мету, може безпосередньо переходити у дію. Простий вольовий акт має дві фази: 1) виникнення спонукання та усвідомлення мети; 2) досягнення мети. Складну вольову дію характеризує опосередкований свідомий процес: дії передує врахування її наслідків, усвідомлення ЇЇ мотивів, прийняття рішення, виникнення намірів її здійснення, планування. У складній вольовій дії можна виділити чотири основні фази: 1) виникнення спонукання та попередня постановка мети; 2) стадія обмірковування і боротьба мотивів; 3) прийняття рішення; 4) виконання.

Протікання вольової дії в реальних умовах завжди залежить від конкретної ситуації, тому різні фази можуть набувати більшої або меншої ваги, інколи сконцентровуючи на собі весь вольовий акт, інколи зовсім нівелюючись. Будь-яка вольова дія є вибірковим актом, що включає свідомий вибір і рішення.

Перша фаза вольової дії починається з виникнення спонукання, що виражене прагненням. Залежно від ступеня усвідомленості прагнення диференціюються на потяги, бажання, хотіння.

Потяги - це мотиви поведінки, які є недиференційованою, мало-усвідомлюваною, безпредметною потребою. Якщо людина не знає, який предмет задовольнить її, не знає чого вона хоче, не має перед собою свідомої мети, вона відчуває потяг. Доки людина перебуває під владою потягів, поки не піднялася над ними, в неї нема волі. І тільки коли виникає усвідомлений зв'язок між потягом і предметом, який здатний задовольнити потребу, потяг "опредметнюється" і переходить у бажання. Таке "опредметнювання" і є передумовою вольового акту. Предмети стають об'єктами бажань.

Бажання - це мотиви поведінки, що характеризуються достатньою усвідомленістю потреб. Бажання є опредметненим цілеспрямованим прагненням. Виникає бажаність предмета, складна взаємозалежність між предметом і бажанням. Така взаємозалежність відіграє суттєву роль у зародженні регуляційного процесу. З цього моменту починається усвідомлення потреб, починається процес мотивації поведінки. Зародження бажань завжди означає виникнення і постановку мети. Але хоча бажання і передбачає знання мети, воно не включає думок про засоби її досягнення. До того ж бажання бувають різної інтенсивності, можуть довго утримуватися і ставати побажаннями, можливе виникнення різних взаємовиключних бажань, на підставі чого постає "боротьба" бажань, проблема вибору між ними. Бажання переходить у справді вольовий акт, коли до усвідомлення мети приєднуються установка на її реалізацію, спрямованість на оволодіння певними засобами її досягнення, тобто коли виникає хотіння.

Хотіння - це усвідомлений мотив, цілеспрямоване прагнення діяти певним чином, долати зовнішні та внутрішні труднощі заради досягнення поставленої мети. Хотіння є прагненням, що переходить у дію. Причини хотіння також вбачають у предметах, які їх викликають. Хотіння належить до емоційних утворень, але разом з тим воно містить ідею чи уявлення, або інтелектуальний конструкт. Так, кожна людина має певні бажання, але по-справжньому хоче досягти мети та людина, яка обмірковує свої дії і починає діяти, долаючи різні труднощі.

Друга фаза в розвитку вольової дії пов'язана з обмірковуванням і боротьбою мотивів. Обмірковування обраної мети та засобів її досягнення передбачає зважування різних доводів за і проти, вимагає оцінення суперечливих бажань, аналізу обставин тощо. Вибір обраної мети може характеризуватися боротьбою мотивів. Ця боротьба передбачає наявність у людини внутрішніх перешкод, суперечливих спонукань, інтересів, цінностей, які стикаються, заходячи в конфлікт між собою. В конфлікті спонукань відбувається вихід саме на особистісний рівень. Особистість спирається при цьому на свої переконання, ціннісні орієнтації, настанови, погляди та світогляд. Вона діє не взагалі, а з тих чи інших позицій, які характеризують її як особистість. Вольове обговорення і боротьба мотивів закінчуються прийняттям рішення.

Третя фаза вольової дії пов'язана з прийняттям рішення, тобто остаточною постановкою свідомої мети. Обміркування, усвідомлення мети та її вибір - різні щаблі у вольовому акті. Вибір мети потребує не тільки оцінки, а й докладання вольових зусиль. З одного боку, мета є ідеальним образом результатів вольових дій, з іншого - вихідним пунктом рушійної сили поведінки. Перш ніж діяти, необхідно зробити вибір і прийняти рішення. "Техніка" прийняття рішення за різних умов неоднакова, зокрема тоді, коли рішення стосується складної і віддаленої мети. Рішення, які здійснюються за певною програмою впродовж певного часу або всього життя, називають намірами. Вольовий акт, проте, не вичерпується прийняттям рішення чи утворенням наміру. Відомо, що найпрекрасніші рішення і наміри часто не виконуються, не переходять у дію.

Завершення вольової дії можливе завдяки реальним діям, переходу до виконання.

Четверта, найістотніша фаза вольової поведінки -це виконання рішень і намірів. Коли "боротьба мотивів" завершена і рішення прийняте, починається справжня боротьба - боротьба за виконання рішення. Виконання потребує зміни дійсності, людина стикається з реальними труднощами. В подоланні реальних перешкод суттєвого значення набуває здатність до вольового зусилля. У поведінці або вчинку остаточно визначається воля людини. Не за позитивними цілями чи гуманними рішеннями і намірами, а за вчинками судять про волю людини.

Таким чином, вольова діяльність як цілісний мотиваційний акт поведінки виходить із спонукань, джерелом яких є потреби; спрямовується на усвідомлені цілі; здійснюється на основі свідомого регулювання.