Дидактичні принципи ‑ це вихідні положення теорії навчання, якими керується учитель при організації і проведенні занять. Принципи витікають з завдань виховання, закономірностей процесу навчання і визначають його зміст, організаційні форми і методи.
В дидактиці розглядають принципи, які є спільними для викладання всіх предметів, це науковій зв'язок теорії з практикою, систематичність і послідовність, доступність навчання, свідомість і активність, наочність, виховний характер навчання. Але кожний навчальний предмет мас свої особливості. Для трудового навчання такою особливістю є принцип політехнічного навчання.
Політехнічний принцип ‑ один з найважливіших принципів педагогіки, згідно якому в процесі навчання в учнів повинні формуватися знання, уміння, навички і якості особистості, які дозволяють орієнтуватись у всій системі суспільного виробництва, а саме: знання з основ сучасного виробництва; уміння і навички необхідні для поводження із знаряддями праці, найбільш розповсюдженими у різних виробничих роботах.
Уміння і навички, необхідні для поводження із знаряддями праці, розділяються на загальнотрудові і загальновиробничі. До перших відносяться уміння і навички з планування трудової діяльності, організації робочого місця, самоконтролю, а до других -обчислювальні, графічні, вимірні, монтажі і інші. В цілому такі уміння і навички можна назвати політехнічними, так як вони необхідні для самих різноманітних професій і засвоюються при виконанні різноманітних виробничих робіт.
Політехнічне навчання в школі відбувається на уроках ручної праці в навчальних майстернях, в процесі суспільнокорисної праці, в позакласній роботі, а також при вивченні основ наук. В сучасній школі існує система політехнічного навчання, яка складається з окремих рівноцінних елементів.
Створити в учнів уявлення про основи сучасного виробництва можна лише в тому випадку, коли відбувається дидактичний зв’язок між званнями та вміннями, яких учні набувають в кожному з елементів системи політехнічного навчання..
Політехнічний принцип навчання в початковій школі має на увазі ознайомлення учнів з предметами праці, знаряддями праці, діяльністю людини в праці, продуктами праці.
На уроках трудового навчання учитель розширює політехнічний кругозір учнів про предмети праці: папір, картон, тканину, деревину, метал, пластмаси, а також матеріали, взяті безпосередньо з живої природи (шишки, жолуді, листя, горіхи, солому, глину). При цьому учитель знайомить учнів з деякими фізичними і технічними властивостями цих матеріалів.
Важливим завданням є ознайомлення учнів молодших класів із знаряддями праці. Учні оволодівають прийомами роботи з такими інструментами як ножиці, шило, ніж, голка, лобзик, викрутка, плоскогубці, гайкові ключі. Вивчення прийомів роботи ручним інструментом слід розглядати як базу для вивчення машинних знарядь праці. Учитель звертає увагу учнів на те, що в основі найскладніших машин і ручних знарядь праці закладені одні і ті ж принципи. Розглядаючи ручні знаряддя праці учитель знайомить з сучасною технологією і переконує учнів в тому, що в основі найскладніших машин покладені принципи ручної праці.
Не менш важливе завдання ‑ ознайомлення учнів з діяльністю людини в праці. Учитель показує учням, що виробництво будь якого Виробу вимагає декілька етапів: конструювання; розробка послідовності (технології) виготовлення предмету; підготовка до роботи матеріалів, інструментів, обладнання. В результаті цієї діяльності одержується готовий виріб. Оскільки розглядуваний процес перетворює предмет праці в продукт і є спільним для більшості виробництв, то знання учнів в молодших класах про ці процеси набувають політехнічний характер. Ці знання є фундаментом для формування політехнічних умінь і служать базою для продовження політехнічного навчання в середніх класах
