Дієприкметниковий зворот
Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Наприклад:
На шляху розвитку кожної мови позначились історичні події, пережиті її народом (В. Антоненко-Давидович).
Дієприкметниковий зворот, що стоїть після пояснюваного слова (у нашому прикладі — події), відокремлюється від інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, — двома комами: Історичні події, пережиті народом, позначилися на шляху розвитку його мови.
В усному мовленні — виділяється, відповідно, одною або двома паузами.
Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваним словом, він ні паузою в усному мовленні, ні комою на письмі не виділяється:
На шляху розвитку кожної мови позначились пережиті її народом історичні події.
Відокремлені члени речення
Відокремленими називаються члени речення, що за змістом виділяються при усному мовленні інтонацією, а на письмі — розділовими знаками:
Позамістом лежали Кримські гори, вкриті лісом (П. Панч).
Відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.
Відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.
Відокремлені означення
Кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:
1. Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:
Вмирав поет, залюблений у світ,
Вмирав поет, задивлений у море (П. Осадчук).
Деревця молоді, укриті білим пухом,
Тихенько сплять над Волгою в снігу... (Л. Забашта).
Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський).
2. Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:
Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний). Живе життя і силу ще таїть
Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).
Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (М. Вінграновський).
3. Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (будучи, бувши...) або відділені від іменника іншими членами речення:
Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-будь сильного
опору (О. Гончар).
У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький),
4. Дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський).
Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар).
Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (І. Харчук).
5. Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:
Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький).
До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).
Означення
Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скільки? (в усіх їхніх відмінкових формах).
Означення бувають: узгоджені, неузгоджені, прикладки.
Узгодженим називається означення, виражене словом, що має такий самий рід (в однині), число та відмінок, що й означуване слово. Узгоджені означення виражаються:
— прикметниками:
Нам жорна ті (Зн. в.) із кам'яного віку (Р. в.) на танках варвари з Європи привезли (В. Симоненко);
— дієприкметниками:
Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин (В. Симоненко);
— прикметниковими та дієприкметниковими зворотами:
Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Грінченко);
— займенниками:
На цій землі все мужнє і натхненне, все пройняте любов'ю висоти (Р. Гамзатов);
— числівниками:
Аж на третій яр чути ваш базар (Народна творчість).
Неузгоджені означення пов'язуються з означуваним словом зв'язком керування або прилягання. Неузгоджені означення виражаються формами різних частин мови, які вказують на ознаку або належність предмета:
— іменниками в непрямих відмінках із прийменником або без нього:
Година (яка?) для праці настала (Леся Українка). Поволеньки голос (чий?) оповідача тихішає (Остап Вишня);
— займенниками його, її, їх (родовий відмінок від особових він, вона, вони у значенні присвійного): Сили (чиї?) його були вичерпані (І. Франко);
— прислівниками:
Зійшов над хатою місяць (який?) уповні (Марко Вовчок);
— неозначеною формою дієслова:
Спочатку у мене була думка (яка?) відмовитись (О. Довженко);
— словосполученням:
Карета (яка?) швидкої допомоги забрала її в лікарню (О. Копиленко).
Прикладкою називається означення, виражене іменником. Вона дає предмету нову назву:
Не сон -трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину сажає (Т. Шевченко); Коли стемніє, до яблуньки-дички приходить дикий кабан-сікач і, перевертаючи купи листя, шукає яблучка (І. Цюпа).
Прикладками є власні назви при загальних словах: місто Харків, село Матусів, райцентр Шпола, річка Лопань, видавництво «Весна».
Прикладка може бути непоширеною, що складається з одного слова: гульвіса -вітер, річка Дніпро, зима- лихоманка; та поширеною, що складається з кількох слів: Колгосп «Шлях до комуни» вважався одним із передових у районі.
По відношенню до означуваного слова прикладка може стояти перед і після означуваного слова: Мати -природа щільно загорнула кожний качан у дванадцять ніжних прозорих пелюсток (О. Донченко); Весною Муха- ледащиця майнула у садок (А. Малишко).
Прикладки можуть узгоджуватися і не узгоджуватися з означуваним словом.
Неузгоджені прикладки, що означають назви підприємств, установ, газет, журналів і под., беруться в лапки і пишуться з великої літери: журнал «Наталі», завод «Іскра», поема «Сон», вафлі «Артек»; можуть приєднуватися до пояснюваного слова за допомогою слів імені, пам'яті, родом, на прізвище і под. і писатися з великої літери без лапок: турнір імені Ірини Дерюгіної, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С Сковороди.
Узгоджені прикладки приєднуються до означуваного слова за допомогою слова як: Наталка як учениця, прапор як символ незалежності (кома у таких випадках не ставиться).
Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що залежить від семантики поєднуваних складників.
1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава звіробій. Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: звіробій-трава, Москва-ріка, Сапун-гора.
2. Якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до пояснюваного іменника дефісом: Вовк-жаднюга, дівчина-красу-ня, хлопець-богатир.
Якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга Вовк, красуня дівчина.
3. Пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між ними завжди ставиться дефіс: дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник.
4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, льон-дов-гунець.
ДОКУМЕНТИ З ГОСПОДАРСЬКО – ДОГОВІРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
КОНТРАКТ
Контракт – це особлива форма трудового договору, що засвідчує певну домовленість між партнерами (підприємством і працівником) про засади спільної виробничої і творчої діяльності.
Контракт складається у двох примірниках – для працівника і для наймача.
Реквізити:
1. Назва виду документа із стислим зазначенням його призначення (на управління підприємством, на виконання обов’язків).
2. Дата і місце підписання.
3. Назва організації, яка наймає працівника.
4. Посада, прізвище, ім’я та по батькові того, кого наймають.
5. Термін дії контракту.
6. Текст.
7. Підписи сторін – укладачів контракту.
8. Печатка.
Порядок укладання контракту:
1. Контракт може укладатися як з ініціативи керівника підприємства, так і особи, яка наймається на роботу.
2. Контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого наймають на роботу.
3. Усі умови контракту мають погоджуватися сторонами.
4. Оформляється він у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.
5. Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами у контракті.
6. Контракт може бути змінений тільки за угодою сторін.
7. Контракт є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу.
