Теоретичні засади земельних відносин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

Кафедра ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

КУРСОВА РОБОТА

з політичної економії та мікроекономіки

на тему:

 

Студента 1 курсу групи УП-13-1

напряму підготовки управління персоналом та економіки праці

Кривсун М.В.

Керівник к.е.н., доцент кафедри економічної теорії

Пампуха С.І.

 

Національна шкала ____________________

Кількість балів: _____Оцінка: ECTS _____

 

Члени комісії ____________________ _________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

____________________ _________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

____________________ ________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Дніпропетровськ – 2014 рік

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

1.1. Економічний зміст ринку землі та сутність земельних відносин

1.2. Особливості формування ціни на землю та її грошова оцінка

РОЗДІЛ 2.ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РЕФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ

2.1 Основні засади економіко-правового механізму реформування ринку землі

2.2 Управління раціональними землевикористанням

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

 

Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства. Як основа екосистеми, знаряддя і предмет виробництва, об’єкт права власності, умовою соціального прогресу та добробуту людини. Політичні й економічні зміни, які почалися в країнах Центральної та Східної Європи на початку 90-х років XX століття, охопили і сферу землекористування. Протягом реформування змінено колишній земельний устрій, закладено нові принципи розвитку земельних відносин. Історія не знає прикладів, коли протягом одного десятиліття земельна власність була повністю змінена в такий спосіб. В Україні близько 6,7 млн. громадян отримали земельні сертифікати, що засвідчують право власності на землю, з них близько 1,3 млн. селян вже отримали державні акти на право приватної власності на землю. Одночасно 11 млн. громадян здійснили приватизацію земельних ділянок: для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських приміщень, садівництва, дачного і гаражного будівництва та інше.

Разом з тим, земельна реформа в Україні, яка триває останні десять років, не вирішила покладених на неї завдань. Здійснення масштабних земельних перетворень на таких величезних територіях обумовило виникнення гострих проблем соціального, економічного і екологічного характеру. Зокрема, належним чином не забезпечується раціональне використання та охорона земельних ресурсів, відтворення продуктивного потенціалу сільськогосподарських земель. Оскільки процеси земельного реформування в цей період відбувалися повільно, земельне питання стало вкрай заполітизованим, а перехід землі ефективним господарям - практично заблокованим. У зв'язку з цим виникла потреба формування нової парадигми землекористування в Україні - концепції сталого землекористування, яка могла б забезпечити підвищення добробуту людей, вирішити проблеми, пов’язані з деградацією навколишнього середовища, поліпшення екологічного стану земель.

У відносинах "людина-земля" сьогодні переплітаються накопичені за багато років економічні, соціальні, екологічні, правові, моральні, технологічні й інші проблеми життєдіяльності суспільства. Для їхнього розв'язання потрібна наукова і практична робота по переходу до багатоукладного використання землі з різними формами власності на основі усталених юридичних норм, економічних критеріїв, взаємопов'язаного вирішення коротко - і довгострокових завдань тощо.

Особливо загострилося питання збереження, раціонального використання і розширеного відтворення земельних ресурсів як базу сталого розвитку України. Актуальною проблемою сьогодення є організація використання, збереження і відтворення земельних ресурсів відповідно до принципів сталого розвитку, задекларованих на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). Підсумки Всесвітньої конференції в Йоханезбурзі (2002 р.) засвідчили, що людство мало просунулося вперед у цьому напрямі. Особливу увагу слід зосередити на здійсненні сталого розвитку землекористування шляхом комплексного розв’язання проблем забезпечення раціонального використання землі. Однією з важливих складових їх вирішення є оптимізація землекористування.

Проблема сталого розвитку в Україні принципово нова. У першу чергу це стосується використання земельних ресурсів. Дискусії щодо наукового обґрунтування сталого розвитку, раціонального використання земельних ресурсів набувають все більшої гостроти.

РОЗДІЛ 1

Теоретичні засади земельних відносин