Розділ 6. Інструменти безготівкових розрахунків 4 страница

За однотипними операціями можуть складатися зведені меморіальні ордери. Зведеb ний меморіальний ордер містить кілька номерів рахунків за дебетом чи кредитом. У разі виключення зі зведеного меморіального ордера певної суми, яка не може бути зарахоb вана або списана з рахунку з будьbякої причини, ця сума закреслюється і в документі виправляється загальна сума. Кожне таке виправлення засвідчується підписами відпоb відального виконавця та контролера. Усі виправлення в електронному документі мають бути засвідчені цифровими підписами відповідального виконавця та контролера і відоb бражені в протоколах функціонування програмного забезпечення.

Первинні документи за кожний робочий день мають бути звірені з оборотноbсальдоb вим балансом. У разі виявлення розбіжностей здійснюється вивіряння документів та оборотів за кожним балансовим рахунком. Сформовані, зброшуровані та звірені з обоb ротноbсальдовим балансом меморіальні документи передаються для зберігання.

 

1.9. Здійснення внутрішнього контролю у процесі операційної діяльності банку

 

Невід’ємною складовою операційної діяльності банку є система внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю банку — це сукупність процедур, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захиb сту і збереження активів, повноти і точності облікової документації.

Вимоги щодо системи внутрішнього контролю в банках регламентуються такими нормативноbправовими актами:

• Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим

постановою Правління НБУ від 16.06.2003 р. № 254;

• Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 30.12.1998 р. № 566.

Внутрішній банківський контроль поєднує в собі адміністративний і бухгалтерський контроль за активами та пасивами банку та включає попередній, первинний (поточb ний) і подальший контроль.

Попередній контроль передбачає перевірку відповідності операції вимогам законоb давства України, наявності відповідних дозволів і лімітів.

Первинний (поточний) контроль у процесі проведення операцій забезпечується шляхом

виконання встановлених процедур контролю за певними операціями банку і передбачає візуальну перевірку правильності складання документів у паперовій формі та наявності підb писів на них, а також перевірку наявності цифрового підпису на електронних документах.

Попередній і поточний контроль здійснює працівник банку, який, виходячи зі змісb ту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку. Після здійсненої перевірки документ підписується працівником банку. Якщо операції за рахунками підb лягають додатковому контролю, виконавець передає необхідні документи контролююb чому працівникові. Контролюючий працівник, перевіривши правильність оформлення операції, підписує їх. Після додаткового контролю документ передається виконавцю для відображення операції за відповідними рахунками.

Подальший контроль здійснюється після відображення операції в обліку з метою заb безпечення систематичної перевірки стану організації операційної діяльності банку, праb вильності реєстрації, належного оформлення виконаних операцій, дотримання порядку звіряння аналітичного обліку з синтетичним та формування первинних документів.

Подальший контроль здійснюють працівники бекbофісу та/або служби внутрішнього

аудиту відповідно до їх функціональних обов’язків, визначених внутрішніми документаb ми банку. У процесі подальшого контролю з’ясовуються причини порушення правил здійснення операцій та вживаються заходи щодо їх усунення.

Бухгалтерський контроль — це сукупність процедур, що дають змогу забезпечити збереження активів банку та достовірність звітності, що складається службою бухгалb терського обліку на основі даних, отриманих від операційних підрозділів.

Бухгалтерський контроль може бути попереднім, поточним та подальшим та повиb нен надати можливість впевнитися в тому, що:

• операції проведені тільки за загальним та/або спеціальним дозволом керівництва банку;

• операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку;

 

• система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання ресурсів та рух актиb вів банку;

• розпорядження активами здійснюється лише в межах встановлених повноважень;

• інвентаризація активів та зобов’язань (балансових та позабалансових) проводиться з певною регулярністю, а виявлені недоліки усуваються належним чином.

Заходи внутрішнього бухгалтерського контролю мають передбачати наступне:

1. Облік операцій у повному обсязі, а саме: 1) усі операції мають обліковуватися відпоb відно до вимог законодавства України; 2) усі операції мають відображатися в балансі банку в тому періоді, протягом якого вони були здійснені. Підтвердженням повного та своєчасного здійснення операції є документи, які свідчать про те, що ця операція була виконана та інформація про неї внесена в облікові регістри. До письмових підb тверджень належать і самі записи в облікових регістрах.

2. Своєчасне вивіряння. Застосування вивіряння як заходу внутрішнього бухгалтерсьb кого контролю передбачає регулярне і своєчасне порівняння записів в облікових регістрах з первинними документами та/або відповідними активами тощо. Якщо виявлено розбіжності, то записи в регістрах бухгалтерського обліку приводяться у відповідність до первинних документів та/або наявних активів тощо.

3. Оцінку вартості активів та зобов’язань банку з урахуванням їх ринкової чи справедлиb вої вартості відповідно до вимог нормативноbправових актів НБУ, національних поb ложень (стандартів) бухгалтерського обліку та МСФЗ. З метою відображення в обліку реального фінансового результату діяльності банки зобов’язані формувати резерви на покриття можливих втрат за активами відповідно до вимог законодавства України. Адміністративний (внутрішній) контроль — це сукупність процедур, згідно з якими

керівництво банку делегує свої повноваження, зокрема такі:

• збереження цінностей та активів;

• безпека працівників банку;

• ефективність, продуктивність та безпека процедур обробки інформації;

• наявність процедур, які чітко розмежовують завдання та відповідальність служб і праb цівників банку.

Адміністративний (внутрішній) контроль включає попередній, поточний та подальb ший контроль, та передбачає перевірку правильності фінансової операції до та після її проведення з метою забезпечення її відповідності встановленим правилам. Цей вид коb нтролю дає змогу виявити ризики і вжити ефективних заходів щодо них.

Внутрішній банківський адміністративний контроль охоплює такі процедури:

• організаційні процедури контролю;

• управлінські процедури контролю;

• розподіл функцій;

• фізичні заходи контролю (захист і збереження активів, матеріальних цінностей і обліb кових регістрів).

Організаційні заходи адміністративного контролю банку передбачають: визначення короткострокових та довгострокових цілей банку; визначення організаційної структури банку; затвердження правил внутрішнього розпорядку банку та правил, що стосуються конфлікту інтересів; розроблення процедур здійснення операцій; відбір компетентних та надійних працівників, їх навчання, застосування системи заохочення тощо. Працівb

 

ники, які залучені до укладання договорів, управління ризиками, контролю за ризикаb ми, оброблення та обліку операцій, аналізу та фінансового контролю за операціями, а також особи, які заміщують їх, повинні мати необхідні знання, що відповідають кваліb фікаційним вимогам, визначеним у процедурах здійснення операцій банків.

Управлінські заходи адміністративного контролю мають забезпечувати: регулярне (щоденне, щотижневе або щомісячне) визначення рівня фактичних ризиків та їх відхиb лення від установлених лімітів; систематичну підготовку інформації про укладені догоb вори відповідно до контрагентів і встановлених лімітів; регулярну і своєчасну підготовb ку та надання управлінської інформації керівництву з різних питань; перевіряння звіb тів, що містять інформацію про фактичні фінансові результати діяльності банку, їх поb рівняння з результатами попереднього звітного періоду; аналіз дотримання вимог, виb значених законодавством України; аналіз стану розрахунків та заборгованості за податb ковими платежами банку тощо.

До функцій, що підлягають обов’язковому розподілу, належать: санкціонування операb

цій, їх оформлення, виконання, облік, звіряння, зберігання, розроблення та експлуатація автоматизованих систем обліку. Розподіл повноважень між працівниками банку здійсb нюється таким чином, щоб одна особа не виконувала операцію від її початку до заверb шення. За наявності відповідного програмного забезпечення з належними рівнями контb ролю окремі операції можуть виконуватись від їх початку до відображення в обліку та/або звітності однією особою за умови здійснення подальшого контролю за цими операціями.

Банки мають забезпечувати обмежений доступ до активів, документів, облікової інформації, робочих місць програмноbтехнічних комплексів, ключів тощо. Активи не мають бути доступними для відповідальних виконавців, які відповідно до своїх функціb ональних обов’язків не розпоряджаються ними. Відповідальність за організацію збеb реження активів має покладатися на осіб, які не здійснюють бухгалтерський облік та не мають доступу до активів банку, а саме: прямого (фізичного) або непрямого (докуменb ти, робочі місця програмноbтехнічних комплексів).

Банки повинні забезпечувати захист:

• готівкових коштів, цінних паперів (у документарній формі) та інших цінностей і докуb ментів, засобів захисту інформації від фізичного пошкодження (випадкового знищенb ня, псування або неправильного зберігання) шляхом використання відповідно обладb наних сховищ, вогнетривких сейфів;

• облікової інформації про виконання операцій протягом строку дії договору і після його закінчення відповідно до вимог законодавства України.

Фізичні заходи контролю банки мають застосовувати як до власних активів, так і до тих, що розміщені в банку від імені клієнтів.

 

 

1.10. Фундаментальна облікова модель, її застосування в банках

 

Першочерговим завданням будьbякої облікової системи є виявлення економічної події. Економічна подія — це будьbяка подія, що може безпосередньо впливати на фіb нансовий стан банку.

Економічні події класифікуються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні події включаb ють операції між банком і окремими особами. Наприклад, залучення банком коштів на

 

депозит від фізичної особи, видача кредиту підприємству, виплата заробітної плати працівникам. В кожному випадку банк одержує щось (кошти, послуги) в обмін на щось інше (зобов’язання, кошти). Внутрішні події безпосередньо впливають на фінансовий стан банку, але не включають операції обміну з іншим суб’єктом господарювання. Наb приклад, знос основних засобів, використання малоцінних і швидкозношувальних предметів. Як зовнішні, так і внутрішні економічні події мають бути зареєстровані обліb ковою системою, щоб в належній мірі відобразити фінансовий стан банку. Питання, пов’язані з тим, коли і як економічна подія має бути визнана і оцінена визначаються конкретними обліковими принципами і правилами.

В основі процесу виявлення і відображення впливу економічних подій на фінансоb вий стан банку лежить фундаментальна облікова модель, або як її ще називають бухгал0 терське рівняння:

 

Активи = Зобов’язання + Капітал

 

Розглянемо елементи даного бухгалтерського рівняння.

Активи — ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Майбутb ня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів і їхніх еквівалентів до банку. Банк, як правило, викоb ристовує свої активи для надання послуг, що здатні задовольнити потреби їхніх клієнтів, які готові платити за них, а отже сприяти надходженню грошових коштів до банку. Активи можуть мати матеріальну або нематеріальну форму, бути або не бути власністю банку.

Активи банку виступають у вигляді готівки у національній та іноземній валюті, банb ківських металів, коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках в НБУ та інb ших банках, розміщених депозитів в інших банках, наданих кредитів, інвестицій у цінні папери, в асоційовані і дочірні компанії, основних засобів та нематеріальних активів.

Зобов’язання — теперішня заборгованість банку, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до вибуття із банку реb сурсів, які втілюють в собі економічні вигоди.

До основних видів банківських зобов’язань відносяться: кошти на кореспондентсьb ких рахунках інших банків, депозити та кредити, одержані від інших банків, кошти на поточних та строкових рахунках клієнтів, боргові цінні папери, емітовані банком.

Власний капітал — це залишкова частка в активах банку після вирахування всіх його зобов’язань. Капітал ще називають чистими активами.

Капітал банку складається з статутного капіталу; емісійних різниць; загальних резеb рвів та фондів; результатів минулих років; результатів переоцінки основних засобів, неb матеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж, інвестицій в асоціb йовані компанії, операцій хеджування.

Бухгалтерське рівняння показує рівність між економічними ресурсами банку (його активами) і загальними вимогами до цих ресурсів (зобов’язаннями та капіталом). Елеb менти бухгалтерського рівняння можуть бути представлені окремими рахунками, на яких записується збільшення або зменшення кожного елементу. Для графічного зобраb ження рахунку використовується Тbподібна модель рахунку. Тbрахунок складається з трьох елементів: назви рахунку, лівого боку — дебету і правого боку — кредиту (рис. 1.1.)

 

 

Назва рахунку

 

 

Дебетова сторона Кредитова сторона

 

 

Рис. 1.1. Т-подібна модель бухгалтерського рахунку

 

В залежності від типу рахунку, дебет або кредит буде представляти збільшення або зменшення. Рахунки по ліву сторону бухгалтерського рівняння (активні рахунки) збільb шуються при дебетуванні і зменшуються при кредитуванні. Рахунки по праву сторону рівняння (пасивні рахунки) збільшуються при кредитуванні і зменшуються при дебетуb ванні. Графічно це можна представити таким чином, як зображено на рис. 1.2.

Усі активні рахунки мають дебетовий залишок (сальдо), а пасивні — кредитовий. За активними рахунками сальдо на кінець дня визначається за формулою:

 

Сальдо на кінець дня = Дебетове сальдо на початок дня + Обороти дебетові —

– Обороти кредитові

 

За пасивними рахунками сальдо на кінець дня визначається за формулою:

 

Сальдо на кінець дня = Кредитове сальдо на початок дня + Обороти кредитові —

– Обороти дебетові

 

Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку досягається шляхом застоb сування методу подвійного запису, згідно з яким кожен записbреєстрація відображається за двома рахунками: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом другого рахунb ку. Загальна сума записів за дебетом повинна дорівнювати загальній сумі записів за кредитом.

Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації у балансі, аналізується з позиції бухгалтерського рівняння. Операція завжди відображається як мінімум двома змінами у бухгалтерському рівнянні.

 

Активи = Зобов’язання + Статутний капітал + Результат минулого року

 

+ – – + – + – +

 

 

Доходи Витрати

 

– + – +

 

 

Рис.1.2. Розширена схема бухгалтерського рівняння з Т-рахунками

 

Виділяють чотири типи операцій за їх впливом на елементи бухгалтерського рівняння:

1) Операція, яка одночасно збільшує активи та пасиви (наприклад, надходження на кореспондентський рахунок банку коштів на користь клієнта і їх зарахування на поb точний рахунок клієнта);

2) Операція, яка одночасно зменшує активи і пасиви (наприклад, повернення банком клієнту його депозиту готівкою);

3) Операція, що зумовлює одночасне збільшення одних активів і зменшення інших акb тивів (наприклад, купівля касою банку іноземної валюти за гривні);

4) Операція, яка зумовлює одночасне збільшення одних пасивів і зменшення інших пасивів (наприклад, перерахування банком за дорученням клієнта коштів з його поb точного рахунку на депозитний).

Отже, після запису кожної операції права частина бухгалтерського рівняння дорівb нює лівій.

 

 

1.11. Класифікація банківських бухгалтерських рахунків

 

Вся сукупність бухгалтерських рахунків може бути поділена на балансові та

позабалансові (рис.1.3).

Балансові рахунки бувають постійними і тимчасовими.

Постійні рахунки мають залишок на кінець звітного періоду. На їх основі складаєтьb ся баланс банку. Серед них виділяють рахунки активів, зобов’язань, власного капіталу, а також контрарні рахунки.

Контрарні рахунки — це рахунки бухгалтерського обліку, показники яких використоb вуються для регулювання оцінки об’єктів обліку, які відображені в інших рахунках. Коb нтрарні рахунки поділяються на контрпасивні і контрактивні.

Контрактивні рахунки — це контрарні рахунки, які використовуються для регулювання показників активних рахунків. Відображення операцій за цими рахунками здійснюється за методами відображення операцій за пасивними рахунками. Прикладами контрактивb них рахунків є рахунки, що використовуються для обліку спеціальних резервів; неаморb тизованого дисконту за наданими банком кредитами; зносу необоротних активів.

Контрпасивні рахунки — це контрарні рахунки, які використовуються для регулювання показників пасивних рахунків. Відображення операцій за цими рахунками здійснюється за методами відображення операцій за активними рахунками. Прикладами контрпасивних рахунків є рахунки для обліку несплаченого зареєстрованого статутного капіталу банку; неамортизованого дисконту за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банb ком; неамортизованого дисконту за коштами, залученими банком на строкові вклади.

Особливістю контрарних рахунків є те, що в балансі вони відображаються зі знаком

«–«; контрпасивні рахунки — у складі пасивів, а контрактивні — у складі активів. Така методика дозволяє достовірно оцінювати окремі статті активів і пасивів.

Тимчасові балансові рахунки призначені для обліку витрат і доходів.

Рахунки витрат — це активні рахунки, а рахунки доходів — це пасивні рахунки. Наb прикінці звітного періоду залишки за цими рахунками переносяться на рахунок фінанb сового результату, після чого ці рахунки закриваються.

 

 

Бухгалтерські рахунки

 

 

Балансові рахунки Позабалансові рахунки

 

Постійні рахунки Тимчасові рахунки

 

 

Рахунки

для обліку активів

 

Рахунки

для обліку доходів

 

Рахунки для обліку зобов’язань

 

Рахунки

для обліку витрат

 

Рахунки для обліку власного капіталу

 

 

Контрарні рахунки

 

Контрактивні рахунки

Контрпасивні рахунки

 

 

Рис. 1.3. Класифікація бухгалтерських рахунків банку

 

Позабалансові рахунки поділяються на активні, пасивні та контррахунки. Позабалансовий рахунок активний, якщо, при переведенні його на баланс дебетуb

ється балансовий рахунок. Позабалансовий рахунок пасивний, якщо, при переведенні його на баланс кредитується балансовий рахунок.

Контррахунки є умовними і використовуються як технічні для реалізації методу подвійного запису.

 

 

1.12. Структура та характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України

 

План рахунків бухгалтерського обліку є обов’язковим для використання банками

України і являє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що

 

використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, харакb тером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов’язань. План рахунків забезпеb чує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні.

План рахунків складається з дев’яти класів: Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання. Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку. Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік. Клас 9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас Плану рахунків розподілений на: рахунки II порядку (двозначні — розділ); рахунки III порядку (тризначні — група); рахунки IV порядку (чотиризначні — балансовий рахунок).

Номери синтетичних рахунків у Плані рахунків складаються з чотирьох цифр. Перb шою цифрою номера рахунку визначено клас рахунків; першими двома цифрами — розділ рахунків; першими трьома цифрами — групу рахунків, а чотирма цифрами — номер балансового рахунку.

Клас 1 Плану рахунків призначений для відображення в обліку взаємовідносин між Національним банком України та банками України, між банками України та іноземними банками, у тому числі операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитаb ми та цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, тощо.

У цьому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції банків. До міжb банківських операцій належать кредитні та депозитні операції між банками, ведення кореспондентських рахунків, безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виb конанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями одного банку перед іншим та іншими операціями згідно із законодавством України.

У розділі «Банківські метали» обліковуються дорогоцінні метали, які визначені як банківські згідно з нормативноbправовими актами НБУ. Інші дорогоцінні метали (лом, вироби з дорогоцінних металів) обліковуються в групі рахунків класу 3 «Запаси матеріаb льних цінностей». У цьому розділі не обліковуються дорогоцінні метали, які зберігаються за дорученням третьої сторони, такі дорогоцінні метали обліковуються за позабалансоb вими рахунками.

У розділах 12 «Кошти у Національному банку України» та 13 «Кошти Національного банку України» відображаються активи та зобов’язання банку за операціями з Націонаb льним банком України. На кореспондентському рахунку банку в Національному банку України обліковуються також обов’язкові резерви банку.

У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки

 

цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) — суб’єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб’єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осібbпідприємців.

За класом 3 Плану рахунків відображаються операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії), обліковуються запаси товарноbматеріальних цінносb тей, сформовані банківські резерви, субординований борг, розрахунки між філіями одного банку, позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами тощо.

У класі 4 відображаються інвестиції банку в асоційовані та дочірні компанії, операції з основними засобами і нематеріальними активами.

За рахунками класу 5 відображається капітал банку, який включає статутний капітал, емісійні різниці, загальні резерви та інші фонди, результати минулих років, результати переоцінки.

Рахунки цього класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахункаb ми готівкових коштів у разі сплати дивідендів, викупу акцій (часток, паїв) в акціонерів (учасників) банку, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів, з рахунками класів 6 та 7 під час формування фінансового результату діяльності банку за звітний рік. В іншому випадку рахунки класу 5 кореспондують тільки між собою.

У класі 6 відображаються доходи банку. Цей клас містить рахунки для обліку процеb нтних, комісійних, інших операційних та інших доходів, результату від торговельних операцій, повернення списаних активів.

У класі 7 відображаються витрати банку. Даний клас включає рахунки для обліку процентних, комісійних, інших операційних витрат, загальних адміністративних виb трат, відрахувань в резерви, податку на прибуток.

Клас 8 призначений для ведення управлінського обліку. Рахунки у класі 8 відкриваb ються банками самостійно і кореспондують тільки між собою. Залишки за рахунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової звітності банку.

У класі 9 обліковуються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Для відображення операцій за системою поb двійного запису використовуються рахунки розділу 99. Рахунки можуть кореспондуваb ти між собою без використання контррахунків.

Рахунки розділів 90–95 використовуються для обліку зобов’язань та вимог за уклаb деними, але ще не виконаними договорами, такими, як кредитні лінії, дозволений овеb рдрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’язанb ня за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та договори з купівліbпродажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів.

Рахунки розділів 96–98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з приватизації і довірчого управління.

Рахунки розділу 99 — це контррахунки, які використовуються для подвійного запиb су операцій за рахунками розділів 90b98. Контррахунки відкриваються в аналітичному обліку в будьbякому розрізі на розсуд банку.

 

1.13. Синтетичний та аналітичний облік в банках

 

Бухгалтерський облік в банках ведеться в двох напрямах: аналітичному і синтетичному. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизуb ється на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку

шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій — це носії спеціального форb мату у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо. Банки самостійно розb робляють та затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків II, III, IV поb рядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. До основних форм регісb трів синтетичного обліку банку відноситься щоденний оборотноbсальдовий баланс, в якому відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за актиb вом і пасивом за кожним балансовим рахунком четвертого порядку з проміжним підсуb мком за балансовими рахунками третього та другого порядків (аналогічно і за позабалаb нсовими рахунками). В оборотноbсальдовому балансі відображаються підсумки за кожb ним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками банку. Правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обоb в’язковою умовою початку нового банківського дня. Щоденний оборотноbсальдовий баланс перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером або особами, які ним уповноважені.