Експрес-аналіз фінансового стану підприємства

Метою такого аналізу є наочна і проста оцінка фінансового стану і динаміки розвитку господарюючого суб'єкта. В процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників і доповнити його методами, які базуються на досвіді і кваліфікації спеціаліста.

Експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання і аналіз звітності.

Мета першого етапу прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Перше завдання вирішується шляхом ознайомлення з аудиторським висновком. Існують два основних типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Перший являє собою підготовлений в достатньо уніфікованому і короткому викладі документ, який містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність представленої в звіті інформації та її відповідності чинним нормативним документам.

Нестандартний аудиторський висновок, як правило, дещо більший і містить деяку додаткову інформацію, яка може бути корисною користувачам звітності і розглядається аудитором з точки зору доцільності публікування і відповідності прийнятій технології аудиторської перевірки. Нестандартний аудиторський висновок може містити або виключну позитивну оцінку представленої звітності і фінансового стану, що підтверджується нею, або позитивну оцінку, проте з застереженням. Причинами нестандартного аудиторського висновку можуть бути: врахування думки іншої аудиторської фірми (наприклад, у випадку оцінки і перевірки звітності різних самостійних підрозділів однієї корпорації різними аудиторськими компаніями); зміна аудиторською фірмою облікової політики; деякі невизначеності фінансового чи організаційного характеру (наприклад, участь компанії в незавершеному судовому процесі з непередбачуваним наслідком) тощо. У випадку нестандартного аудиторського висновку доцільність підписання контракту з даним потенціальним контрагентом повинна визначатися фінансовим менеджером чи іншою особою, яка бере участь у переговорах, після більш детального аналізу представленого звіту та іншої інформації формального і неформального характеру.

Мета другого етапу — ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані господарюючого суб'єкта. Складаючи перше уявлення про динаміку наведених у звітності і пояснюючій записці даних, необхідно звертати увагу на алгоритми розрахунку основних показників.

Аналізуючи тенденції основних показників, необхідно браги до уваги вплив деяких зовнішніх деформуючих факторів, зокрема інфляції. Крім того, не варто забувати, що баланс, будучи основною звітною і аналітичною формою, не є вільним від деяких обмежень. Вкажемо найбільш суттєві з них:

Баланс є історичним за своєю природою: він фіксує сформовані на момент його складання підсумки фінансово-господарських операцій.

Баланс відображає статус-кво в коштах і зобов'язаннях підприємства, тобто показує, що являє собою підприємство на даний момент відповідно до використовуваної звітної політики, але не показує, в результаті чого склався такий стан. Відповіді на останнє запитання не можна відшукати тільки за даними балансу. Для цього необхідний більш глибокий аналіз, який базується не тільки на залученні додаткових джерел інформації, але й на осмисленні багатьох факторів, які не знаходять відображення в звітності (інфляція, науково-технічний прогрес, фінансові проблеми суміжних підприємств тощо).

За даними звітності можна розрахувати цілий ряд аналітичних показників, але всі вони будуть малозначущі без порівняння. Баланс, який розглядається ізольовано, не забезпечує просторового і часового зіставлення, тому його аналіз повинен проводитися в динаміці і по можливості доповнюватись оглядом аналогічних показників у схожих підприємств, їх середньогалузевими і середньопрогресивними значеннями.

Інтерпретація балансових показників можлива лише з залученням даних про обороти. Зробити висновок про те, великі чи малі суми з тої чи іншої статті; можна лише після зіставлення балансових даних з відповідними сумами оборотів.

Баланс є зведення моментних даних на кінець звітного періоду і через це не відображає адекватно стан коштів підприємства протягом звітного періоду. Це стосується, перш за все, найбільш динамічних статей балансу. Так, наявність на кінець року великих за питомою вагою запасів продукції зовсім не означає, що цей стан був протягом року постійним, хоча така можливість не виключається.

Фінансовий стан підприємства і перспективні зміни перебувають під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й багатьох інших, які не мають вартісної оцінки. В їх числі: можливі політичні і загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури управління галуззю чи підприємством, зміна форм власності, професійна і загальноосвітня підготовка персоналу тощо. Тому аналіз бухгалтерської звітності є лише одним із розділів комплексного економічного аналізу, що використовує не тільки формалізовані критерії, але й неформальні оцінки.

Одне з суттєвих обмежень балансу — закладений в ньому принцип використання цін придбання. В умовах інфляції, росту цін на використовувані на підприємстві сировину й устаткування, низької оновлюваності основних засобів багато статей відображають сукупність однакових за функціональним призначенням, але різних за вартістю облікових об'єктів.

Чи не найголовнішою метою функціонування будь-якого підприємства є отримання прибутку. Проте саме цей показник відображений в балансі недостатньо повно. Представлена у ньому абсолютна величина накопиченого прибутку без зазначення затрат і обсягу реалізації не показує, в результаті чого склалася саме така сума. Наприклад, прибуток в розмірі 1 млн. грн. може бути прибутком різних за розміром обороту і використовуваних ресурсів підприємств.

Необхідно ще раз підкреслити, що підсумок балансу зовсім не відображає-тої суми коштів, якою реально розпоряджається підприємство, його "вартісної оцінки". Через можливу невідповідність балансової оцінки господарських коштів реальним умовам внаслідок інфляції, кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку, ін. По-перше, баланс дає лише облікову оцінку активів підприємства і джерел їх покриття; поточна ринкова оцінка цих активів може бути абсолютно іншою, причому чим довший строк експлуатації і відображення на балансі даного активу, тим більша різниця між його обліковою ставкою і поточними цінами.

По-друге, навіть якщо припустити, що активи наведені в балансі за їх поточною вартістю, валюта балансу все-одно не буде відображати точної "вартісної оцінки" підприємства, оскільки "ціна" підприємства в цілому, як правило, вища від сумарної оцінки його активів. Ця різниця характеризує ціну репутації підприємства і може бути виявлена лише в процесі його продажу. Не випадково в ряді країн дискутувалось питання про можливість і доцільність періодичної вартісної оцінки іміджу фірми і відображення його в активі балансу.

10. Досить актуальне і для обліку, і для аналізу питання про допустимий і можливий ступені уніфікації балансу. З технологічної точки зору функціонування системи бухгалтерського обліку на підприємстві являє собою процес безперервного групування даних. Важливо знайти оптимум в цьому процесі. Малий ступінь згрупованості призводить до безсистемності і некерованості великими, циркулюючими в системі, даними. Навпаки, надто велика агрегованість даних, у тому числі і звітних, може призвести до різкого скорочення їх інформативності та аналітичності. Повною мірою ця теза стосується й бухгалтерської звітності.

Третій етап — основний в експрес-аналізі; його мета — узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів.

Одним з основних елементів експрес-аналізу є вміння працювати з річним звітом і фінансовою звітністю. Зокрема фінансовий менеджер, якому часто доводиться брати участь у процесі укладання контрактів з потенційними контрагентами, повинен чітко уявляти структуру звіту, зміст його розділів.