Стаття 60. Банківська таємниця

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала ві­домою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспонде­нтських рахунків банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-нравову структуру юридичної осо­би — клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комер­ційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.
Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення

банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Положення цієї статті не поширюються на узагальнену по банках ін­формацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять ба­нківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клі­єнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зо­бов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи

для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при вико­нанні своїх службових обов'язків.

Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або на­данні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіден­ційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не ви­користовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інфор­мації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати ба­нківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.