Прості, складні і складені прийменники

ПРИЙМЕННИК

Прийменник -це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третій від краю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей ) і у реченні (Гуляв я по полю; Хтось із вас тут, певно, зайвий).

Прийменник допомагає виражати відношення між предметами (парк для прогулянок, комп’ютер для роботи), ознаки до предмета (пісня без слів, багатий на речі павільйон) або дії до предмета (піднятися о шостій, взяти з підлоги).

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники можуть виражати:

· час (без п’яти хвилин, о десятій годині);

· простір (злетіти у небо, доїхати до міста);

· причину (запізнився через транспорт);

· мету (прийшов на урок, зустрівся з однокласниками);

· спосіб дії (сказати по правді, робити з задоволенням);

· порівняння (більший за інших, найменший у класі);

· відношення до матеріалу (штани з вельвету, зошит з паперу);

· предмет, на який спрямована дія (розповідати про навчання, привітати зі святом).

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ПРИЙМЕННИКА

Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але, виступаючи разом із повнозначними частинами мови (найчастіше з іменником), може бути у структурі підмета (Президент і народ нарешті порозумілися)., присудка (Всі були у захваті), додатка (Вона схопила його за чуба), обставини (За столом сиділо троє).

РОЗРЯДИ ПРИЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Прийменники поділяються на:

1.	· первинні (непохідні) · вторинні (похідні)
2.	прості, складні і складені

ПЕРВИННІ ТА ВТОРИННІ ПРИЙМЕННИКИ

За походженням прийменники поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні):

прийменники	приклади
первинні	біля, без, в (у), від (од), для, до, з (із, зі, зо), за, над (наді), під (піді), о (об), через
вторинні	поряд, коло, кінець, край, незважаючи на, зважаючи на, поблизу

До первинних (непохідних) належать прийменники, походження яких зараз важко встановити (саме тому, з сучасної точки зору, вони й вважаються непохідними). Це- прийменники за, від (од), без, для, на, в (у), до, з, між, крізь, під, по, при, ради, через, о (об).

До вторинних належать прийменники, походження яких можна встановити, оскільки вони зберегли зв'язок з формами тих слів, від яких утворилися.

До них належать прийменники, що утворюються:

· переходом з інших частин мови: іменника (край, кінець, коло), дієприслі вника (незважаючи на, зважаючи на), прислівника (поряд, поблизу, навпростець);

· поєднанням двох або кількох прийменників (задля, поза, поміж, з-за, з-під).

Первинних прийменників значно менше, ніж вторинних. Частина первинних прийменників може вживатися з формами багатьох відмінків: було в мене (родовий)- покласти в шухляду (знахідний)- побачити під стріхою (орудний).

Усі вторинні прийменники здебільшого вживаються тільки з формою одного відмінка: згідно з інструкцією (орудний), центр міста (родовий).

Первинні прийменники часто бувають багатозначними, вторинні, як правило, однозначні.

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ПРИЙМЕННИКИ

За будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені:

прості	по, про, у, без, коло, протягом
складні	з-поперед, з-за, понад, довкола
складені	з метою, паралельно з, згідно з, відповідно до

Прості прийменники складаються з однієї частини. Це можуть бути як похідні, так і непохідні прийменники (до, по, край, близько).

Складні прийменники утворюються поєднанням кількох простих. Це похідні прийменники, утворені складанням двох або кількох непохідних прийменників. Непохідні прийменники легко вичленовуються у складі похідних складних прийменників (заради, з-попід, понад, поза, з-під).

Складні прийменники пишуться разом (понад, навколо, напроти), крім тих, що починаються на з, із (пишуться через дефіс: з-за, з-під, з-посеред).

Складені прийменники складаються з двох частин, що пишуться окремо. Це - похідні прийменники, утворені поєднанням форм прислівників та іменників з непохідними прийменниками (нарівні з, на чолі, одночасно з, за допомогю, в галузі).

У складених прийменниках усі слова пишуться окремо (на відміну, від, поряд з, у зв’язку з); виняток становить прийменник внаслідок.

Якщо ж поєднання прийменника з іменником чи іншою частиною мови переходить у прислівник, така сполука пишеться разом (зустрілися утрьох, це було вперше).

Є частина прийменників, які здатні утворювати синонімічні конструкції (напр., коло- біля- близько- поблизу- при- поруч: коло ялинки - біля ялинки - близько ялинки - поблизу ялинки - при ялинці - поруч з ялинкою; на- в: на полі- в полі; до- на- в(у):до Києва - на Київ - у Києві);

До деяких прийменників, що закінчуються на приголосний, додається і або о (переді(о) мною, зі страху).