IV. Вивчення нового матеріалу

Урок 5

Тема. Карти — джерела географічних знань, їх зміст і призначення. Картографічні проекції, спотворення площ, форм, кутів, відстаней. Способи зображення географічних об`єктів та явищ на картах.

Мета: ознайомити учнів з картографічними джерелами географічної інформації, методами її отримання; дати знання про картографічні проекції, види спотворень на картах; продовжити формування навичок роботи з різними видами карт.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: карта, план місцевості, аерофотознімки, топографічні

карти, атласи.

Опорні поняття: карта, план місцевості, топографічна карта.

Базові поняття: картографічна проекція, картографічні спотворення.

Хід уроку

I. Організаційний момент

- Добрий день.

- Хто черговий? Назвіть відсутніх

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Розкажіть про:

1. Експедиційні дослідження

2. Стаціонарні дослідження

3. З якою метою проводять експедиційні і стаціонарні дослідження

4. Інші види досліджень

IIІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Прийом «Географічний вернісаж»

Учитель пропонує учням розмістити карти, що вони підготовили до уроку, на дошці.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Прийом «Географічна розминка»

• Що таке план місцевості?

• Що таке аерофотознімок?

• Чим відрізняється аерофотознімок від плану місцевості?

• Що таке географічна карта?

• Що таке глобус?

• Чим відрізняється глобус від географічної карти та плану місцевості?

2. Розповідь учителя

ГЕОГРАФІЧНІ КАРТИ Й АТЛАСИ. Важливими носіями інформації та джерелами знань про різні території є географічні карти. Географічна карта — це узагальнене зменшене зображення земної поверхні на площині, виконане в певному масштабі за допомогою умовних знаків. Карти є моделлю реальної дійсності. Вони відображають розміщення, властивості та зв'язки різних природних і суспільних об'єктів та явищ. Карти складають на основі польових досліджень, аеро- і космічних знімків та інших картографічних джерел, статистичних і літературних даних. Будь-яке географічне дослідження починається із ознайомлення з існуючими картами даної території і закінчується створенням нових для неї карт. Як ви вже знаєте, карти бувають різних видів.

Призначення географічних карт так само різноманітне, як і різноманітні сфери людської діяльності, їх використовують, наприклад, у наукових дослідженнях, різних галузях господарської діяльності, військовій справі, як навчальні посібники в школах, як путівники в туристичних подорожах. За допомогою карт нині розв'язують багато практичних завдань: передбачають погоду, прокладають маршрути руху суден і літаків, проектують будівництво об'єктів, планують освоєння сільськогосподарських земель, розвідку родовищ корисних копалин, природоохоронні заходи тощо.

Часто карти об'єднують у географічні атласи. Атлас — це систематизоване, цілісне зібрання карт за певною програмою. Такими є, зокрема, науково-довідкові атласи (наприклад, «Атлас природних умов, і природних ресурсів України»), навчальні атласи з географії чи історії України, навчально-краєзнавчі атласи окремих областей, атласи туриста та ін.

Нині карти й атласи видаються не тільки на папері, а й на електронних носіях інформації (компакт-дисках). Такі атласи, окрім власне карт, часто містять велику кількість додаткової інформації — тексти, схеми, таблиці, графіки, діаграми, фотографії, а також аудіо- та відеоматеріали (мелодії гімнів країн і народні пісні окремих регіонів, відеоряди цікавих місць тощо). Уже створено електронні атласи України, що охоплюють десятки карт різного змісту.

Сучасні комп'ютерні технології, які дають змогу поєднувати електронні карти, схеми, аерокосмічні зображення земної поверхні з різноманітною інформацією в таблицях, називаються геоінформаційною системою (ГІС). Вона дає можливість використовувати, аналізувати, зберігати, редагувати відтворені географічні дані. ГІС широко використовується для дослідження різноманітних проблем природокористування.

ГЕОГРАФІЧНА ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ. Навіть на картах найбільшого масштабу неможливо (та й недоцільно) зображувати об'єкти з усіма деталями. Для їх відбору та узагальнення здійснюють картографічну генералізацію.

Що таке генералізація учні читають в підручнику

Генералізація визначається призначенням карти, її тематикою і особливо масштабом. Адже ділянка місцевості, яка в реальності має площу 1 км2, на карті масштабу 1: 10 000 займатиме 1 дм2, на карті масштабу 1:100 000 — 1 см2, а на карті масштабу 1:1000 000 — 1 мм2. Отже, всі об'єкти, показані на карті великого масштабу, графічно неможливо відобразити на картах дрібних масштабів. А тому, переходячи до дрібніших масштабів, вибирають лише найважливіші об'єкти місцевості (наприклад, пункти з населенням понад 10 тис. осіб) і такі, що можуть бути зображені в масштабі карти (наприклад, річки довжиною понад 100 км). При цьому спрощують форми об'єктів (вилучають невеликі звивини річок і доріг, випрямляють контури берегових ліній, кордонів тощо).

КАРТОГРАФІЧНІ ПРОЕКЦІЇ. Усі географічні карти створюють у певних картографічних проекціях. Картографічна проекція - це математично визначений спосіб зображення земної поверхні на площині (карті). Реальна земна поверхня дуже складна і не відповідає жодній геометричній фігурі. Щоб відтворити цю поверхню на карті, спочатку її відображають на математично правильній фігурі (кулі), а потім переносять це зображення на площину, ніби проектуючи його.

 

 

Картографічних проекцій є багато, їх об'єднують у групи. Насамперед проекції поділяють за видом допоміжної поверхні, яка використовується для перенесення зображення на площину карти (мал. 14). Розрізняють проекції циліндричні, коли проектування з кулі здійснюється на поверхню циліндра, конічні, коли допоміжною поверхнею є конус, і азимутальні, коли проектують безпосередньо на площину.

СПОТВОРЕННЯ НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Як ви вже знаєте з курсу географії 6 класу, сферичну поверхню глобуса неможливо розгорнути у вигляді площини без розривів і складок. Отже, будь-яка карта має ті чи інші спотворення. Спотворюються довжини ліній, кути, площі і форми географічних об'єктів. Спотворення на карті тим більші, чим більша зображувана на ній поверхня. На штанах місцевості і великомасштабних картах, де зображено невеликі ділянки місцевості, спотворень майже немає, але на дрібномасштабних картах вони бувають дуже великі. А звідси й неоднаковий масштаб довжин і площ об'єктів у різних місцях карти.

При створенні карт доводиться вибирати ту чи іншу картографічну проекцію, яка дає змогу уникнути одного із спотворень чи послабити інше.

Залежно від характеру і розмірів спотворень проекції поділяють на рівнокутні, рівновеликі й довільні. Рівнокутні проекції зберігають без спотворень кути і форми малих об'єктів, проте в них дуже деформуються довжини ліній і площі об'єктів. За картами, створеними в рівнокутній проекції, зручно прокладати маршрути суден і літаків, оскільки виміряні на них кути точно відповідають кутам на місцевості, які можуть фіксуватися приладами.

Рівновеликі проекції не спотворюють площ, але форми об'єктів і кути в них занадто спотворені. Довільні проекції мають усі види спотворень, але вони розподіляються на карті найбільш вигідним чином. Наприклад, є проекції з мінімальними спотвореннями в центральній частині або ж без спотворень уздовж паралелей чи меридіанів.

Для створення географічних карт території України здебільшого застосовують конічну довільну проекцію, в якій немає спотворень довжин ліній уздовж меридіанів. На картах з такою проекцією порівняно мало спотворюються кути і площі, масштаб можна вважати постійним на невеликих відстанях навколо будь-якої точки. Тому на цих картах можна приблизно вимірювати кути, невеликі відстані і площі.

ВИДИ УМОВНИХ ЗНАКІВ. Як ви вже знаєте, для відображення різних географічних об'єктів, явищ і процесів на картах використовують умовні позначення. До них належать умовні знаки, підписи, буквені і цифрові позначення, а також способи картографічного зображення. Розрізняють кілька видів умовних знаків.

Масштабні (або контурні) умовні знаки відображають справжні розміри об'єктів у масштабі карти. Такими знаками є контури лісу, луків, болота, озера тощо. Позамасштабними умовними знаками позначають об'єкти, яких не можна відтворити в масштабі карти. Наприклад, заводи, аеродроми, пам'ятники, колодязі, окремі дерева, населені пункти (їх зображують кружечками - пунсонами).

Пояснювальні умовні знаки доповнюють характеристику об'єкта. Наприклад, стрілка біля знака річки показує напрямок її течії, малюнок листяного чи хвойного дерева в контурі лісу означає переважання тих чи інших порід.

СПОСОБИ КАРТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ. На картах об'єкти, явища і процеси відтворюють різними способами. Спосіб значків застосовують для зображення об'єктів, що не виражаються в масштабі карти. Значки можуть бути геометричними (наприклад місця видобування корисних копалин) або мати вигляд наочних малюнків (якір як символ морського порту).

Способом лінійних знаків відображають на картах лінійні об'єкти: берегову лінію морів, річки, кордони, дороги, трубопроводи. Вони масштабні за своєю довжиною та конфігурацією, але переважно позамасштабні за шириною.

Способом якісного фону відтворюють поділ території на однакові в якісному відношенні частини. Усі частини зафарбовують різними кольорами. Цим способом показують явища і об'єкти, які мають на земній поверхні суцільне поширення, тобто між зображуваними територіальними частинами на карті не може бути білих плям. Так зображують, наприклад, геологічну будову території, ґрунти, природні зони, держави, одиниці адміністративно-територіального поділу тощо.

Спосіб ареалів дає змогу виділити на карті території поширення якихось однорідних явищ. Ареали зображують суцільною чи пунктирною лінією, зафарбуванням, штрихами чи малюнком. Явища, відтворені цим способом, на відміну від тих, які передаються способом якісного фону, не мають суцільного територіального поширення: на карті їх зображують окремими плямами (льодовики, багаторічна мерзлота, болота, заповідники тощо).

Спосіб ізоліній застосовують для відображення явищ, які мають суцільний, безперервний і при цьому більш-менш плавний розподіл на земній поверхні. Ізолінії, як вам відомо, це лінії, що сполучають на картах точки, які на місцевості мають однакові кількісні показники якогось явища. Ізолініями, наприклад, зображують висоту суходолу (горизонталі), глибини морів (ізобати), температуру повітря (ізотерми), кількість опадів, солоність води. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями часто зафарбовують у різні кольори (як рельєф на фізичних картах).

Способом знаків руху передають явища, які переміщуються у просторі (наприклад, напрямки вітрів і течій). Кольором і шириною знаків руху можна охарактеризувати явища — холодні або теплі течії, вітри влітку і взимку.

Спосіб картодіаграми дає можливість відобразити абсолютні значення кількісних показників на окремих територіях. Наприклад, цим способом подають інформацію про кількість населення чи об'єм водних ресурсів в областях України. Діаграми можуть мати вигляд стовпчиків, стрічок, квадратів, кругів або інших геометричних фігур.

Способом картограми подають відносні значення кількісних показників, що стосуються окремих територій. Картограмою відображають, наприклад, середню густоту населення, розраховану на одиницю площі або запаси водних ресурсів, що припадають на одного мешканця в області.

Для картодіаграми та картограми обов'язковою є наявність шкали, що показує, в яких межах змінюються показники.