Загальна характеристика психолого-педагогічного експерименту. Основні компоненти експериментальних досліджень

Відношення між змінними.

В основі побудови сучасної експериментальної психології лежить формула К. Левіна - поведінка є функція особистості і ситуації: B = f (P; S).

Необіхевіорісти ставлять у формулу замість Р (особистість) О (організм), що більш точно, якщо вважати випробуваними не тільки людей, а й тварин, а особистість редукувати до організму.

Як би то не було, більшість фахівців з теорії психологічного експеримента, зокрема МакГіган, вважають, що в психології існують два типи законів: 1) «стимул-відповідь»; 2) «організм-поведінку».

Перший тип законів виявляється в ході експериментального дослідження, коли стимул (задача, ситуація) - це незалежна змінна, а залежна змінна - відповідь випробуваного.

Другий тип законів є продуктом методу систематичного спостереження і вимірювання, оскільки властивостями організму керувати за допомогою психологічних засобів не можна.

В психологічному експерименті часто враховується вплив так званих додаткових змінних, більшість з яких є диференційно- психологічними характеристиками. Отже, є сенс додати в список і «системні» закони, що описують вплив ситуації на поведінку особистості, що володіє певними властивостями. Але в психофізіологічних і психофармакологічних експериментах можна впливати на стан організму, а в ході формуючого експерименту - цілеспрямовано і необоротно змінювати ті чи інші властивості особистості.

У класичному психологічному поведінковому експерименті встановлюється функціональна залежність виду R = f (S),де R - відповідь, a S - ситуація (стимул, задача). Мінлива S систематично варіюється, а детермініруемие нею зміни відповіді випробуваного фіксуються. У ході вивчення проявляються умови, при яких випробуваний веде себе тим чи іншим чином. Результат фіксується у формі лінійної або нелінійної залежності.

Інший тип залежностей символізується як залежність поведінки від лич - ностних властивостей або станів організму випробуваного: R = f (О) або R = f (P).

Досліджується залежність поведінки випробуваного від того чи іншого стану організму (хвороби, втоми, рівня активації, фрустрації потреб і т.д.) або від особистісних властивостей (тривожності, мотивації і т.д.). Дослідження проводяться за участю груп людей, що розрізняються за цією ознакою: властивості або актуального стану.

Природно, ці дві суворі залежності є найпростішими формами відносин між змінними. Можливі більш складні залежності, що встановлюються в конкретному експерименті, зокрема, факторні плани дозволяють виявити залежності виду R = f (S1, S2), коли відповідь випробуваного залежить від двох варійованих параметрів ситуації, а поведінка є функцією стану організму і середовища.

Зупинимося на формулі Левіна. У загальній формі вона виражає ідеал експериментальної психології можливість передбачити поведінку конкретної особистості в певній ситуації. Мінлива «особистість», яка входить до складу цієї формули, навряд чи може розглядатися лише як «додаткова». Традиція необихевиоризма пропонує використовувати термін «проміжна» змінна. Останнім часом за такими «змінними» - властивостями і станами особистості - закріпився термін «змінна - модератор», тобто посередник.

Розглянемо основні можливі варіанти відносин між залежними змінними. Існує, як мінімум, шість видів зв'язку змінних. Перший, він же найпростіший, - відсутність залежності. Графічно він виражається у формі прямої, паралельної осі абсцис на графіку, де по осі абсцис (X) відкладені рівні незалежної змінної. Залежна змінна не чутлива до зміни незалежною. Монотонно зростаюча залежність спостерігається тоді, коли збільшення значень незалежної змінної відповідає зміна залежної змінної. Монотонно спадна залежність спостерігається, якщо збільшенню значень незалежної змінної відповідає зменшення рівня незалежної змінної.

Нелінійна залежність U-образного типу виявляється в більшості експериментів, в яких виявляються особливості психічної регуляції поведінки.

Інвертована U-подібна залежність виходить в численних експериментальних і кореляційних дослідженнях як у психології особистості, мотивації, так і в соціальній психології.

Останній варіант залежності виявляється не так часто, як попередні, - складна квазіперіодичного залежність рівня залежної змінної від рівня незалежної

При виборі способу опису працює «принцип економії». Будь-який простий опис кращий, ніж комплексне, навіть якщо вони однаково успішні. Тому аргументи, поширені у вітчизняних наукових дискусіях типа «Все набагато складніше насправді, чим представляє автор» щонайменше безглузді. Тим більше що ніхто не знає, як «насправді».

Так званий «комплексний опис», «багатовимірне опис» є часто просто спроба піти від вирішення наукової проблеми, спосіб маскування особистої некомпетентності, яку хочуть приховати за плутаниною кореляційних зв'язків і складені формулами, де всі всьому дорівнює.

Загальна характеристика психолого-педагогічного експерименту. Основні компоненти експериментальних досліджень.

Експеримент - це метод наукового пізнання, спрямований на виявлення причинно-наслідкових зв'язків та доведення гіпотези, шляхом цілеспрямованого і контрольованого зміни умов протікання процесів чи явищ.

Метою експерименту є виявлення закономірних зв'язків, тобто стійких, істотних, зв'язків між явищами і процесами. Саме ця мета відрізняє експеримент від інших методів дослідження, які виконують функцію збору емпіричних даних.

Сутність експерименту зводиться до абстрагування, тобто штучного виділення одного боку досліджуваного процесу з усього різноманіття досліджуваних зв'язків (наприклад, вивчення впливу сім'ї на інтелектуальний розвиток дитини, але на його інтелектуальний розвитоквпливають і інші фактори, крім сім'ї).

Одне з основних понять при описі експерименту - змінна. Так називають будь-який реальний умова ситуації, що може бути змінено.(Експериментальні: Незалежна змінна (НП) (Причинний), Залежна змінна (ЗП) (Слідча) і Побічні (Супутні реальні перешкоди): Контрольовані змінні (Зрівнюється), Спонтанні змінні (Неконтрольовані)).

1 За призначенням об’єкта експерименту: природничонаукові (хімічні, біологічні, фізичні), виробничі, педагогічні, соціологічні, економічні тощо.

2 За характером зовнішніх впливів на об’єкт дослідження: речовинні, енергетичні, інформаційні.

3 За характером об’єктів та явищ, що вивчаються в експерименті: технологічні, соціометричні тощо.

4 За структурою об’єктів та явищ, що вивчаються в експерименті: прості та складні.

5 За способом формування умов проведення експерименту: природні та штучні.

6 За організацією проведення експерименту: лабораторні, натурні, польові, виробничі, відкриті або закриті тощо.

7 За характером взаємодії засобу експериментального дослідження з об’єктом дослідження: звичайні та модельні.

8 За типом моделей, що досліджуються в експерименті: матеріальні та розумові.

9 За величинами, що контролюються в експерименті: пасивні та активні.

10 За числом факторів, що варіюються в експерименті: однофакторні та багатофакторні.

11 За метою дослідження: перетворюючі, констатуючі, контролюючі, пошукові, вирішальні.

Експеримент включає такі основні етапи:

1) розроблення плану - програми експерименту;

2) оцінку вимірювання та вибір засобів для проведення експерименту;

3) проведення експерименту;

4) обробку та аналіз експериментальних даних.