Критерії оцінювання знань і вмінь студента (курсанта) по досліджуваній навчальній дисципліні

		Критерії оцінювання
1.	FХ (2)	Студент (курсант) володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнавання й відтворення окремих фактів, елементів, об'єктів «Навчальної дисципліни», що позначаються їм окремими словами або пропозиціями. Студент (курсант) володіє матеріалом на елементарному рівні, викладає його уривчастими пропозиціями, виявляє здатність викласти думка на елементарному рівні розуміння принципів «Навчальної дисципліни».
	Е (3-3-)	Студент (курсант) володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, які представляють не значну частину навчального матеріалу передбаченого програмою «Навчальної дисципліни». Студент (курсант) володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу по навчальній дисциплінівідтворить на репродуктивному рівні.
	D (3)	Студент (курсант) володіє матеріалом, передбаченим загальноосвітньою програмою на рівні, вищому чим початковий, здатний за допомогою екзаменатора логічно відтворити значну його частину. Студент (курсант) може відтворити значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання й розуміння основних положень «Навчальної дисципліни», за допомогою екзаменатора може аналізувати матеріал, порівнювати й робити висновки, виправляти допущені помилки. Студент (курсант) здатний застосовувати свої знання при проектуванніна рівні стандартних ситуацій, приводити окремі власні приклади при підтвердженні певних затверджень.
	С (4)	Студент (курсант) уміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом екзаменатора, у цілому самостійно застосовувати її, виправляти помилки й підбирати аргументи для підтвердження певних думок за допомогою екзаменатора при обґрунтуванні ефективних рішень. Курсант (студент) вільно володіє вивченим обсягом матеріалу передбаченого програмою «Навчальної дисципліни», у тому числі може застосовувати його на практиці; вільно вирішує пропоновані стандартні завдання, самостійно виправляє допущені помилки, підбирає переконливі аргументи при викладі вивченого матеріалу.
	В (4+)	Студент (курсант) виявляє початкові творчі здатності, самостійно оцінює окремі нові факти, явища, ідеї, здатний знаходити джерела інформації й самостійно використовувати їх згідно поставленим цілей при проектуванні. Студент (курсант) вільно висловлює власні думки й відчуття, самостійно оцінює різноманітні явища й факти при проектуванні й функціонуванні, виявляє особисту позицію щодо них. Використовує придбані знання й уміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує особисту позицію, погоджуючи її із загальнолюдськими цінностями.
	А (5)	Студент (курсант) виявляє особисті творчі здатності при дослідженні існуючих аспектів «Навчальної дисципліни», проектуванні прогресивних технологічних процесів для використання на практиці,самостійно розвиває власне розуміння проблем і похилості дослідника.

Тлумачний словник

Агрегат – будь-яка виділена сукупність: від неструктурованої (безліч, конгломерат) до високоорганізованої системи.

Адаптивність – здатність до пристосування.

Алгоритм – система операцій, застосовуваних по строго певних правилах, послідовне виконання яких приводить до рішення завдання.

Альтернатива – варіант, одна із двох або більше можливостей; те, що можна мати, використовувати й т.д. замість чогось.

Аналіз – 1) уявний або реальний поділ цілого на частині; 2) донедавна – синонім наукового дослідження взагалі.

Аналіз SWOT – аналіз сильних і слабких сторін організації, оцінка її можливостей і потенційних погроз (можливості визначаються як щось, що дає організації можливість робити щось нове; погроза – це те, що може завдати шкоди організації, позбавити її існуючих переваг).

Біфуркація – стрибок параметрів системи після критичної розбіжності траєкторії розвитку.

Вид – підрозділ у систематику, що входить до складу вищого розділу – роду.

Бачення – ідеальна картина майбутнього підприємства, що надихає, стимулює й мобілізує.

Віртуальний – можливий, такий, котрий може або повинен виявитися за певних умов.

Зовнішнє середовище - те, що перебуває поза границями системи й взаємодіють із нею.

Граф – 1) символічна діаграма, що складається з безлічі вершин і ребер (дуг), що з'єднують деякі з них (або все); 2) графічна модель структури.

Декомпозиція – 1) операція поділу цілого на частині зі збереженням ознаки підпорядкованості, приналежності; 2) повторний або багаторазовий поділ, у результаті чого виходять розгалужені деревоподібні ієрархічні структури.

Діагностика – установлення й вивчення ознак, що характеризують стан досліджуваного об'єкта, для подання можливих відхилень об'єкта й запобігання порушення нормального режиму його роботи.

Дивергенція – розбіжність ознак організмів у процесі їхньої еволюції.

Дуальность – подвійність, вибір базових підсистем з набору.

Закономірність цілісності – властивість виникнення в системи нових інтегральних якостей, невластивих її елементам.

Ієрархія – спосіб побудови, організації складних систем, при якому частини розташовані по рівнях і всій системі стає багаторівневої, володіючи при цьому властивістю цілісності.

Майно – те, що перебуває в чиєї-або власності.

Институционализация – процес формування різних об'єктів соціальної діяльності як соціальні інститути.

Институционализм – економічне навчання, що приділяє основне значення ролі, що грають інститути в області прийняття й спрямованості економічних рішень, їхньої ефективності.

Интегративностъ – набір системообразующих факторів, серед яких домінують неоднорідність, суперечливість елементів і прагнення їх вступати в коаліції.

Клас – категорія, підрозділ (у різних класифікаціях).

Класифікація – 1) операція віднесення заданого об'єкта до одному із класів, усередині яких об'єкти вважаються нерозрізненими; результат цієї операції; 2) найпростіший вид моделювання.

Коммуникативность – властивість системи, що проявляється в тім, що система не ізольована, вона зв'язана багатьма шляхами із середовищем – складним і неоднорідним утворенням; ця властивість систем сприяє переходу до поняття иерархичности як закономірності побудови миру в цілому.

Конфигуратор – набір різних мов опису досліджуваної системи, достатній для проведення системного аналізу даної проблеми. Визначається природою проблемосодержащей і про-блеморазрешающей систем з метою аналізу.

Конформізм – пристосовництво, пасивне прийняття існуючого порядку речей, що панують думок і т.д.

Концепція – 1) система поглядів, те або інше розуміння явищ, процесів; 2) єдиний, визначальний задум якого-небудь добутку, наукової праці.

Критерій – 1) кошти для винесення судження; стандарт для порівняння; правило для оцінки; 2) міра ступеня близькості до мети; у цьому змісті – модель мети.

Латентний – схований, що зовні не проявляється.

Захід – організована дія або сукупність дій, що мають метою здійснення чого-небудь.

Метод – спосіб пізнання, дослідження явищ природи й громадського життя.

Методологія – сукупність методів, застосовуваних у якій-небудь науці.

Місія - призначення, сенс існування підприємства (формує погляди менеджменту, виражає мети, служить стимулом, допомагає формуванню завдань).

Модель – відображення: цільове; абстрактне або реальне, статичне або динамічне; кінцеве, спрощене, наближене; що має, поряд з безумовно щирим, умовно^-щире, приблизно-щире й помилкове втримування, що реалізується й розвивається в процесі його практичного використання.

Модель складу системи – модель, що описує, з яких підсистем і елементів складається система.

Модель структури системи – модель, що описує всі відносини (зв'язку) між елементами моделі складу системи.

Модель «чорного ящика» – модель, що описує тільки входи й виходи системи, але не внутрішній устрій системи.

Мотив – спонукальна причина, привід до якої-небудь дії; довід на користь чого-небудь.

Мотивація – прагнення людини до досягнення гранично можливих цілей.

Організація – форма об'єднання людей для їхньої спільної діяльності в рамках певної структури.

Орієнтація – 1) спрямованість дій економічного суб'єкта й вибір їм такої спрямованості; 2) спонукання, приписання діяти певним чином.

Відкрита система – система, що обмінюється із зовнішнім середовищем речовиною, енергією й інформацією.

Парадигма – модель постановки, прийнята за зразок або пропонована знову.

Патерналізм – 1) заступницьке відношення держави до своїх громадян, фірми – до своїх працівників; 2) переконання в тім, що держава зобов'язана приймати на себе всі турботи про благоденство своїх громадян.

Планування – одна зі складових частин керування, що укладається в розробці й практичному здійсненні планів, що визначають майбутній стан економічної системи, шляхів, способів і коштів її досягнення.

Поводження – зміна стану системи, результатом якого є деякий результат.

Підсистеми – системи більше низького рівня ієрархії, чим основна система, що вони становлять.

Політики функціональні – стратегії окремих функціональних підрозділів, які випливають зі стратегії підприємства в цілому.

Користування – 1) витяг користі, уживання для своєї потреби; 2) одержання речі на строк за певних умов від власника.

Принцип – основне, вихідне положення якої-небудь теорії; керівна ідея, основне правило діяльності.

Прийняття рішень – цільовий вибір на безлічі альтернатив.

Проблема – 1) проблема розвитку – незадовільний стан системи, зміна якого до кращого є непростою справою; 2) проблема функціонування – задовільний стан системи, збереження якого вимагає постійних і непростих зусиль.

Проблематика – сплетення, клубок проблем, які нерозривно пов'язані із проблемою, що підлягає дозволу.

Проблемна ситуація – така ситуація, коли незадоволеність існуючого положення усвідомлена, але неясно, що варто зробити для його зміни.

Програма – сукупність взаємопов'язаних мір, план дій, спрямованих на досягнення єдиної мети, рішення однієї проблеми.

Проект – 1) система сформульованих у заданих рамках цілей, створюваних або модулируемых для їхньої реалізації фізичних об'єктів, технологічних процесів; технічної й організаційної документації, створеної для них, матеріальних, фінансових, трудових і інших ресурсів, а також управлінських рішень і заходів щодо їхнього виконання; 2) задум, втілений у форму опису, розрахунків, що розкривають сутність задуму й можливість його практичної реалізації.

Профіт центр – структурний підрозділ, діяльність якого безпосередньо пов'язана з виконанням одного або декількох бізнес-проектів організації.

Рівновага – здатність системи зберігати як завгодно довго свій стан при відсутності збурювань зовнішнього середовища.

Розвиток – послідовна зміна станів системи; процес переходу з одного стану в інше, більше зроблене; перехід від старого якісного стану до нового якісного стану (зміна в часі).

Розпорядження – одна з форм наказу про необхідність зробити певні дії.

Регулювання – спосіб керування зі зворотним зв'язком, заснований на виявленні догляду об'єкта із програмної траєкторії й виробленню регулюючого впливу для повернення об'єкта на цю траєкторію.

Ресурси – сукупність природних, трудових, капітальних, оборотних, інформаційних і фінансових коштів.

Рід – у систематику – група, що з'єднує кілька видів, що володіють загальними ознаками.

Самоорганізація – здатність системи формувати структуру, що забезпечує її цілісність і эмерджентность.

Самореалізація – в ієрархії потреб А. Маслоу – вище бажання людини реалізувати свої таланти й здатності.

Самоврядування – спосіб, режим керування підприємством, при якому основні функції керування його діяльністю здійснює саме підприємство без зовнішнього втручання.

Властивості – якості параметрів об'єктів (зовнішній прояв способу одержання знання про об'єкт).

Зв'язок – явище, що забезпечує виникнення й збереження цілісних властивостей системи.

Симптом – сигнал, знак, що дозволяє відрізняти нормальний стан організації від патологічного.

Синдром – стійке сполучення специфічних симптомів.

Синергія – зростання ефективності діяльності в результаті з'єднання окремих частин у єдину систему за рахунок так званого системного ефекту (эмерджентности).

Синтез – 1) уявне або реальне з'єднання частин у єдине ціле; 2) метод пізнання, заснований на першому понятті.

Система – засіб досягнення мети. Основні особливості систем: цілісність, відносна відособленість від навколишнього середовища, наявність зв'язків із середовищем, наявність частин і зв'язків між ними, підпорядкованість зв'язків всієї організації системи деякої мети.

Система цінностей – ідеологічна основа для постановки цілей социотехнических систем; об'єкт системного аналізу на етапі виявлення дійсних цілей осіб, причетних до розв'язуваної проблеми.

Системність – 1) володіння всіма ознаками системи; 2) загальна властивість матерії, форма її здійснення, а отже, невід'ємна властивість людської практики, включаючи мислення.

Системний аналіз – система методів дослідження або проектування складних систем, пошуку, планування й реалізації змін, призначених для ліквідації проблем.

Системний підхід – у цей час розглядається або як одна з ранніх форм системного аналізу, або як початкова фаза сучасного системного аналізу, етап первісного, якісного аналізу проблеми й постановки завдань.

Власність – приналежність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право на таку приналежність і економічні відносини між людьми із приводу приналежності, розділу й переділу об'єктів власності.

Стан – загальносистемні властивості, характеризуемые вхідними й вихідними впливами; це миттєвий зріз, відбиток системи в часі.

Соціалізація – процес засвоєння індивідуумом зразків поводження, психологічних механізмів, соціальних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування індивідуума в даному суспільстві.

Соціальний – суспільний, пов'язаний з життям і відносинами людей у суспільстві.

Стратегія – модель досягнення цілей шляхом раціонального використання всіх можливих ресурсів.

Структура – сукупність зв'язків між частинами системи, що забезпечує цілісність системи й основних її властивостей.

Суб'єкт економічний – особа, що здійснює господарську діяльність.

Тип – вищий підрозділ у систематику тварин, рослин і ін.

Тренд – спрямованість зміни економічних показників, обумовлена шляхом обробки звітних, статистичних даних і встановлення на цій основі тенденцій економічного росту або спаду.

Трофічні процеси – процеси, що регулюють обмін речовиною однієї системи з іншої.

Керування – свідомий цілеспрямований вплив з боку суб'єктів, органів на людей і економічних суб'єктів, здійснюване з метою направити їхньої дії й одержати бажані результати.

Керування змінами – процес прогнозування й планування всіх потенційних змін для детального вивчення, оцінки наслідків, схвалення або відхилення, а також організація моніторингу й координації виконавців, що реалізують зміни.

Керування стратегічне – система дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, шляхом ефективного розподілу ресурсів.

Стабільність – здатність системи вертатися в стан рівноваги після впливу зовнішніх збурювань.

Феномен – незвичайне явище, основа м'яких систем і їхнього самоменеджменту.

Форма – спосіб існування втримування, невіддільний від нього й службовець його вираженням.

Функція – діяльність, зовнішній прояв властивостей системи.

Ціль – суб'єктивний образ (абстрактна модель) неіснуючого, але бажаного стану середовища, що могло б вирішити виниклу проблему.

Цінність – властивість суспільного предмета задовольняти певні потреби соціального об'єкта (людини, групи людей, суспільства).

Центр витрат – структурний підрозділ, що безпосередньо не приносить прибутку, а обслуговує інші підрозділи організації.

Центр фінансового обліку – структурний підрозділ, що здійснює певний набір господарських операцій, виконання яких впливає на прибуток, одержуваний від цього виду діяльності.

Центр фінансової відповідальності – структурний підрозділ (здійснююче операції, кінцева мета яких – максимізація прибутку), здатне відповідати перед керівництвом організації за досягнення поставлених перед ним цілей і дотримувати рівня видатків у межах установлених лімітів.

Елемент – умовно неподільна частина системи, спосіб виділення якої залежить від формулювання цілей аналізу й побудови системи.

Эмерджентность – 1) особливість систем, що складає в тім, що властивості системи не зводяться до сукупності властивостей частин, з яких вона складається, і не виводяться з них; 2) внутрішня цілісність систем; 3) результат, отриманий при функціонуванні самоорганизуемых систем.

Ентропія – міра невизначеності випадкового об'єкта.

 

Література

1. АакерД.А. Стратегічне ринкове керування. – Спб.: Питер, 2002.

2. Акимова Т. А. Теорія організація: Учеб. допомога для вузів. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.

3. Алексєєва М. Б., Балан С. Н. Основи теорії систем і системного аналізу: Учеб. допомога. – Спб.: СПбГИЭУ, 2002.

4. Альтшулер И. П. Практика бізнесу: Записки консультанта. – М.: ИТД «Російська редакція», 2003.

5. Анискин Ю. П., БударовЛ.Ю., ПоповЛ.Н., ПриваловВ.В. Керування інвестиційною активністю / Під ред. Ю. П. Анискина. – М.: ИКФ Омега-Л, 2002.

6. Ансофф И. Стратегічне керування: Пер. с англ. / Науч. ред. і авт. предисл. Л. И. Евенко. – М.: Економіка, 1989.

7. Бєляєв А. А., Коротков Э. М. Системология організації: Підручник. – М.: ИНФРА-М, 2000.

8. Беляцкий Н. П. Інтелектуальна техніка менеджменту: Учеб. допомога. – Мінськ: Нове знання, 2001.

9. Богданов А. А. Загальна організаційна наука (Теологія). Т. 1. – М.: Економіка, 1989.

10. Боумен К. Основи стратегічного менеджменту: Пер. с англ. / Під ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовій. – М.: Банки й біржі, 1997.

11. Боумен К. Стратегія на практиці. – Спб.: Питер, 2003.

12. ВиханскийО.С. Стратегічне керування: Підручник. – М.: Гардарика, 1998.

13. Галенко В. П., Страхова О. А., Файбушевич С. И. Як ефективно управляти організацією? – М.: Бератор-Пресс, 2003.

15. Дак Дж. Д. Монстр змін. Причини успіху й провалу організаційних перетворень. – М.: Альпина Паблишер, 2003.

16. Дженстер П., Хасси Д. Аналіз сильних і слабких сторін компанії: визначення стратегічних можливостей: Пер з англ. – М.: ИД «Вільямс», 2003.

18. Жариков О. Н., Королівська В. И., Чубів С. Н. Системний підхід до керування: Учеб. допомога для вузів. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

20. Іванов Ю. В. Злиття, поглинання й поділ компаній: стратегія й тактика трансформації бізнесу. – М.: Альпина Паблишер, 2001.

21. Іванова Т. Ю., Приходько В. И. Теорія організації. – М.: КНОРУС, 2006.

22. Игнатьева А. В., Максимов М. М. Дослідження систем керування: Учеб. допомога для вузів. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

23. Ісаєв В. В., Немчин А. М. Загальна теорія соціально-економічних систем: Учеб. допомога. – Спб.: Изд. будинок «Бізнес-Преса», 2002.

24. Камерон К., Куинн Р. Діагностика й зміна організаційної культури. – Спб.: Питер, 2001.

25. Кемпбэл Э., Саммерс Л. К. Стратегічний синергизм. Спб.: Питер, 2004.

26. Кит Уорд. Стратегічний управлінський облік: Пер. с англ. – М.: ЗАТ Олімп-Бізнес, 2002.

27. Кныш М. И., ПучковВ.В., ТютиковЮ.П. Стратегічне керування корпораціями. – Спб.: КультИнформПресс, 2002.

28. Коленсо М. Стратегія кайзен для успішних організаційних змін: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2002.

30. Коротков Э. М. Дослідження систем керування. – М.: ТОВ Видавничо-Консалтингове Підприємство «Дека», 2004.

31. Кох Р. Стратегія. Як створювати й використовувати ефективну стратегію. – Спб.: Питер, 2003.

32. Кулагин О. А. Прийняття рішень в організаціях: Учеб. допомога. – Спб.: Вересень, 2001.

33. Лапыгин Ю. Н. Лаптєва Е.Е., Сокольских Е. В. Стратегічна ефективність. – Володимир: ВГПУ, 2003.

34. Лапыгин Ю. Н. Системне керування організацією. – М.: МЭСИ, 2002.

35. ЛатышеваВ.В. Основи соціології й політології. – М.: Гардарика, 2005.

36. Лафта Дж. К. Теорія організацій: Учеб. допомога. – М.: ТК Велби; Проспект, 2003.

37. Люкшиков А. Н. Стратегічний менеджмент: Учеб. допомога для вузів. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

38. Малина.С., Мухін В. И. Дослідження систем керування: Учеб. для вузів. – М.: Видавничий будинок ГУ ВШЭ, 2004.

39. Мащенко В. Е. Системне корпоративне керування. – М.: Сирин, 2003.

40. Меерович М. И., Шпагина Л. И. Технологія творчого мислення: Практична допомога. – Мінськ: Харвест; М.: АСТ, 2000.

41. Менар К. Економіка організацій: Пер. с франц. / Під ред. А. Г. Худокормова. – М.: ИНФРА-М, 1996.

42. Мильнер Б. З. Теорія організації: Підручник. – М.: ИНФРА-М, 2005.

43. Минцберг Г. Структура в кулаку: створення ефективної організації. – Спб.: Питер, 2002.

44. Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. Школи стратегій: Пер. с англ./Під ред. Ю. Н. Каптуревского. – Спб.: Питер, 2000.

45. Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегічний процес: Пер. с англ./Під ред. Ю. Н. Каптуревского. – Спб.: Питер, 2001.

46. МыльникВ.В., Титаренко Б. П., ВолочиенкоВ.А. Системи керування: Учеб. допомога. – М.: Економіка й фінанси, 2002.

47. Ольве Н. – Г., Рій Ж., Вітер М. Оцінка ефективності діяльності компанії: Практичний посібник з використання збалансованої системи показників: Пер. с англ. – М.: ИД «Вільямс», 2003.

48. Організаційне поводження в таблицях і схемах. – М.: Айрис-Прес, 2002.

49. Горіхів С. А., Селезньов В. А. Сучасне корпоративне керування: Проблеми теорії й практики. – М.: МЭСИ, 2004.

50. Панів А. И., Коробейників И. О. Стратегічний менеджмент: Учеб. допомога для вузів. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.

51. Парахина В. Н., Федоренко Т. М. Теорія організації: Учеб. допомога. – М.: КНОРУС, 2006.

52. Перегудів Ф. И., Тарасенко Ф. П. Введення в системний аналіз. – М.: Вища школа, 1989.

53. ПоповС.А. Стратегічне керування: 17-модульна програма для менеджерів «Керування розвитком організації». Модуль 4. – М.: ИНФРА-М, 1999.

54. Портер М. Э. Конкуренція: Пер з англ.; Учеб. допомога. – М.: Видавничий будинок «Вільямс», 2001.

55. ПригожинА.И. Методи розвитку організацій. – М.: МЦФЭР, 2003.

56. Ременников В. В. Розробка управлінського рішення. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

57. РубинштейнМ.Ф., ФирстенбергА.Р. Інтелектуальна організація. Привнеси майбутнє в сьогодення й перетвори творчі ідеї в бізнес-рішення: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2003.

58. Сім нот менеджменту. – М.: ЗАТ «Журнал Експерт», 2001.

59. Смирнов Э. А. Теорія організації. – М.: ИНФРА-М, 2005.

60. Смирнова В. Г. і ін. Організація і її ділове середовище: 17-модульна програма для менеджерів «Керування розвитком організації». Модуль 2. – М.: ИНФРА-М, 2000.

61. Спицнадель В. Н. Основи системного аналізу: Учеб. допомога. – Спб.: Изд. Будинок «Бізнес-Преса», 2000.

62. Стратегічний менеджмент: Учеб.: Пер. с англ. Н. И. Алмазовой. – М.: Проспект, 2003.

63. Стратегічний розвиток організації / Під ред. Ю. Н. Лапыгина. – М.: КНОРУС, 2005.

64. Треньов Н. Н. Стратегічне керування: Учеб. допомога для вузів. – М.: Видавництво ПРІОР, 2003.

65. Керування організаційними системами. – М.: СИНТЕГ, 2001.

67. Федотова Н. Н. Організаційна структура керування підприємством: Учеб. допомога. – М.: ТК Велби, 2003.

68. Фридман М., Трегоу Б. Мистецтво й наука стратегії лідерства: Новий підхід до корпоративного керування: Пер з англ. Е. Богдановой. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004.

69. Хамел Г., Прахалад К. К. Конкуруючи за майбутнє. Створення ринків завтрашнього дня: Пер. с англ. – М.: Олімп-Бізнес, 2002.

70. Шемакин Ю. И. Семантика систем, що самоорганізуються. – М.: Академічний Проект, 2003.

71. Шеметов П. В. Теорія організації: Курс лекцій. – М.: ИНФРА-М; Новосибірськ: Сибірська угода, 2004.

72. Шерехів Ю. И., Глушков А. Н., Мамагулашвили Д. И. Організаційне поводження. – М.: ПЕР СЭ, 2000.

73. Н.А.Пиличев, А.М.Васильєв “Керування сільськогосподарським виробництвом”,1987 р.

74. Ушачев Н.Г. “Керування сільськогосподарським виробництвом”,1999 р.

75. Крушкин Е.Д. Дослідження й моделювання податкових ставок / Е.Д. Крушкин, Н.А. Крушкина. - Одеса: «Лерадрук», 2007. - 68 с.

76. Крушкин Е.Д. Дослідження й керування основною діяльністю підприємства: Учеб. пособ. / Е.Д. Крушкин. - Одеса, 2007. - 308 с.

77. Крушкин Е.Д. Моделювання й оптимізація керування основною діяльністю порту / Е.Д. Крушкин // Розвиток методів керування на транспорті. - Одеса: ОНМУ, 2007. С. 24-52.

78. Крушкін Є.Д. Менеджмент організацій в умовах трансформаційної економіки: Навч. посіб. / Є.Д. Крушкін, В.С. Ніценко. - Одеса: ТОВ «ЛЕРАДРУК», 2007. - Частина 1. - 380 c.

79. Крушкін Є.Д. Менеджмент організацій в умовах трансформаційної економіки: Навч. посіб. / Є.Д. Крушкін, В.С. Ніценко. - Одеса: ТОВ «ЛЕРАДРУК», 2007. - Частина 2. - 322 с.

80. Математичні методи в плануванні галузей і підприємств: Учеб. пособ. / Під ред. І.М. Попова. - М.: «Економіка», 1973. - 375 с.

81. Крушкін Є.Д. Світова валютна система: Навч.-метод. посіб. / Є.Д. Крушкін, В.С. Ніценко, М.М. Костючек та ін.; за ред. Є.Д. Крушкіна. - Одеса: ТОВ «ЛЕРАДРУК», 2007. - 185 с.

82. Крушкин Е.Д., Ниценко В.С., Захарченко О.В. Економічний^-економічні-виробничо-економічні розрахунки й моделювання діяльності організації (підприємства). Монографія. Російській мові. Видавець СВД М.П. Черкасов. ТОВ «Лерадрук». г. Роздельное, вул Леніна,44. 2011 р. - 170 с.

83. В.В. Винников, Е.Д. Крушкин, Е.Д. Быкова. Системи технологій на морському транспорті (перевезення й перевантаження). - 2 видання перероблене й доповнене. - Одеса: Фенікс; Москва: Транслит. 2010. - 576 с.

84. Вильский Г. Б., Гончарів И. Н., Крук Ю. Ю., Крушкин Е. Д.. «Керування морським портом» Одеса: Видавництво "Фенікс", Науково-Практичне видання, ISBN. 438-250-9. УДК 658 + 656.07,4 ББК 65050.9 (4 Укр) М 50. 2010 р. 428 с. Гриф МОН 29.09.10. № 1/ 11-9039

85. Байков Н.Д., Русинов Ф.М. Організація й ефективність виробництва. М. Изд. Московський робітник. 1973 р. 192 с.