Моделювання проблемної ситуації

Якщо уявити собі проблему як ієрархічно впорядковану сукупність питань, то ядром проблемної ситуації є протиріччя. Установити їхню ієрархію й виявити центральне протиріччя вдається, як правило, тільки на рівні теоретичної схеми проблеми.

Найбільш важливі фактори, що визначають процес формулювання проблеми, – це методологічні установки (розмежування старого й нового проблемного знання, що втримується в описі проблемної ситуації) і ціннісні орієнтації, у яких методологічні установки виступають як принципи заборони або норми.

Таким чином, генезис проблеми являє собою послідовну реалізацію наступних процедур:

опис проблемної ситуації (створення вихідної сукупності знань про проблему);

її осмислення й розуміння її опису (установлення змісту проблемної ситуації в структурі людської діяльності);

формування теоретичної схеми проблеми (побудова системи теоретичних конструктів);

формулювання проблеми (співвіднесення теоретичної схеми проблеми зі структурою проблемної ситуації).

Однак на практиці формулювання деяких проблем не завжди дозволяють побачити причину й слідство, та й сама суть проблеми. У цьому випадку під проблемами розуміються протиріччя, що вимагають свого дозволу, складності по подоланню труднощів.

Класифікувати проблеми можна на основі різних явищ реальної дійсності (табл. 12.3).

Таблиця 12.3

Типологія проблем [37]

//

По типології А. И. Пригожина, проблеми підрозділяються на убудованого, соціокультурного й ситуативні, а їхнього формулювання – на назывные, причинно-наслідкові й антитезные (табл. 12.4).

Таблиця 12.4

Матриця організаційних проблем

Убудовані в організації проблеми являють собою наступні протиріччя: між стабільністю організації і її розвитком; між цілями організації й цілями її працівників і т.д. Це сутнісні проблеми, їх ніколи не вдасться вирішити повністю.

Соціокультурні проблеми організації обумовлені зовнішнім середовищем. Це звички, традиції, що встоялися погляди, досвід і т.д. Дані проблеми переборні, але рішення деяких з них тривало за часом (переміняється не одне покоління працівників, перш ніж проблема зникає повністю).

Ситуативні проблеми залежать від ситуації в організації і її оточення, тому вони щораз різні.

Назывные проблеми на слух нагадують скарги й по своїй гостроті й актуальності не дуже значимі.

У причинно-наслідкових типах формулювань присутні й причина проблемної ситуації, і її слідство.

Антитезный тип формулювання фіксує протиріччя і є найрозвиненішому із числа формулювань проблем, оскільки дозволяє формулювати завдання.

Проблема відрізняється від завдання тим, що метод її дозволу часто не має чіткого рішення. Завдання ж вирішується певними науковими методами.

Етапи рішення проблеми розглядаються або у вигляді окремих блоків (формулювання проблеми, підготовка до рішення й саме рішення), або у вигляді докладного порядку етапів, починаючи з постановки цілей і кінчаючи перевіркою ефективності ухваленого рішення вже на стадії реалізації, або більше компактним описом послідовності дій [37]. Але так чи інакше дослідники сходяться в тім, що етапи системного аналізу проблем розвитку організацій включають послідовність дій, представлених на мал. 12.4.

Рис. 12.4. Етапи рішення проблем