Класифікація виховних впливів

Виховні впливи можна класифікувати за видами, враховуючи такі психологічні критерії їх систематизації:

1. За смисловим змістом, який актуалізується, виділяють:

1.1. Тексту вигляді прямого змісту, що оформлений вербально, у словах, на які реагує особистість вихованця. Скажімо, певна вимога як настанова до дії у певній ситуації або як соціально прийнятна оцінка певної ситуації, до якої виробляється ставлення.

1.2. Контекст – виховний вплив, що використовує обставини реальної ситуації, які відіграють роль наочної ілюстрації моделей суспільно схвальної або несхвальної активної людського індивіда), на чому й зосереджується увага вихованця. (Напр., хлопець допомагає мамі нести

покупки: молодець, піклується про неї. Не бажає зменшити сильний звук магнітофона: погано, порушує права на відпочинок навколишніх, яким це може заважати.

1.3. Підтекст — непрямий виховний вплив, як правило, це ситуація, яка має два рівні представленості: зовнішній, що відображається на рівні значень, і внутрішній, смислякого можна усвідомити лише в контексті ширшої педагогічної ситуації. (Напр., вислів "Кожен має право на помилку" може означати заклик вихователя з розуміннямпоставитися до проступку одного з вихованців, а звернення до балакучого учня з пропозицією заступити педагога при поясненні нового завдання означає нагадування йому про необхідність дотримуватися дисципліни.

Ефективність використання виділених різновидів виховного впливу значною мірою зумовлюється віковими й індивідуальними особливостями особистості вихованця як об’єкта впливу, розвитком його інтелектуальної сфери, емоційної вразливості, чутливості до поведінки навколишніх, характерологічними змінними. Так, дошкільнята через незрілістьїхніх інтелектуальних структур, нерозвиненість моральної свідомості найкраще сприймають прямий текстовий впливвихователя у вигляді вимоги, яку навіть не потрібно ілюструвати й аргументувати, оскільки дитина ще не спроможна це сприйняти й усвідомити. У молодшому шкільному віці, коли велику роль у функціонуванні психіки дитини відіграютьнаочно образні пам'ять і мислення, велике значення для вихованців починає відігравати приклад навколишніх або ж літера­турних персонажів. Отже, найдоцільнішими тут стають поряд з текстовими контекстні виховні впливи, які базуються на реальних або художню відтворених зразках. Нарешті, у під­літковому й юнацькому віці, коли у вихованця підвищена емоційна чутливість, посилена розвитком його абстрактно-логічного мислення, тісно пов'язаного зі здатністю людини виявляти неочевидні факти та їхні зв'язки, настає черга засто­совування підтексту, до якого вихованці меншого віку просто не чутливі.

2. За ступенем стимуляції різних типів психічної активності вихованців розрізняють виховні впливи:

2.1. Інтелектуальні, які переважно стимулюють міркування й роздуми особистості щодо обставин її соціального бут­тя, пошуків і усвідомлення смислу власного існування, її особистісну рефлексію. Такі впливи здійснюються з використанням методів переконування (діалог, розпо­відь, доведення, бесіда, диспут).

2.2. Емоційні, тобто такі, які активізують переживання й по­чуття людини як об'єкта виховного впливу, апелюють до її ставлення до самої себе й до ціннісних орієнтацій, ідеалів і життєвих переконань (методи переконування, творення виховних ситуацій, рольова гра, змагання).

2.3. Вольові, спрямовані на активізацію й розвиток саморегулятивної активності вихованця як суб'єкта власної життєдіяльності (доцільними тут є привчання, метод вправ (доручень), метод прикладу, система перспектив­них ліній).

3. За психічними станами, які викликаються у вихованця, виховні впливи можна поділити на такі, що фасилітують (посилюють) або інгібують (пригнічують) активність вихованця, мобілізують його сили або ж астенізують його.

Фасилітуючий вплив — це стимулюючий вплив актив­ності вихователя на вихованця, внаслідок якого поведін­ка останнього стає вільнішою, більш невимушеною й продуктивнішою порівняно з її попередніми проявами. За таких умов дитина, як правило, переживає стан радості,піднесеності, відчуває приплив сил і бажання активних дій. Серед методів виховання такий стимулюючий ефект мають, насамперед, схвалення, заохочування, підбадьорювання, творення ситуації успіху, система перспективних ліній.

Інгібіційний вплив, навпаки, обмежує, пригнічує, гальмує активність дитини. Найчастіше інгібіційний ефект мають різного роду категоричні заборони, погрози, загрози покарання, здійснення його та інші методи впливу, орієнтовані на генерування у вихованця почуття страху або переживання ним власної неспроможності, неповноцінності та безсилля. Типовою ситуацією створення пригніченого стану вихованця як наслідку педагогічної некомпетентності є перенесення оцінки поведінки дитини в конкретній ситуації на оцінку її особистості в цілому.

4. За формою організації виховного процесу виховні впливиможуть бути:

4.1. Індивідуальними, розрахованими на конкретного вихованця.

4.2. Гуртовими, зорієнтованими на виховну роботу з невеликою групою дітей, об'єднаних на основі певних інтересів.

4.3. Масовими, у яких передбачається участь великої кількостіучнів.

5. За інтенсивністю і складністю впливу розрізняють такі впливи:

5.1. Психологічно сильний вплив усвідомлюється людиною, збуджує її емоційні переживання, спонукає до зміникоригування поведінки.

5.2. Психологічно слабкий вплив вихованець не усвідомлює емоційно не переживає їх, він не викликає зміни його поведінки. Зазвичай такий вплив є наслідком недостатнього врахування вихователем віку, статі, досягнутого вихованцями рівня особистісного розвитку, їхніх значущих потреб і актуального психологічного стану.

6. За простотою — складністю виховного впливу розра­ють виховні дії, які можуть охоплювати більшу або меншу рівнів відображення людиною дійсності, починаючи від психофізіологічного й закінчуючи особистісним.