Структура платіжного балансу

Платіжний баланс як інструмент державного регулювання ЗЕД

Основними показниками, які кількісно і якісно характеризують стан зовнішніх економічних зв'язків у країні, є платіжний баланс країни, торговельний ба­ланс, баланс послуг і некомерційних платежів, поточний платі­жний баланс, баланс руху капіталів, офіційні валютні резерви країни.

Платіжний баланс є одним з найпоширеніших видів балансів у міжнародних розрахунках і якнайбільше відображає стан зовні­шньоекономічних зв'язків країни. Практично лише на ос­нові вивчення платіжного балансу уряд спроможний зрозуміти основні макроекономічні проблеми не тільки з точки зору своїх чисто національних інтересів, а й з точки зору численних зв'язків країни з міжнародною економікою загалом.

Тому платіжний баланс — це ще й статистичний звіт, у якому в систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовніш­ньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

Платіжний баланс — співвідношення між валютними надходженнями у країну та зарубіжними платежами, які держа­ва зобов'язана сплачувати протягом певного часу, тобто це — статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяль­ності країни за певний період, як правило, за рік.

Активний платіжний баланс (активне сальдо пла­тіжного балансу) — коли надходження у країну перевищують зарубіжні платежі країни.

Пасивний платіжний баланс (пасивне сальдо платіжно­го балансу) — коли зарубіжні платежі країни перевищують над­ходження у країну.

Структура платіжного балансу представлена у табл.. 2.2.

Таблиця 2.2.

Структура платіжного балансу

Рахунок платіж­ного балансу	Кредит (надходження грошей)	Дебет (витрати грошей)	Сальдо
Торговельний баланс	Виручка від експо­рту товарів	Витрати на ім­порт товарів
Баланс послуг	Виручка від на­дання послуг іно­земним суб'єктам ЗЕД	Оплата послуг, одержаних від іноземних суб'єктів ЗЕД
Баланс некомерційних по­слуг	Виручка від на­дання некомерційних послуг	Оплата некомерційних послуг
Поточний пла­тіжний баланс			ЧЕ (чистий екс­порт)
Баланс руху капіталів	Імпорт капіталу	Експорт капі­талу	ЧЕК (чистий екс­порт капіталу)
Офіційні ва­лютні резерви	Збільшення валю­тних резервів за­рубіжних країн	Збільшення ва­лютних резер­вів країни	К (Сальдо рахунку валютних резер­вів)

 

1. Торговельний баланс відображає експорт та імпорт товарів: товарний експорт (знак "+"), товарний імпорт (знак "-").

2. Баланс послуг та некомерційних платежів складається з:

è експорту та імпорту послуг (оплата перевезень, сервісу, ту­ризму, патентів тощо);

è доходів від зарубіжних інвестицій країни (надходжень) і доходів від іноземних інвестицій на території цієї країни (пла­тежів);

è односторонніх трансфертів, некомерційних платежів (ви­трат на утримання дипкорпусу, іноземної гуманітарної допомоги, грошових переказів за кордон, кредиту без повернення тощо).

Сума першого та другого розділів (частин) платіжного балан­су становить поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій).

3. Баланс руху капіталів характеризує приплив і відплив капіталів як довгострокового, так і короткострокового характеру.

Довгострокові операції: купівля та продаж цінних паперів (портфельні інвестиції); прямі інвестиції (купівля машин, обладнання тощо); надання та погашення довгострокових кредитів;

Короткостроковий капітал — високоліквідні засоби (поточ­ні рахунки іноземців у певній країні, казначейські векселі та ін.).

Поточний платіжний баланс та баланс руху капіталів взаємо­пов'язані. Коли країна опиняється перед дефіцитом поточного платіжного балансу, це означає, що витрати на імпорт переви­щують доходи від експорту. Фінансування дефіциту можна ви­рішити за рахунок продажу активів і одержання позик у такому обсязі, що приплив капіталу перевищує його відплив. І навпаки, в разі активного поточного платіжного балансу його надлишкові кошти будуть використані для придбання нерухомості або на­дання позик для інших країн.

4. Баланс золотовалютних ресурсів відображає:

è використання офіційних золотовалютних резервів, тобто ресурсів, що знаходяться у розпорядженні центрального банку (зменшення "+", збільшення "-");

è зміни у зобов'язаннях країни перед іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями (зменшення "+", збільшення "-").

Золотовалютні резерви — це високоліквідні фінансові активи, що перебувають у розпорядженні цен­трального банку країни і, як правило, розміщуються за межами держави.

До таких активів відноситься:

- монетарне золото;

- вільноконвертована іноземна валюта;

- депо­зити, які розміщуються в банках з рейтингом не нижче інвестиційного;

- цінні папери інвестиційного класу, емітовані нерезиден­тами та ін.

Ці резерви використовуються для регулювання незбалансова-ності платіжного балансу з поточних операцій та руху капіталів, а також для забезпечення стабільності валютного курсу. Резервні активи, на відміну від інших статей фінансового рахунка, знахо­дяться під прямим контролем держави і можуть використовува­тися нею для досягнення цілей економічної політики. Для збала­нсованості економіки валютні запаси країни, з одного боку, не повинні бути меншими тримісячного обсягу експорту держави, а з другого — вони повинні бути більшими від обсягу імпорту за півріччя.

Якщо у сфері міжнародних економічних відносин країна заро­била менше валюти ніж витратила, то ця нестача надходжень іно­земної валюти компенсується з офіційних валютних резервів. Та­ким чином сальдо поточного платіжного балансу плюс сальдо балансу руху капіталів у сумі повинні дорівнювати нулю.

Заходи держави щодо усунення диспропорцій платіжного балансу:

è валютна інтервенція — продаж центральним банком зо­лота та інших золотовалютних резервів;

è залучення нових іноземних кредитів;

è регулювання зовнішнього боргу;

è прямий контроль над зовнішньоекономічними операціями (регламентація імпорту та експорту, ліцензування, квотування, митні тарифи, збори тощо);

è стимулювання експортного виробництва;

è залучення іноземного капіталу;

è зміна валютного курсу;

è усунення бартеру;

è зміна внутрішньої фіскальної та монетарної політики (антиінфляційні заходи, зміна ставок облікового процента тощо).