Крайнім проявом нерівності в розподілі доходів є бідність

Зазначимо закономірність: за нерівного розподілу доходів середній дохід завжди перевищує медіанний дохід.

Крива Лоренца наочно відображає фактичний розподіл населення за доходами (частку доходу, що припадає на різні групи населення). Графік цієї кривої ілюструє ступінь нерівності в розподілі доходів: по вертикалі показана кумулятивна частка доходів (від 0 до 100 %), по горизонталі — кумулятивна частка населення, яка отримує ці доходи, також від 0 до 100 %.

Повну рівність відображає бісектриса, тобто крива повної рівноваги. Якщо доходи розподіляються абсолютно нерівно, тоді крива складатиметься із двох секцій, які утворюють прямий кут.

Крайнім проявом нерівності в розподілі доходів є бідність.

Бідність визначається як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

Рис. Крива Лоренца для України (2000 р.)

У світовій практиці існують різні погляди на причини бідності:

1. результат нерівних соціально-економічних умов: погане харчування, несприятливе оточення, низький рівень викладання в школах, які відвідують діти бідних, дискримінацією при працевлаштуванні та іншими чинниками.

2. суб’єктивний чинник: наслідок поганого пристосування індивідів до умов соціального життя, тобто поведінки, яка залежить від самої людини і яку вона сама ж може змінити.

Перший чинник є аргументом здійснення активної соціальної політики, що передбачає або підтримку доходів, або коригування умов, які породжують бідність. Проте підтримка людей, які не хочуть працювати, лише розбещує їх, що призводить до зменшення у них стимулів до ефективної праці. Такий погляд вимагає від влади згортати соціальні програми підтримки людей з низькими доходами.

Концепції визначення бідності:

1) абсолютна концепція – ґрунтується на чіткому встановленні мінімального рівня основних потреб, тобто фіксує межі бідності і встановлює систему індикаторів для аналізу рівня бідності. (США, Англія, Австралія (англо-саксонські країни) та в деяких країнах Східної Європи (Росія, Білорусь);

2) відносна концепція. Країни Західної Європи прийняли поняття відносної бідності: бідними вважаються люди або їх сім’ї, рівень життя яких значно нижче за рівень життя більшості населення, тобто нижче за певний поріг, деяке процентне відношення від визнаного нормальним рівня життя. Недолік - неможливо ідентифікувати поріг бідності;

3) суб’єктивна концепція – здійснюється на основі оцінок самих респондентів, який визначають межу бідності самостійно, стосовно своїх потреб.

Аналіз профілів бідності практично в усіх країнах колишнього СРСР за різними критеріями засвідчив, що серед соціальних категорій найбільш вразливими з погляду бідності є: селяни; особи з початковою освітою або без освіти; неповні сім’ї з дітьми та багатодітні домогосподарства; домогосподарства, до складу яких входять безробітні; домогосподарства, які очолюють біженці; домогосподарства з дітьми мають вищі ризики бідності порівняно з домогосподарствами, які складаються з осіб похилого віку.

Наявність у складі домогосподарств осіб з вищою освітою значно зменшує ризик бідності.