Виконання будівельних робіт

Перелічити основні види будівельних робіт? Особливості виконання будівельних робіт.

За призначенням усі будівлі поділяють на житлові (будинки квартирного типу, гуртожитки, готелі), громадські (театри, клуби, школи, лікарні, магазини тощо), промислові (корпуси цехів заводів і фабрик, електростанції тощо), сільськогосподарські (свинарники, корівники, птахоферми тощо).

Для спорудження будівель застосовують різні природні або штучні будівельні матеріали. Залежно від виду матеріалу, з якого зроблено стіни, виділяють будинки кам'яні, бетонні, залізобетонні, дерев'яні тощо.

За кількістю поверхів будівлі бувають одно- і багатоповерхові. Будинки, які мають 12 і більше поверхів, називають висотними. Кожен будинок повинен відповідати певним експлуатаційним вимогам: бути міцним, довговічним і вогнестійким, простим за конструкцією і красивим зовні та зсередини, зручним в експлуатації тощо.

Сукупність показників довговічності будинку та вогнестійкості конструкцій характеризують його капітальність. Залежно від капітальності, народногосподарського призначення та місця розміщення виділяють чотири класи будівель.

До першого класу належать будівлі громадського призначення (театри, клуби, палаци культури, готелі тощо), здебільшого споруджувані у великих містах та обласних центрах. Такі будівлі повинні відповідати найвищим вимогам: довговічність стін без втрати необхідних експлуатаційних якостей має бути розрахована більш як на 100 років, зовнішні та внутрішні поверхні повинні бути високоякісно опоряджені.

До другого класу належать житлові та промислові будівлі зі строком експлуатації 50—100 років, їх споруджують в містах та робітничих селищах. Опорядження поверхонь повинно відповідати середнім вимогам.

До третього класу належать житлові, сільськогосподарські та малі промислові будівлі зі строком експлуатації 20—50 років, які споруджують в районних центрах, малих містах та селах. Опорядження поверхонь повинно бути простим.

До четвертого класу належать будівлі, які мають не більше двох поверхів, з мінімальними вимогами до них і простим опорядженням поверхонь.

Не класифікуються тимчасові будівлі (склади, сараї тощо) зі строком експлуатації до 5 років.

Основні частини будівлі

Будівля складається з окремих конструктивних елементів (частин). Кожна частина має своє призначення і залежно від цього її виготовляють з відповідних матеріалів: цегли, бетону, залізобетону, деревини, металу, скла тощо. До основних конструктивних елементів будівель належать фундаменти, стіни, перекриття, перегородки, дах, сходи, вікна, двері тощо (рис. 1).

Залежно від сприймання навантаження виділяють несучі та захисні конструкції. Несучі конструкції (фундамент, перекриття, стіни), крім власної маси, здатні сприймати й інші тимчасові та постійні навантаження. Захисні конструкції (перегородки, двері, вікна) ніяких навантажень, крім власної маси, не несуть і призначені для поділу будівлі на окремі приміщення та захисту їх від навколишнього середовища.

За ступенем вогнестійкості конструкції бувають спалимі, важкоспалимі і неспалимі. Щоб запобігти розповсюдженню вогню в разі виникнення пожежі, у будівлях влаштовують протипожежні стіни, які розрізують всю будівлю по вертикалі і виступають над рівнем даху не менш як на 0,7 м. Для запобігання розповсюдженню вогню у вертикальному напрямі в багатоповерхових будинках влаштовують вогнестійкі перекриття.

Захисні конструкції будівель і перекриття слід розраховувати на термічний опір, звукопроникність, міцність, стійкість та інші показники якості. Захисні конструкції повинні добре зберігати тепло в холодний період року, бути теплоємними, мати низький коефіцієнт звуко- і повітропроникності тощо.

Основи та фундаменти. Ґрунт, який може без додаткового зміцнення сприймати масу будівлі з усіма навантаженнями на неї, називають природною основою. Якщо ґрунт неміцний, то під фундаментом влаштовують штучну основу з виару зволоженого піску (піщана подушка) або забивають дерев'яні, залізобетонні чи металеві палі. Основа завжди повинна бути міцною і нерухомою. Підземну частину будівлі, що сприймає на себе всі навантаження і передає їх на основу, називають фундаментом.

Рис 1 Розріз будинку та його частини

1 — фундамент 2 — зовнішня стіна 3 — міжповерхове перекриття, 4 — внутрішня стіна 5 — двері 6 — вінце вий карниз 7 — дах 8 — перегородка 9 - вікно 10 — сходовий марш 11— сходова площадка 12— цоколь

Виділяють фундаменти стрічкові й стовпчасті. Стрічкові фундаменти закладають у вигляді суцільних смуг під капітальними (несучими) стінами. Стовпчасті фундаменти застосовують у житлових та промислових будівлях під колонами І окремими стояками. Споруджують фундаменти з бутового каменю, бутобетону або залізобетону Няні дуже широко застосовують збірні фундаменти з бетонних і залізобетонних елементів заводського виготовлення.

Для захисту стін будівлі від вологи, що може просочуватись з ґрунту, у цокольній частині її на висоті 15— 20 см від рівня землі влаштовують гідроізоляційний шар з толю або руберойду Якщо в будівлі є підвал, то зовнішню поверхню його стін вкривають шаром бітуму Для надійного захисту фундаменту від стічних вод по периметру будівлі на поверхні землі роблять вимощення.

Стіни і перегородки. Стіни поділяють на зовнішні та внутрішні. Зовнішні стіни призначені для захисту приміщень від атмосферних впливів, внутрішні стіни — для поділу будівлі на менші об'єми. Стіни водночас з виконанням захисних функцій е опорою для перекриття, даху та інших частин будівлі. Верхня частина стін (під дахом) закінчується вінцевим карнизом, що виступає за межі площини стіни. Карниз захищає стіни від зволоження під час дощу, а також є декоративною частиною. З цією самою метою в багатоповерхових будинках роблять міжповерхові карнизи або пояски. Будують стіни з штучних або природних кам'яних матеріалів: глиняної чи силікатної цегли, силікатних, керамічних або бетонних блоків, залізобетонних панелей, вапняків, туфів, черепашників тощо. Поверхні стін будівлі з декоративною метою штукатурять, фарбують або облицьовують керамічними плитками.

Перегородки, поділяють внутрішній простір будівлі на окремі приміщення, їх роблять з гіпсових панелей або штучних матеріалів: цегли, шлакобетонного каменю, гіпсових блоків, деревини тощо.

У сільській місцевості для стін та перегородок можна використовувати місцеві матеріали: глино- та шлакобетон, саманний камінь, очерет, соломіт, торфоплити.

Перекриття. Залежно від розміщення перекриття може бути підвальним, міжповерховим або горищним.

Підвальне перекриття відокремлює приміщення підвалу від першого поверху. Щоб захистити житлові, службові та інші приміщення від вологи, яка може проникати з підвалу, перекриття роблять з водонепроникного матеріалу або прокладають шар гідроізоляції.

Міжповерхові перекриття відокремлюють приміщення з майже однаковою температурою та вологістю повітря, тому гідроізоляційний шар застосовують рідко. Проте в цих перекриттях обов'язково повинна бути належна звукоізоляція, щоб запобігти поширенню звуків з одного поверху на інший.

Горищне перекриття відокремлює тепле приміщення від холодного горища, воно повинно мати шар теплоізоляційного матеріалу.

Несучою частиною перекриття, через яку передаються навантаження на стіни від маси устаткування, людей, меблів тощо, є залізобетонні плити (панелі), металеві, залізобетонні або дерев'яні балки. У сучасному великопанельному будівництві найширше застосовують залізобетонні панелі, які за конструкцією бувають суцільні, замкнутопорожнисті, шатрові, ребристі тощо. На залізобетонні панелі перекриття укладають звукоізоляційний шар з фібролітових плит або інших матеріалів, а на нього підлогу. Підлоги бувають дощані, паркетні, плиткові, бетонні, з лінолеуму та інших матеріалів. Нижню площину перекриття (стелю) штукатурять або опоряджують безпісковою накривкою і потім фарбують або обклеюють шпалерами.

Дахи. Залежно від конструкції будівлі дах може бути одно-, дво-, чотирисхилий, шатрової форми тощо. Дах захищає будівлю від опадів. Несучою його частиною є дерев'яні, металеві або залізобетонні крокви, що спираються на вкладені поверх стін балки (мауерлату) По кроквах укладають рейки або дошки, а по них черепицю, азбофанеру, покрівельну сталь, руберойд тощо. Покриття повинно бути водонепроникним та довговічним,

У великопанельних будівлях застосовують безгорищні дахи з залізобетонних панелей, які укладають під певним кутом до горизонту, щоб з них стікали атмосферні опади. Зовні такий дах покривають гідроізоляційним шаром.

Сходи призначені для сполучення між поверхами, їх розміщують у сходовій клітці будівлі. Сходи складаються з східців та площадок. Ряд східців між двома площадками називають сходовим маршем. Східці спираються на похило розміщені дерев'яні, залізобетонні або металеві балки, які називають косоурами. Сходи можуть бути дерев'яні, сталеві, з кам'яними або бетонними східцями, що спираються на сталеві чи залізобетонні косоури, а також у вигляді збірного залізобетонного маршу. Остання конструкція сходів нині дуже поширена.

Вікна і двері. Розміри і конструкцію вікна вибирають залежно від площі приміщення та архітектурних вимог до будівлі. Віконний блок складається з трьох конструктивних елементів: коробки, рами та підвіконника. У житлах рами роблять подвійні: зовнішні і внутрішні. Крім того, вони можуть бути глухі (що не відкриваються), або стулкові. Коробки, віконні рами та підвіконники виготовляють з деревини, металу, бетону, залізобетону, скла та інших матеріалів.

Двері бувають зовнішні і внутрішні. Дверний блок складається з коробки і дверного полотна. Залежно від кількості полотен виділяють однопільні, двопільні та полуторні двері. Розміри дверей вибирають залежно від розмірів і призначення приміщень. Виготовляють їх з деревини, металу, скла та інших матеріалів.

Виконання будівельних робіт

Споруджують будівлі відповідно до затвердженого проекту та генерального плану забудови району робітники різних професій. Вони мають виконати цілий комплекс будівельних робіт: земляних, кам'яних, теслярських, монтажних, санітарно-технічннх, опоряджувальних тощо. Більшість робіт виконують за допомогою машин та механізмів, застосовуючи збірні конструкції заводського виготовлення. Це полегшує працю робітників і значно прискорює темпи будівництва.

Для перевезення будівельних матеріалів з заводів і складів до об'єкта будівництва, а також переміщення їх у межах будівельного майданчика застосовують різні засоби транспорту. Виділяють горизонтальний і вертикальний транспорт. До горизонтального транспорту належить річковий, залізничний і автомобільний, а до вертикального — крани, елеватори, піднімачі тощо. Для транспортування матеріалів на незначні відстані до будівельного майданчика здебільшого застосовують вантажні автомобілі загального або спеціального призначення: бортові, автосамоскиди, панелевози, фермовози, цементовози тощо.

Вантажні роботи на будівництві виконують за допомогою автокранів, екскаваторів, драглайнів, автонавантажувачів, транспортерів.

До початку роботи необхідно обладнати будівельний майданчик і організувати на ньому роботу так» щоб вона йшла без зривів, простоїв і в певній технологічній послідовності. З цією метою на будівельному майданчику споруджують склади для зберігання матеріалів, майстерні, розчинні та бетонні вузли, приміщення для обігрівання робітників, влаштовують під'їзні шляхи тощо.

Після цього розмічають контури майбутньої будівлі на місцевості і приступають до виконання земляних робіт. До земляних робіт належать: планування майданчика, риття котлованів або траншей під фундаменти, риття траншей для прокладання водопроводу, каналізації, кабелів тощо. Котлован риють, коли будинок має підвальне приміщення. Якщо підвального приміщення немає, то під фундаменти риють лише траншею, ширина якої залежить від ширини фундаменту.

Всі основні земляні роботи виконують за допомогою машин і лише незначні за обсягом вручну. Котловани і траншеї риють переважно екскаваторами, для риття траншей застосовують також канавокопачі, а для планування будівельного майданчика — бульдозери.

Підготувавши основу, починають укладати фундаменти, потім стіни підвалів самої споруди. Водночас із стінами споруджують міжповерхові перекриття, перегородки, окремі опори та інші конструкції. Роботи, пов'язані з кладкою конструкцій з каменю правильної або неправильної форми, називають кам'яними. Виконують такі роботи муляри. Кладку з каменів неправильної форми називають бутовою. Вона може виконуватись «під залив» і «під лопатку». Цю кладку застосовують здебільшого для влаштування фундаментів І стін підвалів. Для кладки «під залив» за формою конструкції влаштовують траншею або дерев'яну опалубку, пошарово заповнюють її бутом і заливають рідким розчином. Коли розчин затужавіє, опалубку знімають. При бутовій кладці «під лопатку» камені укладають поштучно на шар густого розчину з перев'язуванням вертикальних швів.

Для кладки з каменів правильної форми застосовують глиняну або силікатну цеглу, пустотілі керамічні або шлакобетонні камені, гіпсові плити, камені з вапняку, черепашнику, туфів. Штучні камені правильної форми укладають на шар розчину горизонтальними рядами з обов'язковим перев'язуванням вертикальних швів. Існує кілька систем перев'язування швів: ціпна, чотирирядна, багаторядна тощо.

Щоб збільшити міцність будівельних конструкцій, їх виготовляють Із залізобетону. Залежно від місця виготовлення залізобетонні конструкції бувають монолітні і збірні. Монолітні конструкції виготовляють безпосередньо на будівельному майданчику. Роботи, пов'язані з влаштуванням бетонних і залізобетонних конструкцій, називають бетонними,

Залізобетонну конструкцію виготовляють у спеціальній опалубці, яку роблять за формою конструкції. Опалубка може бути дерев'яна або металева. Після встановлення опалубки її заповнюють арматурою у вигляді сітки або каркасу. Арматурні сітки або каркаси виготовляють з кусків круглої сталі і дроту, які з'єднують електрозварюванням. Роботи з виготовлення і встановлення арматури називають арматурними.

Після встановлення арматури опалубку заповнюють бетонною сумішшю і ущільнюють її вібраторами. Бетонну суміш виготовляють з щебеню, піску, цементу і води у бетоновмішувачах безпосередньо на будівельному майданчику або привозять готову з центрального бетонного вузла. Коли бетон затвердне, опалубку знімають, а конструкція залишається на місці.

Більш ефективним є застосування збірних залізобетонних конструкцій, виготовлених на заводі або полігоні і доставлених відповідним транспортом на будівельний майданчик. Нині майже 60—70 % житлових і промислових будівель споруджують із збірного залізобетону. Роботи, пов'язані з монтажем будинків із збірних конструкцій, називають монтажними. Монтаж будинку починають з встановлення фундаментів стаканного типу, колон, балок підвалу, укладання плит підвального перекриття. Всі деталі з'єднують між собою електрозварюванням. Потім так само монтують каркас, перекриття і дах всієї будівлі-Панелі стін приварюють до каркасу.

Якщо будинок дерев'яний, то стіни, перегородки, перекриття, дах та інші конструкції виконують теслярі. Вони зводять дах, встановлюють дерев'яні перегородки, віконні та дверні блоки, настилають дощані підлоги. Роботи, пов'язані з влаштуванням дерев'яних конструкцій, називають дерев'яними.

Дерев'яні роботи поділяють на столярні і теслярські. До столярних належать роботи, пов'язані з чистою обробкою деревини (стругання, фугування тощо) і з'єднання окремих деталей на клею. Так виготовляють вбудовані меблі, віконні й дверні блоки. При теслярських роботах (влаштування даху, опалубки, настилання підлоги тощо) чистота обробки деревини не потрібна. При цьому заготовлені дерев'яні деталі з'єднують між собою цвяхами або спеціальними врубками. Усі основні роботи з обробки деревини (фрезерування, свердління тощо) виконують механізмами.

Щоб прискорити будівництво в зведених поверхах, паралельно монтують електропроводку та санітарно-технічне устаткування.

Після зведення даху і закінчення всіх загальнобудівельних, санітарно-технічних та електромонтажних робіт починають опоряджувальні роботи, які здебільшого виконують у такій послідовності. Спочатку замазують шви між залізобетонними плитами перекриття, потім затирають цементною сумішшю стелі, штукатурять або обшивають листами сухої штукатурки стіни, настилають дощаті підлоги і, якщо потрібно, облицьовують плитками стіни та підлоги (у санвузлах, ванних кімнатах, кухнях тощо). Після цього столярні вироби і обштукатурені поверхні підготовляють до фарбування, а стелі фарбують. Настилають паркетні підлоги, прибивають плінтуси, остаточно фарбують стіни і столярні вироби та стругають, ретельно шліфують і натирають паркетні підлоги. Навколо спорудженої будівлі планують територію, асфальтують доріжки, висаджують декоративні кущі та дерева.

Закінчену будівлю обов'язково потрібно здати спеціальній комісії. Приймаючи будівлю, комісія керується спеціальним збірником, в якому подано технічні умови на виконання всіх видів будівельних робіт.

Список використаної літератури

1. Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк., 1984.— 176 с.

2. Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

3. Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155 с.

4. Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.: Стройиздат, 1989.— 273 с.

5. Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.