Розкрийте сутність підходу до розгляду організації як системи. Дайте визначення та опишіть характерні риси системи. Наведіть приклади

Наведіть відомі вам визначення поняття управління. Намалюйте схематично процес управління і вкажіть при яких умовах правління можна вважати реальним процесом. Наведіть приклади.

Термін "управління" у буквальному розумінні означає діяльність з керівництва чимось.

У найширшому розумінні поняття «управління» - це цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої тех­нології для досягнення поставленої мети.

Управління в широкому розумінні - це загальна система відносин і явищ управління в природі та суспільстві, у вузькому - це технологічна організація об'єкта управління.

 

Найпростіша структурна схема управління

Загальна схема процесу управління

Розуміння процесу управління як діяльності, причому не однозначно визначеної, а такої, що має свою внутрішню, побудовану на началах послідовності окремих дій структуру. Дані загальнонаукові позиції можуть і повинні бути використані з метою процесуальної характеристики соціального управління.

Під процесом соціального управління можна розуміти загальне виявлення його функціонування. Так, наприклад, його характеризують саме як дію системи управління, як хід реалізації його управлінських функцій, як динамічну характеристику соціального управління. Інакше кажучи, процес управління – це функціонування системи соціального управління.

В процесі управління діють і взаємодіють елементи механізму та елементи структури управління. Тому процес управління означає виникнення якісно нових ознак у системи управління, які не можна виявити при аналізі управління в статиці. В процесі управління найбільш повно реалізуються основні риси управління, такі, зокрема, як системність, комплексність.

При аналізі процесу управління вивчається система управління з урахуванням фактора часу та фактора строків. Це надзвичайно важливий момент, що серйозно "трансформує" багато аспектів управління.

При аналізі процесів управління досліджуються цикли управління, які мають свій власний зміст.

Процеси управління порівняно з іншими ділянками системи управління носять більш творчий характер. У них більше елементів мистецтва. Тут важче знайти якісь суворі принципи, і великого значення набуває фактор ситуації. Саме ця ділянка системи управління дала підстави для постановки проблеми: що ж таке управління – наука чи мистецтво?

 

 

Розкрийте сутність підходу до розгляду організації як системи. Дайте визначення та опишіть характерні риси системи. Наведіть приклади.

Системна методологія у менеджменті отримала визнання та значне поширення вже в другій половині XX ст. Науково-технічний прогрес, що дав могутній поштовх автоматизації виробничих процесів, став впливати й на процеси управління.

Системний підхід увійшов до теорії організації як особлива методологія наукового аналізу і мислення. Здатність до системного мислення стала однією з вимог, що висуваються до сучасного керівника. Сутність системного підходу в менеджменті полягає в уявленні про організацію як про систему. Система, за визначенням багатьох авторів, — це сукупність взаємопов'язаних елементів. Характерною особливістю такої сукупності є те, що її властивості як системи не зводяться до простої суми властивостей вхідних елементів.

Якість організації системи зазвичай виражається в ефекті синергії. Він виявляється в тому, що результат функціонування системи в цілому є вищим, ніж сума однойменних результатів окремих елементів, що становлять сукупність. На практиці це означає, що з одних елементів ми можемо отримати системи різних або однакових властивостей, але різної ефективності, залежно від того, як ці елементи будуть взаємопов'язані, тобто як буде організована сама система.

Організація, що є в найбільш загальній абстрактній формі організованим цілим, становить граничне розширенням будь-якої системи. Поняття "організація" як впорядкований стан цілого тотожне поняттю "система". Поняттям протилежним "системі" є поняття "несистема".

Система — це певна сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, що характеризується цілісністю, емерджентністю та стійкістю. З цієї позиції поняття "організація" відповідає поняттю "система". Проте поняття "організація" дещо ширше за поняття "система", оскільки відображає не тільки стан порядку, але і процеси впорядкування. Саме ця подвійність природи поняття "організація" робить його трактування набагато змістовнішим. Будь-яка система може розглядатися як результат організаційних перетворень, що змінюють один її стан рівноваги іншим.

Система — це не що інше, як організація в статиці, тобто зафіксований на певний момент стан впорядкованості.

В основу системного підходу до вивчення організації, що дав можливість розглядати її в єдності всіх складових підсистем та процесів, покладена загальна теорія систем (В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Дружинін, П. Лоуренс, Б. Юдін). Спочатку організація досліджувалася як закрита система, проте згодом виявилося, що в природі таких організацій немає. Тому сьогодні визначальним є підхід до організації як до відкритої системи, що характеризується такими рисами:

• наявність компонентів (система складається з певної кількості частин, що називаються компонентами чи елементами. Вони є необхідними для досягнення цілей системи);

• наявність зв'язків (між компонентами системи, із зовнішнім середовищем);

• наявність структури (форма зв'язків організаційно закріплена в структурі, що забезпечує стійкість та надає системі стабільності);

• наявність взаємодії (компоненти впливають один на одного і лише у взаємодії всіх елементів і зв'язків можливими є процеси, за допомогою яких досягається результат);

• перебіг процесів (у системі одночасно здійснюється низка процесів, кожен з яких пов'язаний з певними змінами. Процеси змінюють ресурси, що входять в систему, перетворюючи їх в організаційний продукт);

• цілісність та емерджентність (властивості, які виникають лише в результаті взаємодії компонентів організації);

• можливість ідентифікації (властивості, на основі яких одну організацію можна відрізнити від інших організацій);

• наявність зовнішнього середовища (явищ і чинників, які не є частиною системи, але істотно впливають на неї);

• наявність концепції (відображає місію, цілі та цінності організації).

Нині в літературі є безліч визначень системного підходу. Найбільш повною та лаконічною за змістом є дефініція В. Садовського, який зазначав, що системний підхід, або системний метод, є експліцитним (очевидним, відкритим) описом процедур визначення об'єктів як систем та способів їх специфічного системного дослідження (описи, пояснення, прогнози).

У простому випадку на організацію як систему можна дивитися так: об'єкти системи - це є учасники організації, наприклад: директор підприємства, бухгалтерія, службовці, а зв'язки між ними - це те, як вони взаємодіють.

Приклад

Розглянемо організацію як систему на прикладі підприємства Автовокзал. На автовокзалі є директор - головна ланка. Є бухгалтерія, і касири.

Касир продає квитки пасажирам і в кінці дня відносить до бухгалтерії звіт, скільки квитків продано, і на які рейси. Бухгалтерія веде облік проданих квитків і виручених грошей і, наприклад, в кінці місяця відносить звіт директору про те, скільки грошей підприємство заробило. Це і є система. Тут у кожного об'єкта є своя роль, є тісні зв'язки (коли касир передає бухгалтерові, а бухгалтер начальству). Один без одного об'єкти існувати не можуть.

 

Які ви знаєте підходи до класифікації систем? Наведіть приклади складних, простих, матеріальних, абстрактних, природних, штучних, змішаних та соціотехнічних систем. Якою системою є ПГРБ і чому?

Існують такі підходи до класифікації економічних систем:

формаційний; стадійний; цивілізаційний; інформаційний; знаннєвий; організаційний.

Відповідно до формаційного підходу історичний розвиток суспільства зводиться до зміни однієї суспільно-економічної формації іншою, більш прогресивною. Основи формаційного підходу до класифікації економічних система розроблені К. Марксом. На його думку, слід розрізняти п'ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинна; рабовласницька; феодальна; капіталістична; комуністична. В основі кожної формації лежить певний спосіб виробництва, що представляє єдність продуктивних сил і виробничих відносин. В даний час формаційний підхід не знаходить широкого кола прихильників у науковому світі.

Розробником стадійного підходу до класифікації економічних систем є американський вчений Уолт Ростоу (1916-2003). У 1960 р. він сформулював теорію стадій економічного зростання в однойменній книзі. На його думку, суспільний розвиток складається з п'яти стадій: традиційне суспільство; період створення передумов для зльоту; зліт; рух до зрілості; епоха високого масового споживання. Критерієм виділення стадій служать переважно техніко-економічні характеристики: рівень розвитку техніки; галузева структура господарства; структура споживання і т. д. У своїй пізнішій роботі Ростоу додає шосту стадію - пошук якості життя, коли на перший план висуваються питання духовного розвитку суспільства. Суть цивілізаційного підходу полягає в тому, що історичний рух суспільства розглядається як розвиток різних етапів (циклів) цивілізації. На основі циклічного підходу здійснюються різного роду класифікації. Найбільший інтерес представляє теорія циклічного розвитку суспільства, зміни цивілізацій. У відповідності з цією концепцією в суспільному розвитку виділяється 7 цивілізацій.

Цивілізаційний підхід розглядає розвиток суспільства як природний, еволюційний процес. У центрі уваги аналізованої теорії знаходиться людина з її постійно зростаючими потребами. Прихильники інформаційного підходу (Дж. Гелбрейт, Р. Арон та ін) на основі такого критерію, як рівень розвитку техніки, виділяють: індустріальне суспільство; постіндустріальне суспільство; неоіндустріальное (інформаційне) суспільство. У відповідності з цим критерієм розвинені країни з ринковою економікою представляють інформаційне суспільство. Класифікація економічних систем на основі організаційного підходу або способу організації господарської діяльності враховує такі ознаки: пануюча форма власності; хто і як приймає основні економічні рішення; спосіб координації економіческойдеятельності; мотиви, що стимулюють ведення економічної діяльності. Ці критерії дозволяють виділити наступні економічні системи: традиційна економіка; планова економіка; ринкова економіка; перехідна (транзитивній) економіка.

Приклади систем:

складних, простих, матеріальних, абстрактних, природних, штучних, змішаних та соціотехнічних систем.

Абстрактні системи складаються з елементів, що не мають фізичних аналогів у реальному світі. Наприклад, системи рівнянь, системи числення, ідеї, плани, гіпотези, теорії тощо.

Штучні — це системи, які створила людина.

Прості системи — такі, що їх можна описати з достатньою точністю.

Приклади складних систем: живий організм, підприємство, галузь економіки, система управління телекомунікаціями і т. ін. Такі системи характеризуються високим рівнем невизначеності свого поводження.

Приклади кібернетичних систем: автопілот, регулятор температури, комп’ютер, люд­ський мозок, живий організм, підприємство, людське суспільство.

Змішані системи (принципи «змішаної економіки» розробля­ли А. Вагнер, С. Чейз, Дж. М. Кейнс, Е. Хансен, П. Самуельсон та ін.). Для цієї системи характерні такі процеси: на мікроекономіч- ному рівні відносини регулюються переважно ринковими способа­ми та альтернативними до них позаринковими методами (корпора­тивна координація); а на макроекономічному рівні — синтезованою системою державного та корпоративного управління і регулювання господарських процесів; плюралізм форм власності; переплетення, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу го­сподарства в інший; соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей; визнання людини та її здібностей головною цінністю і продуктивною силою; їх формування визнача­ється переходом від однієї системи господарювання до іншої (пе­рехідний період).

 

Чим пояснюється значна кількість визначень менеджменту. Наведіть відомі вам визначення менеджменту. Як співвідносяться поняття бізнес і підприємництво. Діяльність готелів і ресторанів- це бізнес чи підприємництво? Обґрунтуйте Вашу позицію.

 

Поняття "менеджмент" є досить загальним і трактується по-різному. У ньому зведені воєдино дуже різні принципи, ролі, види діяльності та функції. Найчастіше використовується це поняття в двох значеннях: як функціональне поняття, що охоплює господарські процеси та функції, котрі характеризують діяльність підприємства (закупівля, виробництво, збут тощо), і як організаційне поняття, що характеризує суб'єктів, які приймають рішення, їхню роль у діяльності підприємства (правління, начальник цеху, майстер). Загалом домінує функціональний підхід, котрий окреслює завдання діяльності та господарські процеси, тоді як другий підхід зосереджує увагу на ролі менеджерів різних організаційних рівнів.

Поняття менеджмент має міжгалузевий характер і дуже складну семантику. Досить часто слово менеджмент використовується як синонім до керівництва або управління підприємством.

Менеджмент, управління — це практично гра в дефініції. Невипадково в перекладній літературі вони часто вживаються як синоніми.

П. Друкер як визнаний авторитет у галузі теорії менеджменту пояснює, що слово менеджмент в англомовних країнах вживається дуже вільно й у різних значеннях, хоча термін менеджмент винятково важкий для розуміння. По-перше, він має специфічно американське походження і навряд чи може бути перекладений на якусь іншу мову, в тому числі и на англійську мову Британських островів. Він означає як функцію, так і людей, що її виконують; він указує на соціальне або посадове становище й одночасно означає навчальну дисципліну й галузь наукових досліджень.

У спрощеному розумінні, менеджмент (від англ to manage – управляти) – це вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. Менеджмент – український відповідник “управління” – це функція, вид діяльності, зміст якого складає керівництво підлеглими в межах організації. Менеджмент –це також галузь знань, що допомагає здійснити цю функцію. Зрештою, менеджмент – як похідна від “менеджер”, це певна категорія людей, а соціальний прошарок тих, хто реалізує, здійснює на практиці роботу по управлінню.

Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови визначає менеджмент як спосіб, манеру спілкування з людьми, владу та мистецтво стосунків, особливого роду вміння та адміністративні навички, орган управління, адміністративну одиницю.

Крім визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи до визначення терміну «менеджмент»:

- менеджмент - це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності;

- менеджмент - це наука про управління людськими відносинами;

- менеджмент - це раціональний спосіб управління діловими організаціями;

- менеджмент - це особлива галузь наукових знань і професійної спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адміністративний штат;

- менеджмент - це вміння добиватись поставлених цілей, використовуючи працю та інтелект інших людей;

- менеджмент - це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях;

- менеджмент - це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою справою у суспільстві Поняття менеджменту часто пов’язане з поняттям бізнесу.

Бізнес- це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом (business managemem) – це управління комерційними, господарськими організаціями.

Найбільш поширений різновид бізнесу – підприємництво.

Підприємництво (entrepreneurship) – господарська діяльність підприємця, особливий, творчий тип господарювання (економічної поведінки), якому притаманне новаторство, пошук ефективних способів використання ресурсів, активність та прагнення до нових перспектив, можливостей, творче ставлення до ризику.

Доречним буде і таке визначення. Підприємництво – це певна система функіонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер, форм і методів господарювання, економічної, організаційної, технічної та технологічної творчості і новаторства.

Діяльність готелів і ресторанів- це бізнес.

Усі підприємства готельного бізнесу являють собою складні соціальні системи, всередині яких можна виділити дві складові: виробництво послуг і управління. Ці складові підпорядковані одна одній і перебувають у певних відносинах між собою.

В чому полягає сутність та необхідність розгляду організації як відкритої системи? Намалюйте схему моделі"чорної скриньки" та опишіть принципи, умови та завдання її функціонування на прикладі готельного(ресторанного) підприємства.

На сучасному етапі всі організації розглядаються як відкриті системи — системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем. Відкритій системі притаманні такі елементи:

— цілісність (взаємозв'язок і взаємодія всіх складових та певна системна якість, що характеризує цю цілісність):

— перспективність (розвиток у напрямі вдосконалення);

— незалежність (можливе відокремлення підприємств);

— спеціалізованість (здатність виконувати окремі функції);

— перетворення вхідних елементів на вихідні;

— централізація (одна зі складових стає домінуючою);

— зростання (тенденція до розширення);

— циклічність розвитку;

— рівновага;

— непередбачуваність порушення рівноваги.

Сучасна відкрита система має вхід і вихід. Входом для організації як системи є всі види ресурсів (капітал, робоча сила, природні ресурси, інформація тощо), виходом — продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, забезпечення працівників.

Будь-яка організація як система складається з керуючої та керованої підсистем.

системний підхід у менеджменті — це особливий спосіб мислення, методологія розгляду різних соціально-економічних утворень, яка дає змогу глибше і краще осмислити їх сутність (структуру, організацію, функціонування) і знайти оптимальні шляхи і методи впливу на розвиток таких комплексів і систем управління ними. Найбільш загальними принципами системного підходу є:

— принцип цілісності, згідно з яким досліджуваний об'єкт є інтегрованою в єдине ціле сукупністю окремих складових;

— принцип примату цілого над його складовими, за яким ціле визначає функції як окремих компонентів, так і системи взагалі;

— принцип ієрархічності, який передбачає відносність у розрізненні понять "система" та "елемент", оскільки кожен елемент може також бути складним об'єктом і системою нижчого рівня, тоді як кожна система — елементом системи вищого рівня, внаслідок чого таке співвідношення набуває вигляду певної ієрархії систем;

— принцип полісистемності, за яким кожен складний об'єкт може розглядатися як деяка сукупність систем, що входять одна в одну1.

В економічних, соціально-економічних та інших системах виокремлюють певні комплекси елементів — підсистеми. Як елемент системи підсистема, у свою чергу, є системою щодо її складових. Отже, підсистема — це частина системи, що має характерні риси і виокремлена за певними ознаками. Незважаючи на те, що вона взаємопов'язана з іншими частинами системи, її можна розглядати як самостійну систему.

Метод «чорної скриньки» широко використовується під час моделювання систем, коли для дослідника важливо отримати інформацію про поведінку системи, а не про її будову. Дослідник не може зробити однозначний висновок про структуру «чорної скриньки», спостерігаючи тільки за його входами та виходами, бо поведінка модельованої системи нічим не відрізняється від поведінки ізоморфних їй систем.

Для побудови моделі використовуються методи теорії ідентифікації. У загальному випадку завдання ідентифікації формулюється так: на основі результатів спостереження за вхідними та вихідними змінними системи потрібно побудувати оптимальну в деякому розумінні математичну модель. Основними етапами ідентифікації є такі:

1. Вибір класу і структури моделі та мови її опису.

2. Вибір класу і типів вхідних впливів X.

3. Обгрунтування критеріїв подібності системи та моделі.

4. Вибір методу ідентифікації та розроблення відповідних алгоритмів оцінювання параметрів системи.

5. Перевірку адекватності отриманої в результаті ідентифікації моделі.

Залежно від обсягу апріорної інформації про клас і структуру системи вирізняють завдання ідентифікації в широкому та вузькому розумінні. Завдання ідентифікації у широкому розумінні виконується в умовах апріорної невизначеності структури моделі системи («чорна скринька»). Клас і структура математичної моделі вибираються на основі результатів теоретичного аналізу з використанням загальних закономірностей процесів, які протікають у системі, або на основі загальної інформації про подібні системи. У цьому випадку для побудови математичної моделі можна використовувати непараметричні методи. їх розроблено для тих ситуацій, які досить часто виникають на практиці, коли дослідник нічого не знає про параметри досліджуваної системи (звідси і назва методів – непараметричні).

Завдання ідентифікації у вузькому розумінні полягає в оцінюванні параметрів і станів системи, якщо відома структура моделі («сіра скринька»). Завданням ідентифікації є кількісне оцінювання певних параметрів. Для цього використовується параметрична ідентифікація математичної моделі. Прикладами таких моделей можуть бути диференціальні та різницеві рівняння, моделі типу «вхід-стан-вихід».