Характеристика прямих і непрямих податків у Німеччині

 

У ФРН на загальнодержавному і окремо на федеральному, регіональному й місцевому рівнях діє розгалужена система, що налічує близько 40 податків. До числа найбільш фіскально важливих із них, що забезпечують 90% податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, належать усього 15 податків.

Для ФРН характерна складна, багатоступенева система розподілу всієї сукупності податкових надходжень між різними бюджетами. Зате така система забезпечує ефективне вертикальне (між федерацією, землями й общинами) та горизонтальне (між окремими землями, а в межах земель – між общинами) фінансове вирівнювання, метою якого є гармонізація можливостей соціально-економічного розвитку всіх регіонів.

Спеціального податкового відомства по типу Державної податкової адміністрації України в Німеччині не існує. Функції податкової служби виконують федеральне і земельні відомства по фінансах, відповідно підпорядковані федеральному й земельному міністерствам фінансів. Дана досить своєрідна організаційна структура відображає федеративний устрій держави і неабиякий рівень автономності 16 федеральних земель.

У кожній федеральній землі, крім того, є так звана Верховна фінансова дирекція (в іншому перекладі: Головне фінансове управління), підпорядкована одночасно і федеральному, і земельному міністерствам фінансів.

в ФРН немає податкового кодексу в його класичній формі на зразок податкових кодексів США чи Франції. Кодифікація податкових законів обмежена “Положенням про справляння податків, зборів і мита”. Функціонування податкової системи ФРН регулюють також акти міжнародного права, та інші міжнародно-правові документи, зокрема Римський договір й інше законодавство Європейського Союзу.

15податкыв,якы стягуються у ФРН:

1. Прибутковий податок на фізичних осіб;

2. Податок на корпорації;

3. Податок на додану вартість;

4. Промисловий податок;

5. Податок на майно;

6. Поземельний податок;

7. Податок, який сплачується при купівлі земельної ділянки;

8. Страхові внески;

9. Податок на спадщину і дарування;

10. Автомобільний податок;

11. Податок на утримання пожежної охорони;

12. Акцизи на каву, цукор, мінеральні масла, виноводочних і тютюнові вироби;

13. Митні внески;

14. Збори, що йдуть на розвиток видобутку нафти на території Німеччини.

За компетенції стягування податки поділяються на:

федеральні

земельні

общинні

спільні

церковні

По об‘єктах оподаткування поділяються на три основні групи податків:

податки на володіння

податки на операції у сфері обігу

податки на споживання (акцизи)

Загальні правила, що діють для всіх видів податків, вміщено в Положенні про відрахування в якості так званого загального податкового правового документа. У цьому документі визначається поняття податків, встановлюється, хто належить до платників податків, закріплюється принцип збереження фінансовими органами таємниці щодо податкової інформації та принцип рівномірності оподаткування.

Податки на володіння

До цієї групи податків належать податки на дохід (прибутковий податок, податок на корпорації) і податки на майно (наприклад, податок на майно, зі спадщини).

Податки на володіння носять характер прямих податків. Їхня частка у сукупних податкових надходженнях становить більш ніж 55%.

Прибутковий податок стягується з фізичних осіб (причому, якщо вони постійно проживають у Німеччині, то платять цей податок з доходів, отриманих в інших країнах, якщо вони ще не були обкладені податком).). Це найважливіший вид податків:він дає трохи менше 40% всіх податкових надходжень. Його різновидами (з особливим способом стягнення — шляхом віднімання) є податок на заробітну плату і податок на доходи з капіталу. Прибутковим податком обкладаються всі доходи промислової і сільськогосподарської діяльності, самостійного і несамостійного праці, володіння капіталом, здачі житла, здачі в оренду будь-якої власності і т. д., аж до доходів зі спекулятивних угод.

Характерно, що прибутковий податок, який дає капітал (тобто дивіденди) становить у загальному підсумку всіх податкових надходжень лише 1.6-1.7%.

Основою для податку на заробітну плату є картка податку на заробітну плату, яка видається громадами на початку кожного року кожному зайнятому. У картці вказується податковий клас (їх всього 6), число неоподатковуваних податком сум у зв’язку з наявністю дітей, приналежність до конфесії (для церковного податку) та пільги для інвалідів. Всі інші пільги і знижки вносяться до картки місцевим фінансовим відділом на вимогу платника податків.

Кілька років тому була введена так звана надбавка солідарності (Solidaritätszuschlag). Платник податків фінансує частиною своїх доходів економічне відродження нових земель, що виникли після об‘єднання Німеччини. На даний час дана надбавка становить 7,5% від прибуткового податку. Ця надбавка трохи знижується, якщо у платника податків є діти.

У Німеччині, починаючи з 24 вересня, католицькі священики з благословення Ватикану будуть відлучати від церкви тих, хто відмовляється платити церковний податок. Ставка податку становить 8% або 9% (в залежності від федеральної землі) від суми, сплаченої віруючим в якості прибуткового податку.

Податки на операції у сфері обігу

До податків на операції в сфері обігу належать податок з обороту, або податок на додану вартість, податок з обороту при імпорті, податок на автомобілі, відрахування казино, податок на страхування. Дана група податків носить характер непрямих податків.

Найважливішим у цій групі податків є податок з обороту. Іноді під цим терміном мається на увазі податок на додану вартість, і цей другий термін є більш правильним. податок на додану вартість складає 15%, а податок з обороту при імпорті — більш ніж 12% всіх податкових надходжень.

Податок на додану вартість — це зворотний податок, оскільки він встановлюється в ціні і стягується з кінцевого споживача в обхід виробника.Він складає 15%. На дуже невеликий список товарів (наприклад, книги) встановлюється пільгова ставка в 7%.

Відповідно до податкового законодавства ФРН до податків на споживання (акцизів) віднесено оподаткування споживання і/або використання товарів і послуг. Оподатковування товару здійснюється, як правило, на стадії виробництва чи при ввозі товарів через кордон. Розрізняють чотири основних групи товарів, що підлягають оподаткуванню на підставі споживання:

— товари, податкові надходження від яких надходять у бюджет федерації (податок на нафту і нафтопродукти, цукор, чай, лікеро-горілчані вироби, каву, освітлювальні прилади, сіль і деякі інші); частка таких надходжень у федеральний бюджет дещо перевищує 20% усіх податкових доходів центрального уряду;

— товари, податкові надходження від яких поступають у бюджети земель (серед товарів даної групи найбільше фіскальне значення має податок на пиво, по споживанню якого німці знаходяться на одному з перших місць у світі);

— товари, оподатковувані податком на імпортний оборот, що поширюється на більшість імпортованих виробів; даний податок одночасно є і формою податку з обороту (податку на додану вартість);

 

— товари, оподатковувані місцевими податками (податок на деякі алкогольні і безалкогольні напої, ліцензії на торгівлю в розлив напоїв в кафе, податок на власників собак).

Загалом, попри унікальну множинність і розмаїтість податкової системи, для Німеччини властива висока степінь збирання податків. Такий результат обумовлений декількома факторами: дисципліною і відповідальністю платників податків, національною схильністю до установленого порядку; високим рівнем професіоналізму персоналу податкової служби; докладним, якісно розробленим податковим законодавством, яке, зазвичай, виключає суперечливу інтерпретацію окремих положень, а тому зводить до мінімуму конфлікти між платниками і податковими органами з приводу змісту норм закону.