Вчення про класи.
Першим дослідником, хто створив наукову концепцію соціальної нерівності, був Карл Маркс, що розробив знамениту теорію класів та класової боротьби.
У марксизмі класи — це великі групи людей, що відрізняються за їх місцем в історично обумовленій системі суспільного виробництва, за їх відношенням до засобів виробництва, за їх роллю в суспільній організації праці, а також за способами отримання й розмірах тієї долі суспільного багатства, якою вони володіють.
Виходячи з марксистсько-ленінської теорії, класи — явище історичне. Вони виникли в період розпаду первіснообщинного ладу і змінились настільки, наскільки змінилися засоби виробництва. Кожній суспільно-економічній формації відповідає свій клас. Так, у рабовласництві класами-антагоністами були рабовласники і раби, у феодалізмі - феодали та кріпосні селяни, у капіталізмі — буржуазія і робітничий клас. Двома класами, що не є антагоністами у соціалістичному суспільстві виявляються робітники і селяни. Що стосується комунізму, то у ньому класів не буде узагалі, адже класи, будучи явищем історичним, виникли на певному етапі розвитку цивілізації, тож настане день і час, коли вони мають зникнути, і суспільство стане безкласовим.
Основними критеріями, за якими марксизм поділяв суспільство на класи, були такі:
· організація суспільного виробництва;
· володіння засобами виробництва;
· використання найманої робочої сили.
На основі цих критеріїв розподіляється рівень доходів між класами, в результаті чого у капіталізмі існують такі класи як буржуазія, пролетаріат (робітничий клас) і селянство.
Крім класів, як вважав К. Маркс, в суспільстві існують ще й інші соціальні верстви, зокрема, міжкласовий прошарок — інтелігенція, декласовані елементи та маргінальні групи. Інтелігенцією Маркс називає соціальну групу, що складається з осіб професійно зайнятих творчою працею, котра потребує спеціальної освіти (лікарі, науковці, діячі культури та мистецтва, педагоги, тощо). Інтелігенція не має ніякого відношення до виробництва, тому не є класом, але покликана обслуговувати інтереси класів. Декласовані елементи — це соціальні верстви населення, у яких відсутня будь-яка власність і стабільне джерело доходу. Маргінальні верстви перебувають на самому "дні" суспільства, за межами характерних для даного суспільства соціальних норм та цінностей. Маргінальні верстви викликають зневагу у всіх інших членів суспільства.
В сьогоднішньому українському суспільстві в тій чи іншій мірі існують всі вказані вище суспільні групи.
Для більш чіткого розуміння класової теорії, слід використовувати поняття "соціальні верстви", які складають внутрішню структуру класів і великих соціальних груп (наприклад, згадані вище велика і дрібна буржуазія; робітники високої, середньої і низької кваліфікації).
Соціальна верства — сукупність індивідів, зайнятих економічно й соціально рівноцінними видами праці, які отримують приблизно рівну матеріальну та моральну винагороду.
Таким чином, доцільніше говорити не просто про класову, а про класово-верствову структуру суспільства.
У будь-якому разі, класова теорія трактує соціальну нерівність однобоко. Одним із основних недоліків, які можна віднайти в класовій теорії є визнання соціальної нерівності явищем історичним, тобто тимчасовим, з намаганням вбачати у майбутньому суспільство соціально однорідне. Інша проблема класової теорії — відхилення у поясненні соціальної нерівності усіх інших факторів, окрім економічного. Уже через кілька десятиліть після появи теорії Маркса, М. Вебер довів, що на статус людини у суспільстві крім багатства впливають також влада і престиж. Тож теорія класової структури як єдиного чинника пояснення соціальної нерівності не є досконалою.
