Ринок природних ресурсів
Протягом певного періоду незалежно від коливання цін кількість землі в обігу залишатиметься незмінною. Тому пропозицію землі називають нееластичною: хоч би як зростала рента, кількість землі збільшити не можна. Якщо ж мати на увазі альтернативні варіанти застосування ділянки землі, можливість використати її з певною метою, то пропозиція виявляється еластичною.
Мінерально-сировинні ресурси, одержані з надр землі, часто стають об’єктами купівлі-продажу через товарно-сировинні біржі. Тут уже природні ресурси виступають у вигляді продуктів первинної переробки – видобутих і збагачених. Коли ж ідеться про ринок природних ресурсів у чистому вигляді, то мають на увазі купівлю-продаж або надання в оренду землі як ріллі, як лісової ділянки, як місця видобутку сировини або, нарешті, ділянки під забудову. Цей перелік засвідчує, що земля має альтернативне використання.
На ринку природних ресурсів (землі) продавцем може бути приватна особа, орган державної місцевої або центральної влади, навіть корпорація. Покупцями можуть бути окремі фермери, підприємства з видобутку ресурсів, окремі забудовники або будівельні компанії.
Ціна, що формується на ринку ресурсів, називається рентою (R). Вона, як і будь-яка інша ціна, формується під впливом взаємодії попиту та пропозиції (рис.).
Рис. Попит на землю, пропозиція землі, рента
Ринок землі в Україні ще не сформований. Це передусім пов’язано з традицією державної власності на землю і небажанням досить впливових у суспільстві сил допустити становлення приватної форми власності. Доти, поки не буде забезпечене повне володіння, що включає право купівлі-продажу землі, ринок землі сформуватися не може.
Ринок праці
Ринок праці охоплює відносини, які розпочинаються при наймі людини на роботу і завершуються звільненням з неї. Але тоді, коли людина працездатного віку є незайнятою, проте шукає роботу, вона все одно перебуває на ринку праці, впливаючи на пропозицію.
Об’єктом ринку праці є послуги праці, незалежно від того, втілюються вони у конкретних продуктах, виробах чи є послугами безпосередньо, наприклад, послуги юриста, лікаря, вчителя.
Формувати пропозицію, може будь-яка людина працездатного віку. Купувати послуги праці можуть приватні підприємці або держава. Відносини між суб’єктами ринку праці оформляються у вигляді трудових контрактів, або угод, в яких визначаються умови і характер роботи, взаємні права та обов’язки сторін, розмір винагороди.
Сукупний попит на працю (рис.)визначається числом і структурою робочих місць, що наявні в економіці та вимагають заповнення. Попит на робочу силу охоплює всю сферу суспільної праці й включає як укомплектовані працівниками, так і вільні робочі місця.
Рис. Крива попиту на працю
Попит на працю (як і на інші ресурси) залежить від попиту на товари і послуги, тобто є похідним від попиту на товари. Крім того, попит на працю залежить від її продуктивності. У цілому, чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї. Проте залучення додаткової робочої сили для збільшення виробництва якого-небудь товару доцільне лише в тому разі, якщо дохід, який одержить фірма від реалізації продукції, виробленої за допомогою додаткової робочої сили (MR),перевищить додаткові витрати (МС).
Визначальним економічним мотивом пропозиції робочої сили є рівень заробітної платні (W): чим він вищий, тим більша її пропозиція. Але це збільшення відбувається до певного моменту, що пов’язано з домінуванням потреб вищого порядку (потреб вільного часу, розваги, дозвілля тощо). Тому крива пропозиції робочої сили матиме такий вигляд:
Рис. Крива пропозиції праці
Умови формування пропозиції:
- У разі підвищення заробітної плати діє «ефект заміни»: працівникові вигідно відмовитися від годин дозвілля заради збільшення робочого часу, якщо ціна його праці забезпечує йому більше переваг.
- Збільшуючи свій робочий час, працівник витрачає більше енергії на кожну додаткову одиницю робочого часу, тобто граничні витрати праці зростають. Це означає, що лише за умови збільшення заробітної плати індивід погодиться працювати більше.
- Підвищення заробітної плати створює «ефект доходу». Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої першочергові потреби, працівник, який одержує високу плату, більше цінує дозвілля. Але для нових працівників працює «ефект заміни».
Ринки капіталів та грошей
Ринок грошей дуже близький до ринку капіталів, адже на обох ринках відбувається рух грошей.
Дві відмінності:
1) на ринку капіталів купують гроші (беруть кредити) для придбання засобів виробництва; на ринку грошей – для придбання будь-яких товарів;
2) ринок грошей охоплює лише короткотермінові позички (терміном від одного дня до одного року), а також ринок валют; ринок капіталів – це ринок середньо- і довготермінових кредитів.
Джерелами кредитних ресурсів можуть бути: тимчасово вільні гроші підприємців; грошові заощадження населення; капітали рантьє,тобто осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю, а живуть на проценти, і тимчасово вільні бюджетні кошти держави. Пропозицію складають: підприємці, домогосподарства, органи державної та місцевої влади.
Види кредиту
1. Комерційний кредит надають підприємці один одному у вигляді відстрочки платежу за товари та послуги.
2. Банківський кредит надається банками підприємствам або особам у вигляді грошових позик.
3. Споживчий кредит може надаватися споживачеві у вигляді товарів довготермінового вжитку (меблі, телевізори) під процент за відстрочку платежу, чи у вигляді банківських позик на споживчі цілі (будівництво житла).
4. Іпотечний кредит – це довгострокові позики під заставу нерухомості (землі, будинку).
5. Державний кредит – будь-який кредит, де кредитором, або позичальником, виступає держава.
6. Міжнародний кредит – будь-який кредит, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти економічних відносин з різних країн.
Попит нагроші формується завдяки їм, як засобу обігу і як засобу нагромадження. Попит є тим більшим, чим менша норма процента (i). Елементами грошової маси є готівкові та безготівкові гроші.
Як і на інших ринках, взаємодія попиту та пропозиції грошей веде до встановлення їхньої ціни (норми процента) (рис.)
.
Рис. Попит, пропозиція грошей, норма процента
Для нормально функціонуючої ринкової економіки маса грошей в обігу є величиною відносно стабільною, її не можна довільно збільшити або зменшити. Коли ж ідеться про окремого власника грошей, то його особиста пропозиція може збільшитись або зменшитись залежно від тієї вигоди (позичкового процента), яку йому забезпечує надання грошей у тимчасове користування іншій особі чи організації.
Ринок грошей охоплює і ринок валют. В Україні гострими проблемами залишаються розбалансування грошової маси, інфляція, невиконання грошима їхніх природних функцій.
Ринок цінних паперів
Ринок цінних паперів тісно пов’язаний з ринками грошей і капіталів. Продаж цінних паперів, як і використання кредиту, є джерелом додаткових коштів. На ринку цінних паперів зустрічаються емітенти (ті, хто перший раз випустив їх у обіг), або їх власники, з одного боку, та покупці – з іншого. Продавцями і покупцями цінних паперів можуть бути підприємства виробничої сфери, банки та інші фінансово-кредитні установи, держава, окремі особи.
Учасники фондового ринку:
- Емітенти – особи, що випускають від свого імені цінні папери і що відповідають за виконання зобов’язань, які випливають із цінних паперів. У даний час цінні папери в Україні, крім векселів, можуть випускати тільки юридичні особи. Емітенти випускають і розповсюджують свої цінні папери з метою залучення необхідних фінансових ресурсів.
- Інвестори – юридичні й фізичні особи, що вкладають свої кошти в цінні папери. Основним мотивом участі інвесторів в операціях із цінними паперами є бажання вигідно розмістити свої тимчасово вільні фінансові ресурси, забезпечивши вищу прибутковість у порівнянні з банківськими вкладами або іншими альтернативними інвестиціями.
- Торговці цінними паперами – особи, які виконують посередницькі послуги для інвесторів і емітентів. До них належать дилерські фірми, які скуповують цінні папери з метою їх подальшого перепродажу, брокерські фірми, які здійснюють купівлю або продаж цінних паперів за дорученням клієнтів, а також фірми, які надають послуги з консультування та управління цінними паперами інших осіб.
Існують первинний та вторинний ринки цінних паперів. Первинний ринок пов’язаний з емісією (випуском) та продажем цінних паперів за нормальною ціною, вторинний – з перепродажем цінних паперів за курсовою ціною.
Попит на цінні папери залежить від обсягу тимчасово вільних коштів, від величини доходу (дивіденду), що його дають цінні папери їх власникам, та від величини доходу при іншому використанні грошей, тоді, коли вони надаються у користування як позичка. Пропозиція цінних паперів визначається потребою емітентів в інвестиціях. Ціна, за якою цінний папір реалізується на вторинному ринку, називається курсом акції.
Ринок інформації
У кінці XX ст. людство вступило в новий етап науково-технічної революції – інформаційну еру. Успішність економічного розвитку країни визначається її доступом до інформаційних ресурсів. Інформаційний ресурс – це сукупність знань, документальних, речових відомостей і даних, потрібних і достатніх для створення нового конкурентноздатного виробу. Створення, зберігання та використання інформаційного ресурсу вимагає витрат і забезпечує корисний ефект споживачеві.
На ринку інформації обертаються товари особливого роду – так звані знаки, в яких закодована інформація:
- знаки традиційної (паперової) інформації (патенти, ліцензії, ноу-хау, проектна документація, рецепти);
- знаки сучасної (машинної) інформатики (алгоритми, програми, відеофільми, комп’ютерні ігри, магнітні звукофіксатори);
- дослідні зразки, які мають лише інформаційне значення, але згодом можуть використовуватись у виробництві.
В Україні ускладнено формування ринку науково-технічної інформації. Винаходи та розробки, які створюються талановитими українськими вченими та фахівцями-раціоналізаторами, не мають попиту з боку вітчизняного товаровиробника. Зростанняпопиту на інформаційні ресурси в Україні можливе за умов пожвавлення виробництва, збільшення приватного фінансування науково-технічних робіт, прийняття законів, які захищають авторські права, регламентують взаємовідносини продавців та покупців на ринку інформації.
Сутність та види доходів у ринковій економіці
Формування доходів – це проблема, яка не може залишити байдужою жодну людину. Дохід у ринковій економіці є своєрідною платою за використання виробничого ресурсу або винагородою за його внесок у створення продукту. Власник кожного ресурсу в ринковій економіці отримує винагороду в разі продажу або здачі в оренду даного ресурсу.
