Мороально-етичне виховання у становленні особистості млодшого школяра

Моральне виховання молодших школярів є одне з найскладніших, тому що об’єктом праці – найтонші сфери духовного життя особистості, а
формується, - розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, свідомістю. А особливу роль позитивного прикладу у морально - етичному вихованні молодших школярів належить сім’ї, адже вона – колиска морального виховання. «Сім’я утворює грунт морального виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сім’ї розвиваються внутрішні – гарні й погані – почуття, і вдача набирає.

Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки
важливе місце посідає гра. Саме гра – природний для молодших школярів
вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й
перебудовують його, аналізують поведінку героїв.
Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати
систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати систему
відносин у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них.
Обмаль досвіду взаємин молодших школярів потребує створення
створення спеціальних виховних ситуацій, «запрограмованих» переживань.
Під час обговорення ситуації перед молодшими школярами постає проблема
морального вибору, що дає змогу їм можливі мотиви вчинків, поведінки,
готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті.
Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями
необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особи;
готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил
дисципліни навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у
поведінці; боротьба з порушниками культури в школі та за її межами. Як
стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного
поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за культурною поведінкою
вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і
ніхто не дізнається».

Змiст морально-етичного виховання молодших школярiв:
Виховання культури поведiнки молодших школярiв
Серед актуальних проблем, що стоять перед сучасною педагогічною наукою, одна із найважливіших – належить розробці ефективних форм і методів виховання культури поведінки молодших школярів, підготовці їх до
повноцінного життя у суспільстві. З огляду на це, школі потрібен
педагогічно інструментований процес особистісно орієнтованого виховання,
побудований на тісному зв’язку знань, почуттів, поведінки.
У модель виховання культури поведінки входять концепції
морального виховання, особистісно орієнтованого підходу до виховання,
системного підходу до виховання та розвиткумолодшого школяра у
діяльності.
Необхідно зазначити, що одним із джерел отримання знань молодшими
школярами про соціальні норми поведінки, формування у них позитивного
ставлення до оточуючих є казка, оскільки вона найбільше відповідає
сутності молодших школярів. Алегорична форма багатьох казок дає змогу
ознайомити молодших школярів з тими чи іншими поняттям, нормами,
правилами поведінки та передативнутрішні почуття персонажів, спонукати
до роздумів, завдяки яким молодший школяр переноситься з казки у реальне
життя на нього по-новому, бачить себе, свою поведінку ніби збоку.
Слухання казки, на думку вчених, допомогає молодшому школяру
навчитися розуміти внутршній світ героїв, а через них і внутрішній світ
інших людей, вчить співчувати їм, набути впевненості у собі.
Використання тематичного багацтва казок істотно впливає на формування
культури поведінки у молодших школярів, позначається на їхній поведінці
та вчинках.
Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки
важливе місце посідає гра. Саме гра – природний для молодших школярів
вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й
перебудовують його, аналізують поведінку героїв.
Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати
систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати систему
відносин у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них.
Обмаль досвіду взаємин молодших школярів потребує створення
створення спеціальних виховних ситуацій, «запрограмованих» переживань.
Під час обговорення ситуації перед молодшими школярами постає проблема
морального вибору, що дає змогу їм можливі мотиви вчинків, поведінки,
готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті.
Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями
необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особи;
готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил
дисципліни навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у
поведінці; боротьба з порушниками культури в школі та за її межами. Як
стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного
поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за культурною поведінкою
вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і
ніхто не дізнається».