Сутність та елементи ринкової інфраструктури

Функціонування ринків стало б неможливим без діяльності таких ринкових установ, як товарні та фондові біржі, банки, фінансово-кредитні посередники та служби зайнятості.

Сукупність ринкових установ – бірж, банків, інвестиційних фондів, страхових компаній, довірчих товариств, служб зайнятості називають ринковою інфраструктурою (рис.).

 

 

 

 

Рис. Структура ринку та ринкові установи

Більш-менш тісні зв’язки: товарні біржі обслуговують ринок товарів і ринок ресурсів, фондові біржі – ринок цінних паперів, банк – ринок грошей і капіталів, фінансово-кредитні посередники – ринок капіталів і цінних паперів, служби зайнятості – ринок праці.

Товарна біржа

Товарна біржа є асоціацією торговців, які об’єднуються з метою впорядкування торгівлі та полегшення торговельних операцій. Біржова торгівля використовує три форми торгівлі – форвардні, ф’ючерсні угоди та опціони.

Форвардна угода – це зобов’язання продавця здійснити постачання певної кількості товару певної якості у зазначений час.

Ф’ючерсна угода – це придбання права купити або продати у майбутньому товар за певною ціною, що визначена товарною біржею.

Опціон – це право (але не зобов’язання) купити (продати) товар за певною ціною, що відмінна від ціни ф’ючерсних контрактів. Це своєрідне страхування від пониження (підвищення) ціни, яким можна скористатись, а можна і не скористатись.

Крім форвардних та ф’ючерсних угод, на біржах здійснюються аукціони, або біржові торги. Зареєстрованими членами біржі, за участю яких укладаються угоди, є брокери та дилери.

Брокери виконують біржові операції за дорученням клієнта і за його кошти, дилери купують і продають за власні кошти, за роботу одержують комісійні (брокери –%, дилери різницю між продажем і купівлею). Маклер – це службовець, який регулює порядок проведення торгів. Він не має права укладання біржових угод.

На сучасних біржах торгують: сільськогосподарською продукцією (зерном, м’ясом, бавовною тощо), металами (золотом, сріблом, алюмінієм та ін.), енергоносіями (вугіллям, нафтою тощо).

Фондова біржа

Фондова біржа є установою, діяльність якої забезпечує купівлю-продаж цінних паперів (акцій, облігацій).Найбільші біржі світу: Нью-Йоркська, Йоханесбурзька, Торонтська, Мельбурнзька, Токійська, Амстердамська, Брюссельська.

Функції фондової біржі:

1) відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій (функціонування фондової біржі забезпечує одержання коштів через випуск і продаж цінних паперів – зобов’язань підприємства, що потребує інвестицій);

2) забезпечує постійний рух капіталів і спрямування їх у ті сфери, які гарантують вищу продуктивність (вищий дохід за цінними паперами здатне забезпечити підприємство з вищими прибутками, є шанс реалізувати нові й нові тиражі цінних паперів, і кошти нових покупців акцій збільшуватимуть його капітал);

3) дає змогу державі (через державні цінні папери) віднайти кошти для державних потреб, зокрема для відшкодування державного боргу;

4) виконує функцію особливого реєстратора ділової активності (на підставі динаміки курсів акцій розраховуються показники, за якими визначають поточний стан національної економіки, складають економічні прогнози).

Основними формами членства на фондовій біржі є: постійне, тимчасове, гостьове. Відповідно до форми членства визначається і статус члена. На фондовій біржі також працюють маклери, брокери, дилери.

Тут здійснюються так звані касові, термінові (ф’ючерсні чи опціонні) угоди. Касова – це угода, розрахунок за якою відбувається у найкоротший термін: у той самий день або протягом одного (Німеччина) – чотирнадцяти (Японія) днів. Термінова – це угода, здійснення якої обумовлене певним терміном.

Для визначення руху курсу акцій на біржах визначають «індекс курсу акцій». Він розраховується як середньозважена величина по певному колу акцій. За правилом розрахунку індексу акцій Нью-Йоркської фондової біржі (він називається індексом Доу–Джонса) у це коло включають 30 промислових, 15 залізничних, 15 комунальних компаній. Зменшення цього індексу сприймають як ознаку погіршання економічної ситуації.

Банки

Банки – це фінансово-кредитні установи, які обслуговують рух капіталів і грошей. Виникнення і функціонування банків пов’язане з явищем кредиту (позички).

Кредитом (позичкою) називається передання грошей у тимчасове користування за умови їх повернення у визначений час з процентом. Існує два види банківського процента: 1) процент за вкладами (депозитами), який банк сплачує тим, у кого він бере в користування тимчасово вільні кошти; 2) процент за кредит, який банк отримує від тих, кому він надає кошти у користування. Різниця між процентами за кредит і процентами за вкладами становить банківський прибуток.

Усі операції, що виконуються банками, поділяються на три групи: пасивні, активні та комісійні.

Активні операції спрямовані на використання ресурсів банку (надання позичок):

1) вексельні (банк надає позичку особі, яка має вексель від свого боржника і бажає отримати кошти раніше, ніж зазначено у векселі);

2) підтоварні (надаються під заставу товарів, які вже перебувають в обігу, але ще не реалізовані);

3) фондові (надаються під заставу цінних паперів – акцій та облігацій).

Пасивні операції спрямовані на залучення коштів.

Комісійні операції – це посередницька діяльність з обслуговування платежів клієнтів, отримання грошей за борговими зобов’язаннями (векселями, чеками) за дорученням своїх клієнтів, розпорядження цінними паперами клієнтів тощо.

Банки будь-якої країни спеціалізуються на виконанні певних функцій і об’єднуються у банківську систему. Крім центрального банку, банківська система країни включає комерційні (кредитування й обслуговування юридичних і фізичних осіб у різних сферах діяльності) та спеціалізовані (обмежують свою діяльність певною сферою) банки.Кістяком банківської системи країни є комерційні банки.