105 питання + ось це:
Спроба сталої реструктуризації економіки
(досвід Угорщини)
В Угорщині перші та дуже важливі кроки були зроблені ще в 1992 році. Міжнародна робоча група, очолювана паном Збігнєвом Бочняжем з Університету Міннесота (США), підготувала проект під назвою “Довкілля та розвиток в Угорщині”. Основною метою цього проекту було допомогти Угорщині просуватися якомога швидше шляхом сталого розвитку. Така мета пояснювалася суспільною, економічною та екологічною кризою в Угорщині.
Були визначені такі чотири критерії сталого розвитку під час перехідного періоду:
- Стале використання природних ресурсів
- Реабілітація та підтримання цілісності екологічного процесу та екосистем
- Захист генетичної розмаїтості та збереження природи в цілому, а також
- Захист і підвищення рівня здоров’я, безпеки та добробуту людини
Згідно з цим проектом, у сфері економіки необхідно здійснити такі чотири кроки:
· За умов застосування системи ринкових цін, на одиницю продукції повинно використовуватися якомога менше енергії
· Природні ресурси, потрібні для виробництва сировини й товарів, видобуваються й використовуються якомога ефективніше
· Токсичні за сутністю або небезпечні компоненти повинні вилучатися, зводитися до мінімуму та/або замінюватися на менш шкідливі матеріали
· Кінцеві продукти повинні бути (поки що - по можливості) придатні до повторного використання, утилізації, пререробки, або до відновлення ресурсу в екологічно нешкідливий спосіб.
Автори проекту також підкреслюють необхідність участі широких кіл громадськості та розроблення нового національного обліку і нових показників для виміру досягнень.
Розробка програми сталого розвитку для Угорщини супроводжувалася важливими зрушеннями у сфері інституційного та організаційного розвитку. На початку 90-х виникло багато громадських та недержавних організацій з питань довкілля. У 1993 році було засновано Центр екологічних студій – недержавний учбово-дослідницький інститут, який повинен був стати каталізатором перебудови Угорщини на засадах сталого екологічного розвитку. У тому ж році постановою уряду була заснована Комісія з питань сталого розвитку, головним чином як консультаційний орган.
107. Більшість існуючих поглядів на бізнес-процес як економічну категорію тісно прив’язано до тлумачення, що було надано авторами теорії реінжинірингу Майклом Хаммером і Джоном Чампі: “Бізнес-процес – це сукупність різних видів діяльності, у межах якої “на вході” використовуються один або більше видів ресурсів, та в результаті цієї діяльності “на виході” створюється продукт, що має цінність для користувача”. Але це класичне визначення занадто розпливчате. Якщо бізнес-процес – це „сукупність різних видів діяльності”, то він може містити у собі інші бізнес-процеси, але тут постає проблема єдиного центру управління бізнес-процесом. Також некоректним є висловлення „використовуються один або більше видів ресурсів”. До ресурсів відносяться людські, матеріальні, товарні тощо. Більш точним було б „ресурси, що забезпечують виробничу діяльність”. Описові назви бізнес-процесів пропонується давати відповідно їх початкового та кінцевого статусу, наприклад: “розробка продукції: від вимог – до продукту”, “продаж: від заявки – до постачання” тощо. Т.Давенпорт уточнив поняття бізнес-процесу через різні погляди на структуру організації: “У той час як ієрархічна структура організації звичайно уявляє собою часовій зріз розподілу відповідальності та взаємовідносин за звітністю, структура її процесів відображає динамічний погляд на те, як ця організація виробляє продукцію”. Визначення бізнес-процесу згідно Томасу Давенпорту і Джорджу Шорту, дається як “набір логічно взаємозалежних дій, що виконуються для досягнення визначеного виходу бізнес-діяльності”. При цьому Т.Давенпорт підкреслює певну часову тривалість бізнес-процесу “процес – це специфічно упорядкована сукупність робіт, задана в часі та просторі, з вказівкою початку та кінця та точним визначенням входів і виходів”. Джордж Мартін запропонував замість поняття “бізнес-процес” використовувати поняття “потік цінностей”, якому дав наступне визначення: “Потік цінностей – це множина закінчених узгоджених дій, які в сукупності створюють певну продукцію, яка має споживчі цінності для клієнта”. До найбільш ємних і точних варто віднести сучасне поняття, дане українським фахівцем у галузі оптимізації бізнес-процесів, доктором наук, професором В.Н.Тупкалом: „Бізнес-процес – це ієрархія внутрішніх і залежних між собою циклічних функціональних дій, кінцевою метою яких є випуск продукції або окремих її елементів, і управління якими здійснюється за циклом «планування, контроль, аналіз, вплив (PDCA) ”. Зважаючи на наведені формулювання, оцінюючи їхні сутності, порівнюючи відмінності та синтезуючи їх конструктивізм, пропонуємо визначення бізнес-процесу підприємства як циклічну сукупність пов’язаних конкретизованих завдань (дій), які мають певні входи (необхідні ресурси) та виходи (результати), що являють цінність для споживача (внутрішнього або зовнішнього). Якщо конкретизувати тлумачення бізнес-процесу, то можна виділити наступні його загальні властивості, що дозволяють ідентифікувати бізнес-процес:
- бізнес-процес - це потік робіт, дій або їхня сукупність, внутрішні кроки діяльності підприємства;
- бізнес-процес має вхід і вихід (первинні, вторинні), початок і кінець, тобто обмежується певними межами;
- бізнес-процес має постачальників: первинних (ресурси) та вторинних (результати, інформація);
- бізнес-процес має клієнтів (споживачів, користувачів) як внутрішніх, так і зовнішніх;
- бізнес-процес має на меті задоволення потреб підприємства з подальшим отриманням прибутку;
- бізнес-процес повторюється у часі;
- бізнес-процес має кількісні та якісні параметри, що піддаються виміру, аналізу, контролю та впливу;
- бізнес-процес пов’язаний певним чином з іншими бізнес-процесами організації.
Бізнес-процеси проходять через усі функціональні підрозділи підприємства, поєднують різні роботи та завдання, які повинні складати єдину сукупність та носити безперервний характер.
