Тема 7. Особливості функціонування євроринку

1. Сутність, функції ринку євровалют.

2. Характеристика основних сегментів ринку євровалют.

3. Операції на ринку євровалют.

4. Особливості функціонування євроринку.

 

1. Євровалютний ринок – це ринок банківських вкладів найважливіших конвертованих валют світу.

Євровалюта – це: 1) іноземна валюта, в якій комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції за межами країни - емітента цієї валюти; 2) валюта, перерахована на рахунки іноземних банків, що використовується ними для операцій у всіх країнах, включаючи країну – емітента валюти.

Ринок євровалют утворюють взаємопов’язані переміщеннями коштів ринки євродепозитів, єврокредитів, єврооблігацій. У вузькому розумінні ринок євровалют – це механізм, що охоплює короткострокові операції на ринку євро депозитів. Виникнувши у Європі, ринок євровалют охоплює на сьогоднішній день такі географічні регіони як Азія (Сянган та Сінгапур), Карибський басейн (Багамські та Кайманові острови), Канаду, Японію, Велику Британію. Ключовим центром ринку євровалют є Лондон, де проводиться до 65% загального обсягу операцій з євровалютами.

Головними чинником привабливості ринку євровалют для вкладників та позичальників є відсутність державного регулювання. Діяльність цього ринку не піддається державному контролю. Зокрема, на євровалютні операції банків не поширюються правила та обмеження, що регламентують їх діяльність на національних ринках позичкових капіталів (ринок євровалют вільний від національних податків і резервних вимог). Саме це робить євровалютні операції більш прибутковими порівняно з кредитними операціями в національних валютах.

До пільг, що надаються на рику євровалют, належать:

- звільнення банків від необхідності резервувати частину кредитних ресурсів у центральному банку, якщо вони залучені з євроринку;

- звільнення процентів за євровалютними вкладами від податків.

Ще одним чинником привабливості ринку євровалют є різниця у процентних ставках порівняно з національними ринками. Через значний розмір угод і відсутність обмежувального регулювання та додаткові витрати ставки по депозитам у євровалюті вищі, а по позикам – нижчі, ніж національні через менші витрати і більш потужні операції.

Євровалютний міжбанківський ринок виконує наступні функції:

1) розподільна, яка дозволяє банкам переміщати вільні кошти для надання позик чи інвестицій;

2) хеджування, з допомогою якого банки можуть продавати ы купувати активи та зобов’язання в іноземній валюті з різними термінами дії. Ця функція дає їм змогу страхувати свої валютні позиції від ризику несприятливих змін процентних ставок і курсів валют;

3) ринок забезпечує зручний механізм здійснення позики коштів для кредитування статей платіжного балансу;

4) рух коштів через міжбанківський ринок, що дає змогу уникнути виконання резервних вимог, депозитних страхових зборів, мінімізуючи вартість коштів.

Основним джерелом пропозиції євровалют є:

- іноземні країни чи особи, які зберігають долари поза США (валюти за межами країни – емітента цієї валюти);

- транснаціональні корпорації – міжнародні фірми з запасами готівки, що перевищують поточні потреби;

- європейські банки з запасами іноземної валюти, що перевищують поточні потреби;

- резерви країн з позитивним зовнішньоторговельним балансом (Японія, Тайвань, Німеччина).

Попит на євровалюти створюють приватна особи, фірми, уряди, які потребують капіталів, інвестицій, коштів для погашення основних боргів та сплати з них процентів. Євровалютам віддають перевагу з міркувань безпеки, зручності, більш дешевого кредиту для позичальника та більшого доходу для кредитора.

 

2. Основними сегментами євровалютного ринку є: ринок євродепозитів, ринок євро кредитів, ринок єврооблігацій.

Ринок євро депозитів.

Міжбанківські депозити є короткостроковими вкладеннями з фіксованими ставками. Банківські грошові торговці чи брокери зазвичай розміщують ці депозити на 5-10 млн. дол. Інколи обсяг такого депозиту сягає 50 млн. дол. Торгівля на цьому ринку обмежується установами з високою кредитоспроможністю. Угода укладається без дотримання формальностей і підписання попереднього контракту. Більшість депозитних вкладів проводяться на 3 місяці, значно рідше – на 6 місяців чи на 1 рік. На доповнення до звичайних вкладів на ринку євро депозитів обертаються також депозитні сертифікати у доларах, ієнах, фунтах стерлінгів. Важливою особливістю депозитних сертифікатів є можливість їх обертання на вторинному ринку, що робить їх більш ліквідними, ніж вклад, який залишається в банку протягом усього терміну дії. Спочатку євро депозитні сертифікати були короткостроковими кредитними документами, а на сьогоднішній день в міру збільшення операцій вони набули характеру середньострокових зобов’язань. Депозитні сертифікати котируються зі знижкою, чи дисконтом з фіксованою процентною ставкою. Емісія депозитних сертифікатів здійснюється багатьма західноєвропейськими банками самостійно (транш-операції, коли депозитні сертифікати випускаються невеликими партіями, невеликим номіналом у 10000 дол. і розміщуються банками за традиційним каналом вторинного ринку) або за дорученням клієнтів.

Ринок євро кредитів.

Євро кредити – це міжнародні кредити, що надаються великими комерційними банками за рахунок ресурсів євровалютного ринку.

В обігу на ринку євро кредитів перебувають короткострокові та довгострокові позики. Короткострокові позики в євровалюті мають термін погашення менше 1 року. Будь – який кредит терміном погашення більше 1 року називається євро кредитом. Євро кредит надають на термін від 2 до 10 років з плаваючими процентними ставками. Сума євро кредиту може коливатись від 20-30млн. дол. 1-2 млрд. дол.. Євро кредити можуть мати форму позик, кредитних ліній, коли кілька банків об’єднують свої кредитні ресурси для надання кредиту позичальнику.

Ринок єврооблігацій.

Єврооблігації – це облігації, випущені в основних валютах за межами країни – позичальника.

Ринок єврооблігацій виник на початку 70-х років у Лондоні в результаті лібералізації британського валютного контролю, проведеної з метою повернення місту ролі міжнародного фінансового центру.

На ринку міжнародних облігацій (боргових зобов’язань) обертається два види цінних паперів:

1) іноземні облігації – цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі й виражені в національній валюті;

2) єврооблігації – боргові зобов’язання, що є одним із видів цінних паперів, які випускаються позичальниками при отриманні довгострокових кредитів на євроринку. Єврооблігації мають усі ознаки облігацій, а також деякі с особливості:

- розміщаються одночасно на риках кількох країн;

- валюта євро облігаційної позики для кредиторів є іноземною (за винятком банків США, для них - національною);

- єврооблігації розміщуються переважно створеним банками кількох країн емісійним синдикатом, який виступає гарантом позиції.

 

3. Операції на ринку євровалют сконцентрувалися в основному у великих фінансових центрах Західної Європи – Лондоні, Парижі, Цюриху. Найбільшими позичальниками валют є США, країни Західної Європи, Японія, Канада.

Ринок євровалют охоплює міжбанківські операції та угоди з небанківськими клієнтами. Учасниками міжбанківського євровалютного ринку є понад 1000 банків більш ніж 50 країн світу, у міжбанківській торгівлі використовуються такі основні валюти – долар США, японська ієна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк, євро.

Суть операцій на євровалютному ринку полягає у тому, що комерційні банки, розміщені поза сферою національного обігу валют, приймають за певний процент депозити в цих валютах, а потім переуступають ці кошти за більш високим процентом іншому банку або небанківському позичальнику.

На євровалютному ринку здійснюються операції з таких категорій:

1) денні гроші (одноденні позики, при яких оплата здійснюється протягом 24 годин без відстрочки повідомлення); щоденні гроші (позики до запитання, безстрокові позики, які надаються без зазначення терміну і мають бути сплачені в день оприлюднення – до 11 години); термінові вклади – міжбанківські короткострокові кредити, які надаються тільки на грошовому ринку, сплачуються в узгоджений термін, мають більш високу процентну ставку, ніж по одноденним та безстроковим позикам;

2) узаконені права, до яких відносять гарантійні векселі уряду, банківські акцепти, депозитні сертифікати;

3) кредити з постійною ставкою та роловерні кредити, які надаються тільки позичальникам першого рівня кредитоспроможності (бонітетності) - великі комерційні банки, уряди країн, страхові компанії тощо.

На євровалютному ринку також проводяться арбітражні операції з євровалютами. Євродоларовий арбітраж ділиться на зовнішній та внутрішній. Зовнішній євродоларовий арбітраж проводиться, коли банки купують внутрішні кошти шляхом випуску депозитних сертифікатів і перевипускають їх у свої офшорних філіях. Якщо філії перевипускають ці кошти на міжбанківському валютному ринку або надають позики небанківським позичальникам, зовнішній арбітраж збільшує розмір зведеного балансу банку. Внутрішній арбітраж проводиться, коли банки переміщують свої кошти з внутрішніх джерел на зовнішні.

Основними джерелами формування прибутку при операціях з євровалютами є основні операції, реструктуризація термінів, валютний арбітраж, позиціонування коштів (табл. 1).

Основні операції з валютами – це депозитні операції з валютами на офшорних (тобто за межами країни походження цієї валюти) банківських ринках.

Реструктуризація термінів передбачає перегляд строків виплати кредиту з урахуванням кредитних можливостей банку, ситуації на євро кредитному ринку та кредитоспроможності позичальника. Реструктуризація термінів може негативно вплинути на фінансовий стан банку.

При вивченні динаміки валютного арбітражу зрозуміло, що на міжнародному грошовому ринку банки-дилери випадково можуть скористатись перевагою завдяки зміні процентних ставок та валютних курсів. Тоді позиціонування коштів буде високодохідним.

Таблиця 1.

 

Джерела прибутку при операціях з євровалютами

 

Джерело прибутку	Вид діяльності	Дохід	Ризик
Основні операції	Міжбанківська купівля і продаж євро депозитів на короткі стандартні терміни	Низький дохід через малу різницю при міжбанківській торгівлі	Низький ризик, який залежить від кредитного статусу банку – партнера
Реструктуризація термінів	Перетворення термінів грошових коштів за їх придбання в терміни, необхідні для надання кредиту	Середній дохід	Середній ризик, який залежить від ступеня незбігу в термінах між активами та пасивами
Валютний арбітраж	Стандартний процентний арбітраж. Переказ грошових коштів з одного валютного сектора грошового ринку в інший	Низький дохід, що базується на поєднанні процентної різниці та форвардної різниці	Низький ризик, який залежить від кредитного статусу банку – партнера
Позиціонування коштів	Прийняття спекулятивної позиції, що базується на очікуванні підвищення чи пониження даної процентної ставки чи валютної ставки у встановлений період у найближчому майбутньому	Високий дохід за вдалого прогнозування зміни валютного курсу	Високий ризик через існування ймовірності непрогнозованої зміни валютного курсу

 

Наявність високого ступеню ризику обумовлена настанням ситуації не прогнозованості зміни валютного курсу та процентних ставок, що сприяє як отриманню банками доходу, так і збитків.

 

4. Ринок євровалют має певні суттєві переваги перед національними валютними ринками та ринками позичкових капіталів, а саме:

- великі розміри (понад 8 трлн. дол.);

- відсутність чітких меж. Тенденція до розширення територіального простору ринку євровалют відображає прагнення банків забезпечити безперервне функціонування валютного ринку;

- інституційна особливість – виділення категорії євро банків і міжнародних банківських консорціумів;

- ринок євро валют – це оптовий, а не роздрібний ринок, торгівля здійснюється переважно на суми понад 500 тис. дол. США з дотримання термінів виконання угоди через причини бонітетності. Процент формується в залежності від попиту та пропозиції, тобто для кожної операції індивідуально.

- через принцип бонітетності основними позичальниками на євроринку є державні організації, уряди, центральні банки;

- універсальність – на євровалютному ринку здійснюються валютні, кредитні, депозитні операції;

- специфіка процентних ставок – ставки євроринку охоплюють як змінну LIBOR (Лондонську міжбанківську ставку пропозиції), за якою лондонські банки надають кредити в євровалюті першокласним банкам шляхом розміщення в них відповідних депозитів, та постійний елемент – надбавку спред, тобто премію за банківські послуги;

- спрощена процедура проведення операцій (по телефону, телексу, по електронній пошті), при цьому не вимагається гарантій, гарантією угоди є авторитет банку – контрагента;

- вклади на ринку в основному короткострокові;

- ринок євровалют існує для заощаджень строкових вкладів, а не для поточних вкладів які видаються на вимогу вкладника.

Слід зазначити, що ринок євровалют має певні недоліки:

- ринок євровалют є нерегульованою системою, тому ймовірність банкрутства та втрати грошей зростає;

- позичання коштів у міжнародному масштабі може бути ризикованим для компанії на ринку валютних обмінних операцій.

Доцільно також визначити роль ринку євровалют для розвитку міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин, яка полягає у наступному:

- ринок євровалют є універсальним міжнародним ринком, який поєднує в собі елементи валютних, кредитних, комісійних операцій;

- переміщення євровалют впливає на національну економіку, посилюючи її нестабільність;

- обмін євровалют на національні валюти сприяє розширенню кредитної експансії всередині країни;

- ринок євровалют впливає на платіжний баланс країни;

- євровалютні операції є передавальним механізмом впливу грошово – кредитної та валютної політики однієї країни на іншу.

Ринок євровалют використовується найбільшими банківськими конгломератами провідних країн світу для мобілізації коштів з метою кредитування власного економічного домінування – поглинання компаній.