Поняття, сутність та елементи криміналістичної характеристики злочинів

Криміналістична характеристика є головним елементом окремої криміналістичної методики, що дозволяє визначати напрямок розслідування конкретної кримінальної справи.

Криміналістична характеристика відбиває типові ознаки і властивості злочину, її можна розглядати як „еталон”, з яким можна порівнювати розслідувану подію і пізнавати її сутність. Тому криміналістична характеристика – це своєрідний „трафарет”, що дозволяє порівнювати з ним інформацію на певному етапі і визначати напрямок подальшого розслідування.

Криміналістична характеристика – це відносно постійна сукупність інформації про злочин, вона змінюється в міру наукового дослідження й узагальнення практики.

На основі існуючих у літературі понять криміналістичної характеристики можна запропонувати наступне її визначення.

Криміналістична характеристика – це певна сукупність інформації про типові криміналістично значимі ознаки і властивості конкретного виду (групи) злочинів, що дозволяє розпізнавати їх і визначати напрямок розслідування.

Таким чином, криміналістична характеристика описує типові ознаки і властивості об’єкта злочинного посягання, особи злочинця, способу вчинення, обставин вчинення, типові ситуації, тобто характер вихідних даних на момент початку розслідування й ін.

Зміст криміналістичної характеристики повинен охоплювати всі елементи предмета доказування, що характерні для розслідування конкретної категорії злочинів. Звідси важливе значення має з’ясування змісту і структури криміналістичної характеристики.

Призначення криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона сприяє:

1) розробці окремих методик розслідування;

2) побудові типових програм і моделей розслідування злочинів;

3) визначенню напрямку розслідування конкретного злочину.

В літературі існує декілька точок зору на структуру криміналістичної характеристики злочинів (щонайменше їх десять: Р.С. Бєлкіна, С.І. Винокурова, І.Ф. Герасімова, А.Н. Колесніченка, Н.А. Селіванова, В.Г. Танасевича, Н.П. Яблокова й ін.), причому підходи різні.

Більшість авторів вказують на чотири елементиструктури криміналістичної характеристики, а саме:

1) предмет злочинного посягання (в деяких випадках – особа потерпілого);

2) спосіб вчинення злочину;

3) „слідова картина” злочину;

4) особа злочинця.

Розглянемо окремі елементи криміналістичної характеристики.

1) Предмет злочинного посягання. Це речі матеріального світу, впливаючи на які особа по­сягає на ті або інші суспільні відносини. Точне встановлення предмета посягання дозволяє відмежувати один злочин від іншого, суміжного з ним.

Особа потерпілого. Система ознак, що відносяться до особи потерпілого, має складну структуру. Вона включає загальні демографічні ознаки (стать, вік, місце про­живання, роботи або навчання, професія, фах, освіта та ін.), дані про спосіб життя, риси характеру, навички і схильності, зв’язки і стосунки. Дані про потерпілого вклю­чають також відомості про його віктимність (схильність окремих людей ставати в си­лу низки обставин жертвами певних злочинів).

Існує взаємозв'язок між особливостями особи потерпілого і злочинця, певна ви­бірковість у діях останнього. Наявність і характер зв'язків і стосунків між потерпілим і злочинцем впливає на мету, мотив, місце, час, способи вчинення і прихову­вання злочину.

2) Спосіб вчинення злочину– це образ дій злочинця, що виражається у певній системі операцій і прийомів. Під готуванням до злочину розуміється підшукування або пристосування засо­бів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунен­ня перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ст. 14 КК України). Спосіб злочину являє собою збірне поняття. Його структура охоплює: способи готування до злочинного діяння, способи його вчинення і спосо­би приховування (маскування). Не завжди спосіб злочину має повну структуру. Існу­ють злочини, що можуть відбуватися без попередньої підготовки або не мають на меті наступне приховування події або слідів.

3) „Слідова картина” злочину – це будь-які зміни середовища, що виникли в результаті вчинення злочину. Сліди злочину охоплюють: а) зміни в речо­вій обстановці; б) сліди-відображення (сліди рук, ніг, транспорту, інструментів тощо); в) предмети — речові докази; г) документи — письмові докази; ґ) ідеальні сліди (слі­ди пам'яті людини); д) запахові сліди і сліди-мікрочастинки.

4) Особа злочинця. Система ознак особи злочинця включає дані демографічного характеру, деякі моральні властивості і психологічні особливості. Особа злочинця – це поняття, що виражає сутність особи, що вчинила злочин. У цьому зв’язку мож­на говорити про типові ознаки особи, схильної до вчинення тих або інших видів злочинів (це стосується в першу чергу професійної та організованої злочинності). Узагальнені дані про найбільш поширені мотиви злочину дозволяють визначати ко­ло потреб злочинця, що штовхнули його на вчинення злочину, і тим самим встановлювати основні напрями розслідування.