Вимоги до уроку іноземної мови у початковій школі

У відповідності до вимог дидактики урок у початковій школі має враховувати насамперед дані вікової психології. Він має бути науковим за характером змісту навчального матеріалу та засобами його засвоєння, враховувати специфіку пред­мета, що вивчається, вимоги чинної програми і забезпечувати єдність навчання і розвитку дитини.

Дійсно, важливою передумовою успішності уроку є знання учителем вікових характеристик молодших школярів, оскільки початкова школа "виростає з дошкілля" (О.Я.Савченко). Йдеться про:

§ фізичний розвиток учнів конкретного класу (зір, слух, координацію рухів, їх швидкість);

§ психологічні якості (активність, темп реакцій, темперамент, емоційну спрямова­ність, естетичні уподобання тощо);

§ пізнавальні здібності (спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, уяву);

§ загальний розвиток, поінформованість, рівень комунікативного розвитку дитини в рідній мові;

§ рефлексію, самооцінку і самоконтроль;

§ пізнавальні інтереси і мотиви учіння;

§ особливості характеру і поведінки (організованість, працелюбність, самостій­ність, доброту, правдивість, ставлення до себе інших людей, довкілля, вміння зав'язувати стосунки з однокласниками).

Знання вікових особливостей молодших школярів і характеристик учнів кон­кретного класу дозволяє вчителю правильно спланувати психофізіологічний аспект уроку, зокрема передбачити межу працездатності дітей, за якою настає гальмування їхньої діяльності. Воно допомагає у доборі матеріалу і визначенні прийомів роботи з ним, у мотиваційному забезпеченні навчальної діяльності, у створенні ситуації соціального розвитку дитини засобами іноземної мови, що вивчається. А головне -зазначена інформація є надзвичайно важливою для визначення стратегії плану­вання уроку, специфічними ознаками якого у початковій школі вважають дина­мічність, цілеспрямованість, чіткий розподіл часу, взаємозв'язок навчальної діяль­ності з ігровою, емоційну насиченість, опору розумових дій на практичні, поступовий перехід від співробітництва з учителем до самостійної роботи (Л.В. Занков, І. О.Зимня, О.О.Леонтьев, О.Я.Савченко).

Методичний аспект планування уроку, як відомо, має враховувати специфіку предмета. Зважаючи на неї, специфічними ознаками уроку іноземної мови методисти вважають мовленнєву спрямованість, комплексність та опору на рідну мову учнів.

Мовленнєва спрямованість уроку іноземної мови зумовлена стратегічною метою шкільного навчання - формувати основи іншомовного спілкування на міжкультурному рівні у межах, визначених програмою.

Зважаючи на це, метою і змістом кожного уроку іноземної мови у початковій школі має бути формування навичок і вмінь мовленнєвої діяльності. При цьому мовленнєвій діяльності дітей (у слуханні або говорінні, читанні чи письмі) має пере­дувати підготовча робота у вигляді переважно умовно-комунікативних та ігрових вправ, градуйованих за принципом наростаючої складності. А логічним завершен­ням цієї діяльності має бути виконання власне комунікативних вправ. Іншими сло­вами, мовленнєва діяльність дітей переважно у формі ситуативної взаємодії максимально наближена до реальних умов спілкування.

Така організація уроку не означає відмову від повідомлення знань та їх осмис­лення. Але вона виходить із теоретично і практично доведеного положення про те, що і в початковій школі вправляння у спілкуванні має переважати над завданнями, які виконуються лише з формально-логічною метою.

Цьому сприяє комунікативне насичена атмосфера уроку, її створення значною мірою забезпечується ознайомленням дітей у привабливій для них формі з кому­нікативною перспективою уроку, моделюванням за принципом діалогу культур цікавих для учнів молодшого шкільного віку ситуацій, застосуванням автентичних аудитивних матеріалів та лінгвокраїнознавчої наочності, які моделюють умови природного мовленнєвого середовища носіїв мови і допомагають формуванню автентичності поведінки молодших школярів: мовленнєвої та немовленнєвої. Для усвідомлення учнями практичної і навчальної значущості оволодіння англомовним спілкуванням учителю слід передусім оцінювати саме цей аспект їхньої діяльності і наголошувати на досягненнях у ньому при підбиванні підсумків уроку.

Комплексність уроку іноземної мови зумовлена природою мовлення, в якому всі види мовленнєвої діяльності тісно взаємопов'язані та взаємообумовлені. Слухання допомагає говорінню, а говоріння полегшує процеси читання і розуміння тексту. Чи­тання, у свою чергу, сприяє збагаченню і розвитку усного мовлення учнів, а цілеспря­мована робота над писемним мовленням стимулює розвиток умінь говоріння.

При навчанні видів мовленнєвої діяльності та іншомовного матеріалу також відбувається їх взаємне підкріплення. Говоріння підкріплюється письмом, аудіювання - читанням, фонетика - орфографією, лексика - граматикою. Такий взаємозв'я­зок видів мовленнєвої діяльності та іншомовного матеріалу полегшує виведення мовного матеріалу в мовлення і перенесення мовленнєвих навичок та вмінь з одного виду мовленнєвої діяльності в інший.

Необхідність комплексності підтверджується також і психологічними законо­мірностями запам'ятовування. У різних учнів різні види пам'яті. Деякі краще за­пам'ятовують щойно прослухане (аудіали), інші - прочитане або записане (візуали та кінестетики). Комплексний характер уроку іноземної мови створює умови для опори на індивідуальні психічні особливості учнів, що сприяє вдосконаленню їх сприймання та розуміння під час вивчення іноземної мови.

На кожному уроці системи занять в залежності від запланованих задач види мовленнєвої діяльності виконують провідні або допоміжні функції, тобто служать метою або засобом навчання. Наприклад, у межах вирішення задачі "Навчити учнів сприймати на слух текст "Bill's Family" у звукозапису" слухання є провідним видом мовленнєвої діяльності, а говоріння у формі відповідей на запитання вчителя за змістом прослуханого тексту - виконує допоміжну функцію, в даному разі функцію контролю. Коли ж учні взаємодіють в ситуації "Знайомство з британським/амери­канським ровесником", говоріння є провідним видом мовленнєвої діяльності, а слухання допоміжним засобом передачі певної інформації, що спонукає до говоріння.

Отже головне завдання комплексності уроку полягає в забезпеченні взаємовпли­ву видів мовленнєвої діяльності один на одного, що має сприяти їх вдосконаленню.

Урахування рідної мови учнів також становить специфічну особливість уроку іноземної мови у початковій школі. Адже засвоєння іноземної мови відбувається не на порожньому місці. На початок запровадження англійської мови у другому класі загальноосвітньої школи діти вже засвоїли систему рідної мови практично. Вони набули елементарних теоретичних знань стосовно цієї системи. У них сформувався і певний обсяг загальнонавчальних умінь. Усе це дозволяє їм краще усвідомлювати своє мислення, розуміти, чому так говорять / пишуть рідною мовою. Відповідно учні другого класу (тим більше третього і четвертого) більш свідомо, ніж старші дошкільнята і навіть учні першого класу, підходять до засвоєння іноземної мови. Тому вчитель має критично осмислити мовний матеріал системи занять (можливо, в підручнику або НМК не все передбачено) і так спланувати урок англійської мови, щоб учні могли спиратися на знання в рідній мові та сформовані загальнонавчальні вміння там, де це є методично доцільним, або виходити із "полону" рідної мови там, де вплив рідної мови може зашкодити. Методично корисним у певних випадках є застосування рідної мови як засобу контролю. Йдеться про переклад з англійської мови на рідну. Дітям, наприклад, подобається гра "у перекладача", конкурс між командами на швидкість і точність перекладу. Але ці види роботи - не самоціль. Вони доводять свою ефективність у межах вирішення практичної комунікативної задачі уроку, коли переклад наближує спілкування, в тому числі на рівні діалогу культур, наприклад, як компонент підготовки учнів до мовленнєвої взаємодії в ситуації "Інтерв'ю британського вчителя".

Належну увагу слід також приділяти дидактичному мовленню вчителя рідною мовою: формулюванню правил-інструкцій, лінгвокраїнознавчих коментарів, пояс­ненню правил гри, завдань з елементами проблемності. Дидактичне мовлення рід­ною мовою має бути чітким, лаконічним, методично виправданим. Бо загалом урок слід вести англійською мовою, застосовуючи автентичні вирази класного вжитку.

Для реалізації розвиваючої, освітньої та виховної функцій навчання іноземної мови організація уроку у початковій школі має передбачати мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. На уроці цьому сприяють наступні фактори.

Передусім добре слово вчителя як засіб впливу зовнішньої мотивації уміння. Його вміння заохотити дітей до праці, оцінити її репліками Fine. Nice. Great. Well done. Say it again, will you? Etc. Вміння бути лагідним, терплячим, здатним знімати напругу добрим жартом, створювати психологічно сприятливий клімат на уроці.

По-друге, матеріал, що використовується на уроці. Він має відображати світ дитини молодшого шкільного віку, бути цікавим для неї і водночас потенційно перспективним: а) для взаємозв'язку навчання, освіти, виховання і розвитку учня та б) для організації навчальної діяльності різних рівнів складності. Важливою є і форма подачі матеріалу. Помічено, що дітей приваблює цікавий за змістом текст, поданий у формі коміксу, що молодшим учням подобається, коли навчання мовного матеріалу (фонетичного, граматичного, лексичного) відбувається із застосуванням малих форм дитячого англійського фольклору, сучасних дитячих пісень та оригі­нальних поетичних творів для дітей.

По-третє, широке застосування ігрових прийомів. Адже початкова школа є стиком двох психологічних домінант: ігрової діяльності та навчальної. Тому на уроці мають бути створені умови для стимуляції потреби молодшого школяра у грі. Гра дозволяє надавати комунікативної цінності навчальній дії при роботі з будь-якою мовною одиницею. Подання серйозних навчальних завдань у початкових класах в доступній, привабливій і розважальній ігровій формі зумовлює мимовільний харак­тер засвоєння мовного матеріалу і стереотипів мовленнєвої поведінки у типових ситуаціях іншомовного спілкування. Застосування ігрових вправ звільняє урок від зайвого академізму і зберігає на ньому атмосферу дитинства - один із найважли­віших чинників, на думку психологів і дидактів, природного розвитку дитини: психічного, фізичного, духовного.

По-четверте, створення умов для реалізації холістичного підходу у навчанні іно­земної мови. Засобом цього є інтегрування мовленнєвої діяльності з іншими видами діяльності, притаманними молодшому шкільному віку: ігровою, руховою, художньою, драматичною, музичною, трудовою. Включення учнів у ці види діяльності розвиває в них сенсорне сприйняття, впливає на розвиток інтелектуальної, вольової, емоційної та мотиваційної сфер. Воно забезпечує необхідну для початкових класів динаміку уроку, його варіативність, сприяє створенню атмосфери дитинства. Мовленнєва діяльність дітей при цьому набуває гармонійного характеру. Види діяльності змі­нюються, але практична мета використання англійської мови (засобами гри, декла­мування, співів, ситуативної взаємодії тощо) залишається постійною. І ця обставина стає джерелом дійових, актуальних мотивів навчання, фактором його індивідуалізації та розкриття творчого потенціалу особистості дитини в ході її соціалізації.

По-п'яте, планомірне використання елементів інтенсивного навчання. Йдеться про:

§ сугестивність занять, на яких учням пропонуються уявні подорожі до Великої Британії (США), моделюються ситуації взаємодії з британськими школярами і створюються умови, щоб під час цієї взаємодії був присутнім "дух пригодниц­тва" (в термінах У. Ріверс) як мотиваційний фактор результативного спілку­вання на початковому етапі;

§ двоплановість діяльності вчителя як організатора і водночас активного учасника процесу спілкування на міжкультурному рівні;

§ використання музично-ритмічного компонента навчання і засобів релаксації: функціональної музики, співів, аеробіки тощо;

§ особистісна орієнтованість завдань;

§ використання прийомів одночасної мовленнєвої взаємодії учнів: у парах, малих групах, командах, шеренгах, що рухаються;

§ використання прихованих форм контролю (конкурси, змагання, гра, в тому числі драматизація, малювання, наприклад, при виконанні завдань: Послухай і намалюй. Прочитай і намалюй).

Запровадження зазначених вище прийомів запускає механізм уяви, робить навчальний процес жвавим, цікавим для дітей і корисним для їхнього здоров'я. В системі "учитель - учні" встановлюється демократичний стиль спілкування дітей та педагога, створюється емоційно сприятливий фон уроку і забезпечується його оптимальна щільність.

По-шосте, активізація розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Цьому сприяють:

§ інформативність і змістовність навчального матеріалу, його відповідність віковим інтересам;

§ усвідомлення учнями своїх навчальних дій, що досягається формуванням орієнтувальних здібностей учнів: орієнтацією їх у завданнях, що пропонуються, осмисленням дітьми мети та перспективи виконання завдання: пізнавальної комунікативної, прагматичної (пов'язаної з участю у цікавій грі, конкурсі тощо);

§ виконання вправ з певними елементами проблемності, зокрема: 1) розв'язання математичних задач, розв'язання елементарних математичних прикладів; 2) відгадування мовних загадок, чайнвордів, ребусів, кросвордів; 3) вибір пра­вильного варіанта з кількох запропонованих; 4) встановлення логічної послі­довності дій, висловлювань; 5) встановлення причинно-наслідкових зв'язків; 6) усунення інформаційного дисбалансу тощо;

§ залучення учнів привабливими засобами до самостійних узагальнень під час роботи з мовним матеріалом;

§ посилення самостійної діяльності учнів, організації якої мають сприяти творчі завдання в робочих зошитах, у тому числі проективні прийоми, призначені для індивідуального, парного та групового виконання.

Такими є основні вимоги до організації сучасного уроку англійської мови в початковій школі як орієнтири його планування.

Процедура планування уроку

Процедура поурочного планування на основі тематичного плану передбачає покрокове виконання вчителем наступних дій.

1. Уточнення практичних задач уроку, визначення і формулювання завдань освіти, розвитку та виховання учнів.

2. Побудова процесу вирішення кожної задачі уроку.

3. Обговорення композиції (структури) уроку. Розглянемо ці дії. Почнемо з практичних задач.